Глава 9

Виходячи з машини, Андрій підозріло напружився, поглядаючи в бік під'їзду. Адже я всі його емоції вже бачу та відчуваю:

- Що не так? Краще говори відразу.

- Та таке, не знаю, чого чекати від цих артисток, - вивантажуючи наші валізи з багажника, бурчить Андрій. - Здається, Зоя Павлівна вирішила підійти до питання креативно, - і знову коситься у бік під'їзду. Що він там такого побачив? Ну, баби сидять на лавочках, якась висока жінка в яскравій жовтій блузці стоїть з букетом квітів. ... О, божечки, а чому вона так схожа на мого Андрія? Прямо одне обличчя. Мужик в спідниці з широкою кісткою.

- Тітонька з квітами це твоя мати? - нервово ковтаю я, помітивши, як пильно вона за нами стежить, не рухаючись з місця.

- Ага. Але підозрюю, що група підтримки там теж не просто так вмостилася. Розумієш, місцеві бабусі мене люблять, вже не знаю, куди від їхньої уважної любові діватися. Я їм якось допоміг вирішити питання з газовими лічильниками, ми виграли справу в суді, коротше я популярний в цьому районі. А ще моя мама організувала гурток самодіяльності, вона цими бабусями заправляє, як справжній отаман. Вони співають на свята народні пісні в нашому парку, колядують, щедрують, енергії маса і вони, слава богу, направили її в мирне русло. Якщо раптом вони різко вскочать та заспівають не лякайся, це делегація для урочистої зустрічі. Ну що, пішли? Не бійся, я прикрию.

Андрій крокує попереду, несучи наші валізи, я, притискаючи до себе сина, дрібочу ззаду.

- Ну, нарешті, ми вас дочекалися! Мої дорогенькі! - лунає гучний жіночий голос, Андрій застигає на місці, я налітаю на його спину, а бабусі, схопившись з лавок, починають співати «Ось ми й повернулися». Весело так із запалом, налякавши мою дитину. Мене хоча б попередили, а він від усміхнених бабусь ніяк такого підступу не очікував.

- І хто це у нас там реве? - визирає з-за Андрія його мама. Я зрозуміла кого вона мені нагадує – домробітницю з мультфільму «Карлсон повернувся» фрекен Бок. - Так це і є твоя люба красуня наречена та її малюк?

- Все вірно, - дивлюся у Андрія очі на лобі, мабуть, він теж не очікував від неї такої трансформації. - Прошу любити та поважати. Ліна, познайомся, це Зоя Павлівна, моя мама.

- Називай мене мама Зоя, дорогенька, - простягає вона мені букет ромашок. - А що це ви зовсім не засмаглі? Сподіваюся, погода була хороша? Я спекла тортик до вашого повернення. Сьогодні субота, тож чекаю ввечері на чай, - багатозначно коситься вона на Андрія. - Вона в тебе така тихоня!

- Ти ж їй слова не даєш вставити!

- Рада познайомитися, мамо Зоя, - до мене нарешті повернувся дар мови, тому що енергетика цієї жінки приголомшує все живе навколо в радіусі двісті метрів. У неї напевно є кіт, як в тому мультику. - Ми обов'язково заглянемо до вас на тортик. Солодощі ми любимо і зелений чай з жасмином, - поки я говорю вона розглядає мене, тримає під прицілом, вивчає.

- Яка краса! Маріє! - гукає вона одну з бабусь, - Ти начебто до магазину збиралася, купи мені зелений чай з жасмином. - Ну, не буду вас затримувати, ви втомилися. Ще ввечері поговоримо. Може, допомогти донести речі? - мені здалося, що зараз вона клацне пальцем і інші бабусі схоплять наші валізи та рвонуть з  ними до ліфту.

- У мене від твоєї мами мороз по шкірі, - видихаю вже в квартирі. - Це ж треба, як вона своїх подруг видресирувала!

- Її навіть дільничний боїться і касири в сусідньому АТБ.

- І Карлсон, - посміхаюся я, дивуючись теплому відчуттю всередині, ніби я дійсно повернулася додому.

- Так, Зоя Павлівна дійсно трохи схожа на Фаїну Раневську. Вона може викидати такі номери, що волосся іноді дибки стає, але ти звикнеш. Вона дивачка, і якщо з нею ладити вона навіть не кусається. Мама любить мене без пам'яті, тому, мабуть, змусила себе змиритися з тим фактом, що я збираюся одружитися на дівчині з дитиною. Деякий час вона буде дуже старатися, а потім, можливо, візьметься повчати тебе, це її улюблена фішка. Але ж ти у мене розумний і такий спокійний скарб, якщо що говори мені, я її приструню, - піймавши мене в обійми, Андрій з полегшенням цілує мене в губи, я піднімаюсь навшпиньки, обвиваю його міцніше за шию та відповідаю з пристрасним стогоном.

- Майже друга година дня, у нас з тобою вже виробився рефлекс, з другої до шостої –  ліжко та ніжність, - сміюся я.

- Доведеться міняти звички, але так не хочеться, - зітхає мій закоханий ведмідь. - А якщо спробувати укласти Єгорку по-швидкому? - запалюється він надією.

Зі мною моя дитина завжди крутиться та вередує, повзає по ліжку, грає з моїм волоссям, лізе цілуватися, і спати останнє, що йому спадає на думку. А ось з Андрієм такі фокуси не проходять. Через пів години мій коханий вже швидко роздягається в нашій спальні.

- Будемо уявляти, що ми шпигуни? - посміхаюся, оголившись першою. - Ми повинні провести цю таємну операцію за двадцять хвилин, без різких рухів та звуків?

- Поки не знайдемо няню, доведеться грати в шпигунів, - накриває він мене своїм тілом, здригаючись від збудження. - Я так тебе кохаю…

- Няня?! - згрупувавши всі м'язи, вигукнула мама Зоя, коли через три години ми сідали за стіл на її кухні. Смикнув мене чорт ляпнути на самому початку розмови. - Я сама знайду вам няню! Будете ви ще на це витрачати нерви та час! А мені це тільки в радість! - очі моєї майбутньої свекрухи загорілися рішучістю, таке враження, що вона зараз начепить пропелер на шлейках і вилетить у вікно на пошуки няні.

- І потягнуться вервечки претендентів на кастинг, - іронізуючи, промовив Андрій, сміючись. - Тільки, мам, прошу не затягуй. Няня потрібна найближчими днями. Я вже навіть уявляю, якого самородка ти нам відкопаєш: майстриню на всі руки, яка обожнює дітей, загартовану, витривалу вигадницю з трьома вищими освітами, ходячий ляльковий театр і Термінатор в спідниці в одній особі.

- Жартівник! Правда, Ліночко, він у нас такий жартівник?! Обожнюю його почуття гумору! - воркує Зоя Павлівна, відрізаючи Андрію найбільший шматок торта. - Твій улюблений «Наполеон». У Туреччині такого не роблять, я в цьому впевнена. Я поділюся з тобою рецептами страв, які дуже подобаються Андрію. Перепишу їх тобі в окремий зошит! - з ентузіазмом видихає вона в мою сторону. - Ти ж любиш готувати?