Розділ 22

    Додому повернулась майже під ранок та проспала до обіду. Можу собі це дозволити, адже вирішили зробити декілька новорічних вихідних, отож крамничка буде зачинена.

    Пушок єдиний хто не розділяв мого святкового настрою, зовсім не звик до такого розпорядку і вже втомився проситись на прогулянку. Тому першою справою після пробудження став похід на вулицю з домашнім улюбленцем.

    Повернувшись з двору знайшла на кухні записку від мами, де вона повідомила, що не хотіла будити і пішла в гості до Євгена Івановича. «Дуже добре, - з сарказмом подумала я. – Кинула дочку і побігла до кавалера». Але може це і на краще, бо відколи вона з ним зустрічається навіть якось помолодшала, стала веселішою і вже менше контролює моє особисте життя.

    Зателефонувала Ліна, весело повідомивши, що ми з нею ввечері йдемо святкувати заручини. Як завжди навіть не дала часу на роздуми, та я і так знала, що ніякі відмовки не подіють. Потрібно розділити з подругою її радість. З них вийде чудова сім’я, вони обоє одинакові, наче живуть на своїй хвилі, та ніби знайомі з самого дитинства. Тому і не дивно, що лиш недавно познайомившись, вже вирішили одружитись, хоча для Ліни ця пропозиція, здається, була справжньою несподіванкою.

    Як же добре, що все так склалось. Може кохання дійсно існує? Якби не Дем’ян подібні фантазії мені навряд чи прийшли б в голову. І знову цей хлопець тихцем потрапив у думки. Як же мені хочеться бути з ним, здається лиш недавно попрощались, а я вже знову хочу його побачити. Він став мені потрібним. Все ж не вдалось уберегти від нього серце, як я не старалась це зробити. Він вже там.

    Ці роздуми на кухні за чашкою улюбленого зеленого чаю, були чимось новим для мене. Розумію, що потрібно перебороти себе, свої страхи і побоювання, стерти спогади і бути з ним. Але ж як це зробити? Відповідь прийшла несподівано. Згадала, як мені вдалось приглушити звичну паніку і страх вперше тоді в клубі, коли Ліна познайомилась з Семом, а потім на вечірці в його будинку.

    Значить, все вирішено – потрібно діяти. Тим більше все вже складається, ніби за планом.

    Зателефонувала мамі, повідомивши, що Ліна заручилась з Семом і ми сьогодні будемо це святкувати, тому я залишусь в неї. Маленька брехня нікому не зашкодить. Почала обдумувати все, але від цього стало тільки гірше. Запанікувала, вже навіть захотіла відмінити задум, та холодний душ освіжив і привів до тями.

    Я мушу це зробити. А як інакше? Шляху назад для мене вже не існує. Усвідомлюю, що Дем не зможе мене скривдити, довіра до нього зростає з кожним днем. Він моя надія на щасливе майбутнє, мій єдиний шанс. Як би не було важко зізнаватись собі, та я закохалась в нього. Хоч би не пошкодувати про це.

    Так в роздумах і минув день. Вивела Пушка на вечірню прогулянку і почала готуватись до такого важливого кроку. Спершу одягла подарований Дем’яном браслет, він надавав впевненості. Одразу ж згадались його  слова про те, що це сонце буде зі мною за його відсутності. Така витончена річ, як ним не милуватись?! Трішки відволіклась і заспокоїлась.

    Набір мого гардеробу несподівано змусив понервуватись. Як виявилось, нічого підходящого для сміливого задуму не знайшлось. Прийшлось вибрати чорну вузьку сукню, адже вона наче годиться для будь-якого випадку. Зробила макіяж, а волосся просто вирівняла.

    Чекаю дзвінка Ліни, щоб вийти у двір і відчуваю як нестримно б’ється в грудях серце. Немає нічого гіршого за очікування. Намагаючись відволіктись подумала про маму. А вона ж так і не вернулась додому від свого кавалера. Мабуть, скоро у цій квартирі крім Пушка ніхто вже не буде ночувати.

    Нарешті пролунав дзвінок і подруга повідомила, щоб я спускалась до неї, так як нас уже чекає таксі. Швидко одяглась в пальто і вдихнувши на повні груди покрокувала у своє нове майбутнє.

    Дорогою до ресторану, куди ми направлялись, Ліна вихвалялась своєю каблучкою і планами на майбутнє. Повідомила, що вже навіть приглянула вишукану весільну сукню. Я раділа за неї тому час від часу весело обіймались.

    Виявилось подруга замовила столик в одному із найкращих закладів нашого міста.  Тут все було дорого і з шиком. Та перш ніж перейти до самого святкування, вирішила  дізнатись подробиці, щоб відкоригувати плани.

-    Ліна, а додому ми теж на таксі поїдемо?

-    Ні, за нами заїде Сем. – при згадці про нареченого вона аж засвітилась. – Ми відвеземо тебе додому, а потім поїдемо до нього.

    Після останніх слів подруга замріяно  зітхнула, наче вже не могла дочекатись моменту, коли опиниться наодинці з нареченим. Усміхнулась, ця нетерплячість уже мене не дивувала, я так само встигла засумувати за Дем’яном.

-    Знаєш, мої батьки майже не здивувались коли повідомила, що Сем зробив пропозицію. Ніби чекали цього. Вже навіть не проти що я залишаюся в нього.

-    Вони просто бачать, як ви одне одному підходите – ідеальна пара. – поділилась я власними спостереженнями.

    Дівчина продовжувала світитися від радості. Я подумки бажала їй залишатись такою завжди.

-    Ліна, я хотіла тебе про дещо попрохати – на мить притихла, намагаючись правильно сформулювати наступну думку. – Ви могли б з Семом відвезти мене до Дем'яна?

-    Так…так…так – подругу це несказанно зацікавило і порадувало.

-    І ще… я сказала мамі, що ночуватиму в тебе.

    Здається, я навіть зніяковіла від останніх слів, наче якась школярка. Хотілось сховатись від її іскристого погляду куди-небудь, наприклад під стіл. А Ліна тим часом потішно плескала в долоні. Тому ідея сховатись здавалась все більш привабливою. Мене врятував офіціант, який підніс коктейлі і легкі закуски.

-    Так, перестань! Ми тут зібрались через тебе. – взяла келих. – Бажаю вам щастя в сімейному житті і впевнена, що у вас все буде чудово. Як я вже казала, ви ідеально доповнюєте одне одного.

    Ми просиділи в затишній обстановці декілька годин. Бажала подрузі всього, що можна очікувати від щасливого сімейного життя, а вона натомість повідомила, що я обов’язково стану подружкою нареченої.