Глава 3

На площі дійсно палало величезне вогняне коло. У центрі кола барабанщики зображували ритуальні танці, натягнувши на себе якісь страшні маски. Деякі з них танцювали за годинниковою стрілкою, інші проти. Перед кордоном вогню щільним кільцем стовпилося плем'я аборигенів.

Дівчат завели до вогняного кільця і ​​поставили перед білим шаманом. Барабанний дріб посилився, звуки стали гнітючими, неприємними. Хлопці в жахливих масках почали носитися швидше, вигукуючи незрозумілі слова. Поєднання цих незвичних маніпуляцій та монотонних звуків зводили з розуму.

У Кей закрутилася голова, до горла підступила нудота, виникло відчуття, що ще трохи і вона знепритомніє. Плем’я, що їх оточило, зберігало зловісне мовчання. Випадково, у натовпі, Кей зачепилась поглядом за вже знайоме їй обличчя. Вона бачила лише його, свого мучителя. Він виглядав абсолютно спокійним і терпляче чогось чекав.

Старий шаман звернувся до одноплемінників, заглушаючи барабани. Його гучний голос почув кожен присутній. Тільки четверо дівчат не розуміли, про що він сповіщав. А говорив він таке:

- Тімереки! Ми зібралися тут на священний ритуал забуття. Ви знаєте, що саме духи послали нам цих чужинок. І за нашими древніми законами ми повинні прийняти їх у своє плем'я, аби зрозуміти, що хотіли донести нам духи через цих істот. Воля духів священна для нашого народу, вони будуть говорити, а ми будемо слухати. Для цього ми відсікаємо їхнє минуле життя, пригнічуємо дику чужу волю і навертаємо до нашої, щоб їхня мова та свідомість були співзвучними з народом тімереків.

Раптом шаман підняв руки до неба і співучим голосом почав голосити монотонними звуками, які то наростали, то перетворювалися на тихі вібрації. Потім він схопив за голову Літу, продовжуючи бубоніти, потім Мел, Анжелу та Кей.

Кей відчула сліпучий спалах у себе в мозку, який перевернув всю її свідомість. Хтось грубо розірвав її сприйняття дійсності, вона перестала мислити, перестала розуміти, відчувати і помічати оточуючих. Кей не чула, що барабани замовкли, танці припинилися. Плем'я уважно за ними спостерігало.

Мел, Анжела та Літа обм'якли, опустившись на коліна і впустивши голови на груди, завмерли як манекени. Але з Кей відбувалося щось дивне. Вона гойдалася по землі, мукаючи і хапаючись за голову. Потім, ставши на коліна, почала битися головою об землю і скребти її пальцями. Шаман стривожено підійшов до дівчини, схопивши її за руки. Тим часом у натовпі, у молодого тімерека насторожено звузилися очі. Через її рани на долонях шаман нічого не зміг розгледіти. Кей виривалася і билася в конвульсіях, поки сили не залишили її і вона все ж таки знепритомніла. Дівчину віднесли назад до сараю разом із рештою дівчат.

Люди розійшлися, а старий шаман підозріло проводжав очима невелику групу молодих тімереків, серед яких був його син.

…Кей відчула ранкову прохолоду і підняла важку голову, яка все ще гуділа від болю. У роті з’явився неприємний присмак крові, очам було боляче дивитись на світло. І тут Кей відчула, що значить бути збитою на повному ходу потягом жаху! Свідомість металося і поступово ставало зрозуміло - вони відібрали у неї можливість мислити рідною мовою! Кей відчувала думки, що роїлися в її голові, але вона не могла їх перекласти! У своїй голові вона була сама не своя, вона навіть не знала, хто вона така! Тобто в пам'яті спливали різні картинки, але вона більше не пам'ятала англійської або іншої відомої їй мови. І не могла висловити ці спогади думками, зрозумілими їй самій. У голові панував суцільний каламбур! Кей спробувала покликати подруг, але з неї вирвалися тільки якісь моторошні нероздільні звуки. Кей похолола... вона не знала, як вимовляються слова... вона не могла назвати і згадати значення навколишніх предметів.

Перед нею стояв звичайний глиняний глечик. Вона бачила його, знала навіщо він, але не могла згадати його назви, вимовити його вголос. Обливаючись холодним потом, вона притулилася до стіни. Кей пам'ятала все, що з нею сталося до дрібних подробиць, але не могла поговорити з собою подумки, не могла навіть імені свого вимовити вголос. Вона подивилася на своїх подруг не в силах згадати, як звучать їхні імена. По їхнім розгубленим обличчям і до смерті переляканим очам, Кей розуміла, що з ними відбувається те саме. Жестами, вона вказала на свій лоб, потім на губи і простягла долоню у бік Мел, але та лише замукала у відповідь, розводячи руками.

Двері сараю зі скрипом відчинилися, увійшов старий шаман у супроводі двох озброєних воїнів, кількох жінок і все того ж загадкового хлопця. Коли старий заговорив, Кей різко підвела голову, напружено подавшись уперед. Вона розуміла, про що він каже!

- Вони вже оговталися. Дайте їм води та їжі, нехай зроблять омивання а заплетуть своє жахливо кудлате волосся, - промовив він. - Ви розумієте мене? – звернувся він вже до самих дівчат. – Якщо розумієте, скажіть так.

- Так, - подала голос Анжела, за нею Літа та Мел.

Всі вичікуючи дивилися на Кей, але вона мовчала, вперто відвернувшись убік. Краєчком ока вона бачила молодого аборигена, що стояв віддалік. Він ледве помітно, дивлячись на неї, похитав головою.

- Ти розумієш мене?! – повторив своє запитання шаман.

- Так! – зло вигукнула Кей.

- Це найжалюгідніша і найогидніша істота, яку я коли-небудь бачив, - скривившись, промовив шаман.

- Але вона чинить опір твоїй силі! Тому вона огидна тобі, батьку?

- Едмаре, сину мій, ти можеш образити мене своєю порочною грубістю. Ти сам майбутній жрець тімереків. Думай, перш ніж щось казати, – звернувся старий шаман до молодого тімерека.

- А тепер послухайте мене, чужинки! Ви тут з волі духів. Вони привели вас до наших мисливців, отже, так тому й бути. Ми хочемо подивитися, для чого ви потрібні племені, тому ви повинні поки що приносити користь нашому народу спочатку своєю працею. Ви повинні дотримуватися священних законів нашого стародавнього племені, бути смиренними та вдячними. Якщо ви вчините злочин - вас виженуть або стратять. Втекти вам не вдасться, вас знайдуть і покарають. Старанно працюйте і, можливо, ви заслужите нашу довіру та повагу. Над вами здійснили один із священних обрядів посвячення. Ви звільнилися від минулого, щоб жити духом тімереків. Скоро ви говоритимете чистою мовою нашого народу. Вам дадуть імена. Минуле забуте навіки. Я верховний жрець племені, моє ім'я Сазар. Я невпинно стежитиму за вами, а зараз розверніть до мене свої долоні, я хочу прочитати ваші долі.