Глава 11

Звук гвинтокрила вже давно зник, навколо тільки первозданний ліс і шум вітру, що коливав верхівки дерев. Кей озирнулася на всі боки і внутрішньо стиснулася від страху. Це вже був не жарт – зовсім одна, де навколо лише тисячі гектарів лісу, і від цієї самотності шлях тепер здаватиметься вдвічі довшим. Ніколи Кей ще не робила подібних вчинків, і подібної сміливості вона навіть від самої себе не чекала. Це мав бути її маленький подвиг заради майбутньої дитини.

Набравши більше повітря в легені, вона звалила на плечі рюкзак і вирушила в дорогу.

Погода у цю пору року в Канаді стояла прохолодна і сира. Осінній вітер гнав по небу низькі сірі рвані хмари, іноді зривався дрібний дощ. Сонце проглядало лише зрідка, а рано вранці й ночами опускалися густі вологі тумани. Раз-по-раз гілки дерев згиналися від злого завиваючого вітру, наганяючи жах. Але Кей поставила перед собою мету і вперто просувалася до неї. Намагаючись не робити зайвих зупинок, не відчуваючи ні холоду, ні голоду, ні спраги, ні тяжкості своєї ноші. Йшла по карті, дотримуючись старого маршруту, розважаючи себе спогадами їхнього минулого походу. Кей згадувала Ірвіна, його полум'яні промови про природний відбір, жарти хлопців, їхні переживання та страхи. Занурюючись у думки, вона майже не помічала як летить час. Лише надвечір втома змушувала її зупинятися на ночівлю.

Кей поставила свій маленький намет і розвела багаття. Тепер можна було відпочити, зігрітися та трохи поїсти. Засунувши руку в одне із відділень рюкзака, Кей відчула, що крім пляшки з водою там є ще щось. Вона здивовано вийняла звідти свою знахідку. Це був… ріг! Кей із благоговінням дивилася на нього як заворожена, вкотре переконуючись у його магічних властивостях. Отже, ріг знову у неї, а значить, вона обов'язково знайде прохід в інший світ! Тепер можна було не боятися – ріг захистить її. З цими думками Кей спокійно заснула, міцно стискаючи своє диво.

Так минуло три доби. Вона йшла без утоми під охороною якоїсь незбагненої сили, тому що на своєму шляху, Кей не зустріла нікого страшнішого за білку.

 Нарешті вона дісталася берегу ріки. Вранці Кей побачила, що й протилежний берег теж застилає молочний туман, тільки тепер це явище виглядало цілком природно. Скинувши рюкзак, прихопивши лише маленький водонепроникний пакет, вона увійшла в холодну каламутну воду. Кей навіть не згадала, що колись боялася води. У неї була вагома причина не любити великі водні простори, але зараз страху не було. На протилежному березі виявилося набагато тепліше і це обнадіяло промоклу Кей. Переодягнувшись у свій старий сухий одяг тімереків, вона затиснула ріг у руці, заплющила очі і подумки зі щирим благанням звернулася до духів, які її охороняли на цьому шляху. Вона від душі просила їх привести її назад до тімереків та зберегти в дорозі, уявляючи обличчя своїх любих дикунів.

Цієї миті, далеко від місця, де знаходилася Кей, очі Едмара розплющилися, незважаючи на нестерпний біль трохи ворухнулися розпухлі й закривавлені губи. Тільки її він міг відчувати на відстані. Так він дізнався, що Кей знову з'явилася на землях його світу, вона повернулася, він знову міг відчувати її через стільки часу. Молодий шаман заплющив очі і його голова знесилено впала на груди…

Кей продовжила свій шлях, впізнаючи місця, але цього разу, на свою велику радість, вона вже не помічала супровід хижаків альбіносів. Щоправда, хтось майорів у тумані то з одного боку, то з іншого, але на близьку відстань до Кей ніхто не наближався. А можливо там, у гущавині, ховався сам єдиноріг, оберігаючи її здаля.

Ось вона спустилася зі схилу, яким колись скотилася стрімголов і де вперше зустріла Едмара. Далі починалися джунглі, які їх тоді так вразили своєю казковою красою. Що далі просувалася Кей, то ріднішими ставали джунглі. Саме тут вона колись тинялася з Алміром. Спогади про нього миттєво викликали у неї колючий ком в горлі. Ще сильніші спогади почали її турбувати біля святих джерел, скільки разів вони приходили сюди вдвох з Алміром на молодика і залишалися на всю ніч, голублячись в гарячій воді. Кей затрималася в цьому місці на кілька хвилин, не в змозі впоратися зі своєю пам'яттю, яка підкидала їй нові й нові спогади. Вона торкалася руками до величезних валунів, як до старих добрих друзів. Кей відчувала цей світ, він залишився таким самим, таке ж солодке повітря, чисте блакитне небо, гаряче сонце і трелі дивних птахів, що ховаються в гілках незвичайних дерев.

Від джерел дорогу до селища вона вже знала добре, тому Кей впевнено прискорила крок, але раптом серед усього цього різноманіття звуків природи вона виділила один, ледве помітний, знайомий тільки тімерекам звук – позивний клану вовків.

Вона зупинилася і завмерла, прислухаючись. Звук повторився. Кей різко обернулася, шукаючи очима тімерека. Він показався ліворуч від неї, обережно виходячи з-за дерев. Обличчя суворе, тіло напружене, готовий будь-якої миті відбити напад. Кей злегка похитнулася від почуттів, що так раптово нахлинули, вона опустила плечі і приклала руку до грудей, відчуваючи, як колотиться її серце. Вигляд воїна вовка, його спорядження, його поголена голова, лілові очі знову викликали в неї непрошені сльози, він так боляче нагадував про їхнього вождя, але в той самий час її наповнила тепла сліпуча радість, тому що вона нарешті знайшла їх!

- Акаю! - радісно вигукнула вона і зробила кілька кроків назустріч. Але він різким жестом наказав їй зупинитися, вивчаючи її підозрілим поглядом.

- Стій на місці! – суворо промовив Акай. – Як я дізнаюся, що це ти, можливо, у вашому світі таких, як ти, тисячі?

- Ну, це вже навряд, там і однієї не залишилося, - промовила Кей мовою тімереків. – Добре, на мені ваш одяг, мене звуть Кей, я була дружиною вашого вождя Алміра і я маю ріг єдинорога.

- Це ще нічого не означає! – уперто промовив тімерек.

- Акаю, який же ти нестерпний... Гаразд. Ти молодший брат Алміра, але ти особливий вовк, бо ти тримаєш меч, ніж, спис, натягуєш тятиву тільки лівою рукою, ти шульга, а це дуже рідко зустрічається серед тімереків. Ти, як і я, вижив після укусу чубри, у тебе навіть шрам залишився на стегні. Усе? - Кей усміхнулася, побачивши, як розпливлося в усмішці хитре обличчя Акая.