Пролог

Старенький бар на околицях спального району великого міста. Він виглядає непримітно, там ніколи не буває туристів, лише ті місцеві, хто точно знає, де він знаходиться. Одними з таких відвідувачів була невелика компанія студентів, що кожного п‘ятничного вечора зустрічалися там вже декілька років, щоб підбити підсумки тижня.

— І він вигнав мене з лекції, уявляєте? Тому більше я туди навіть не піду, — заходився сміхом один з друзів, що розповідав про свої пригоди з нелюбим викладачем.

— Обережно, бо ще трохи і ти вилетиш з універу, тобі дали останнє попередження.

— Та мені байдуже, насправді. Батькам чхати на мене, тому я навіть не хвилююсь через це. Піду до сусіда працювати в автомайстерню.

— Неймовірні перспективи, — похитав головою третій з друзів і надпив своє пиво.

— Знаєте, що я недавно зрозумів? — знов заговорив перший, — в нашій компанії ніхто ніколи не мав серйозних стосунків. Ну оце, побачення, кіно, квіти, романтика… Наскільки я знаю, в інших колах люди між собою знаходять кохання.

— Може це все тому, що між вами лише я одна дівчина? — вона заговорила байдуже, дивлячись у свою склянку.

— Марто, припини. Ти сьогодні щось зовсім не в настрої, що сталося? Тебе хтось образив?

— Ні, — дівчина похитала головою, — просто… ні, нічого.

— Та ж не лякай нас так, добре? Бо ти завжди між нами була найоптимістичнішою людиною на світі. А тепер щось ми тебе не впізнаємо.

— Вибачте, не хочу псувати вам вечір. Але я вже піду, — Марта гучно відсунула свій стілець і вже стоячи випила свій напій.

— Куди так швидко? Ще навіть дев‘ятої немає. Ти жартуєш?

— Ні, але я маю бути вдома. Так…треба. Зідзвонимось завтра.

— Стій, — вже майже в дверях дівчину зупинив друг, що був другим у розмові, — я проведу тебе, ти не проти?

— Проти. Вибач, Назаре, але я справді поспішаю.

— Але ж…

— До завтра. Напевно, — Марта криво усміхнулась і вибігла навулицю.

Вечір зустрів її сирістю та мрякою, то ж дівчина одягла навушники з музикою та хаотично замотала шарф на голові. До дому їй було іти найближче з усіх, проте це було єдине місце, куди зараз вона точно не хотіла б потрапити. Адже там панувала атмосфера радості та щастя, бо всього лиш на рік старша сестра виходила заміж всього лиш через два тижні і вдома були такі приємні для всіх приготування. Для всіх, але не для Марти. Адже її мама з малечку переконувала обох дівчат, що важливо вийти заміж, але дівчині це було зовсім не цікаво. Натомість Риті, сестрі дівчини, ця ідея дуже подобалась. І коли пів року тому вона офіційно заявила, що виходить заміж, радості у сім‘ї не було меж. Проте разом із цим прийшли докори і криві погляди від матері: «Ось дивись, Риточка змогла, а ти що, гірша? Хоча про що це я, тобі ж лише твої гульки і друзі в голові, зовсім не думаєш про майбутнє!» І таке продовжувалось день в день, що вже добряче зіпсувало Марті нерви. Вона намагалась як раніше вийти з дому, так і прийти якомога пізніше, щоб не вислуховувати вічні претензії, але сьогодні на вечерю приходив наречний Рити з батьками, то ж мама пригрозила дівчині, щоб та обов‘язково з‘явилась вчасно. Перед дверима під‘їзду Марта важко видихнула і таки відчинила двері. І якщо колись вона дуже раділа, що вони жили на першому поверсі, то тепер мріяла про той недосяжний чотирнадцятий, щоб сьогоднішнього вечора підійматись на нього сходами.

— Сім‘я, я вдома, — крикнула Марта, коли знімала свої промоклі черевики.

— Нарешті, — повз пронеслась мама із якоюсь каструлею в руках, що на півсекунди змусило дівчину посміхнутись.

Зайшовши до вітальні, Марта побачила тата у костюмі і навіть з краваткою, які він просто терпіти не міг.

— І тебе теж одягли в гамівний нашийник? — дівчина вперлась в одвірок і вони разом з татом засміялися. Він, як і його молодша донька, зовсім не був у захваті від цього всього.

— Я вже не витримую, Масю, — так він лагідно називав свою доню, — весь цей переполох і заради чого? Та нехай би одружувались собі хоч сто разів, для чого це все? Твоя матір наче збожеволіла.

— Та не наче, а точно. Даю гарантію, зараз змусить одягти мене якусь гарну сукенку.

— Марто! Ти ще не готова!? — поряд з‘явилась мама, зачіска якої вже давно втратила презентабельний вигляд через всю цю біганину, — ану пішла перевдягтися. Я підготувала тобі там сукню.

Батько розсміявся і з добротою глянув на своїх любих дівчат. Як би йому це все не набридло, але чоловік дуже сильно кохав свою дружину і безмежно любив своїх маленьких дівчаток — Рисю і Масю. Марта зайшла до кімнати і побачила на своєму ліжку гарну сукню, але бридкого для неї, помаранчевого кольору, тому скептично оцінивши ситуацію, вона вирішила, що і так дуже гарно виглядає. Потім до кімнати залетіла Рита, яка була дуже схвильована.

— Вони вже під‘їжджають, матінко, — дівчина стала перед дзеркалом і почала хаотично поправляти макіяж. Рита була дуже привабливою на думку Марти і вона завжди по-доброму трохи заздрила сестрі.

— Не хвилюйся так, все буде добре. Це ж уже не перша вечеря разом.

— Ох… але це остання перед весіллям. І я дуже хочу, щоб все пройшло ідеально.

— Які ж ви всі дивні, — Марта посміхнулась і похитала головою.

Потім почувся звук відкритих вхідних дверей і веселі голоси, то ж Рита як влетіла до кімнати, так і з неї вибігла. Марта оглянувши себе в дзеркалі, зібралась з думками і теж вийшла до гостей. Під спопеляючий погляд матері, дівчина пройшла до вітальні. І це було так комічно, коли вітаючи любих гостей, жінка усміхалась, а поглядом хотіла вбити свою молодшу дочку через «неналежний вигляд», а точніше не той, який би вона хотіла. Потім всі дружно сіли за стіл і почалась невимушена бесіда. Але Марта не брала в ній участі, бо сьогодні на неї ніхто не звертав уваги. Ховаючи телефон під столом, дівчина переписувалась в бесіді зі своїми хлопцями. Так, вона дружила лише з ними, бо їй так було простіше. І хоч мама хотіла якнайшвидше видати заміж своїх дочок і раділа будь-якому залицяльнику, друзів Марти вона майже ненавиділа. Бо вважала, що вони погано впливають на дівчину і не дають їй рухатись у «правильному руслі». Посміхаючись від недолугих жартів своїх друзів, дівчина навіть не помітила, як минув час і вже прийшов час десерту. Мама принесла усім морозиво і Марта тоді вирішила теж поїсти. Дівчина кинула погляд на сестру з її нареченим і як миленько вони щебетали.