Глава 12.

 Лінда так і не прийшла до тями. Каті балансувала на межі відчаю, не в змозі вирішити, що їй робити далі. Відбувалося щось зовсім незрозуміле, і дівчина губилася в хаосі від новин, що змінювали одна одну. Думки і плани змінювалися щомиті, але найбільше її турбувало зараз одне —  як не зійти з розуму. Всі ці роки Леншер жила з думкою, що вона власноруч вбила свого нареченого, кохану людину, а тепер все перевернулося догори дриґом. Майкл виявився живіший за всіх живих, і до того ж сповнений помсти, тільки ось за що —  Каті зовсім не розуміла. За вбивство? Так він же не мертвий. А ось хто тоді чотири роки тому загинув від її кулі —  хороше питання, на яке у неї не було відповіді, так як дівчина сама дивилася в обличчя жертви і чітко бачила Майкла.

—  Хто мене підставив? —  Гарячково шепотіла вона, сидячи в лікарняному холі і стискаючи в руках паперову ємність з-під кави. —  Коли це почалося?..

Тепер їй вся та історія з вбивством не здавалася трагічним збігом обставин через свій непрофесіоналізм. Хтось почав цей сценарій ще чотири роки тому, і це тривало до сьогодні. Каті чомусь була впевнена в тому, що уявне вбивство Майкла і ув'язнення в психіатричній клініці —  лише початок.

Вона комусь заважала і цей хтось усіма шляхами та методами намагався зруйнувати її життя. Вбити Каті Леншер явно недостатньо. І, можливо, варто було почати свої пошуки з розмови з Віктором, який першим заговорив про вбивство Майкла.

Вона провела тут всю ніч і доктор Браун намагався відправити дівчину додому виспатися і запевнив, що як тільки її подруга прийде до тями, він зателефонує. Сидячи в машині, дівчина відчайдушно міркувала...

Додому їй шлях перекритий, там досі чатує "агент” з продажу. Вона спеціально дзвонила сусідці, щоб дізнатись про це. У квартиру теж вона не зможе потрапити, так як немає ключів. Мимоволі згадалися слова Ленса щодо візитів... На годиннику була дев'ята, він в цей час зазвичай спав. Вирішивши, що нема чого його будити, Каті поїхала прямо до нього. Їй треба було всього лише десь перечекати до вечора. Все-таки, вона прийняла рішення зустрітися з Майклом, але лише для того, щоб раз і назавжди чітко висловити своє ставлення про те, що трапилося.

На шляху до тимчасового притулку, дівчина заїхала до магазину і придбала чорну спідницю, білу блузку і корсет, щоб було в чому піти на зустріч. Леншер розуміла, що це небезпечно, тому вибирала той одяг, який дозволить не тільки відчувати себе впевнено, але і заховати зброю.

Діставшись до будинку Ленса, вона відчинила двері квартири, і прослизнула всередину. На подив Каті, з ванної було чути шум води. Отже, Ленс не спав. Її губи мимоволі скривилися, нагадували посмішку.

Ленс розслаблено стояв під душем, намагаючись вигнати з голови образ цієї дивної дівчини. Здавалося, що вона невідривно стежить за ним, він постійно відчував на собі її погляд ... Це вже здавалося чистим божевіллям, з огляду на те, що вони разом провели не так багато часу, щоб втрачати голову через неї. Зітхнувши, чоловік вимкнув воду і, не розплющуючи очей, потягнувся за рушником.

—  Де ж він, —  пробурмотів Ленс, не в змозі намацати рушник на вішалці.

—  Ось, тримай, —  м'яка тканина точно опинилася в його руці.

—  Спасибі ... Каті! Що ти тут робиш?!

 Рушник вмить опинився на стегнах чоловіка. Ленс стояв  глибоко шокований, не розуміючи що відбувається. Не могла ж вона читати його думки?

—  Стою, —  абсолютно нейтрально вимовила Каті, немов нічого особливого не сталося.

—  Я бачу... —  зніяковіло пробурмотів він, і підійшов впритул до неї. —  Як ти увійшла?

Дівчина відчувала тепло від його тіла, але ніяк це не прокоментувала, прямо подивилася йому в очі і все так же спокійно відповіла:

—  Відчинила двері і зайшла.

—  Ти вкрала мої ключі?

На якусь мить Ленсу стало абсолютно байдуже, як вона потрапила всередину, навіщо, головне щоб Каті якомога довше стояла так, навпроти, дивлячись в його очі.

—  Я забула викласти їх з сумки.

Здавалося, що вона подалася ближче до нього, глянувши з викликом, ніби натякаючи на щось. Ленс глибоко вдихнув, а Леншер видихнула.

—  Можна сказати, що поцупила, —  він нахилився до неї, опинившись майже поруч. —  Які ще в тебе таланти?

—  Я багатопрофільний кіллер, —  посміхнулася Каті і несподівано покинула ванну кімнату, залишивши Ленса на самоті.

Чоловік тут же притулився лобом до холодної стінки, благаючи для себе одного тільки терпіння, щоб зберегти здоровий глузд поруч з цією жінкою. Занадто небезпечно зараз було дати волю емоціям.

—  Не час бути ідіотом, —  пробурмотів він, і тут же вийшов з ванної в вітальню, де вже облаштувалася Каті, зайнявши одне з крісел.

Чоловік сприйняв це як можливість поговорити, так як що ще робити в даній ситуації?

—  Розповідай, —  кивнув їй Ленс, сідаючи навпроти, —  ти просто так не приходиш.

Леншер не стала заперечувати, або хоч якось викручуватися, бо вона прийшла до нього зараз, то він мав хоча б право знати, що привело її сюди.

—  Вірно ... —  зітхнула дівчина, —  і мертві, що оживають, також просто так не з'являються в моєму житті знову. Майкл живий, Ленс. Я бачилася з ним вчора. Саме завдяки йому  Лінда зараз в лікарні зі струсом мозку, і тепер я не знаю, що взагалі відбувається в моєму мерзенному житті. Він хоче зустрічі зі мною, а ще я не можу потрапити в свій будинок —  там його люди постійно чекають, поки я з'явлюся.

—  Стій, стій, —  вражено промовив чоловік, —  як він зміг вижити?! Ти ж... стріляла в нього.

—  Я не знаю, —  прошепотіла Каті, заплющивши очі, —  але я зустрінуся з ним і дізнаюся абсолютно все.

—  Ти з глузду з'їхала? Нехай він іде кудись якнайдалі. Навіщо лізти на рожен?

—  Ти мені забороняєш? —  Дівчина широко розплющила очі і з підозрою глянула на нього.

—  Я тобі ніхто, щоб щось забороняти, —  серйозно подивився на неї Ленс, —  але добре поміркуй. Так, у тебе в машині зброя і сама ти небезпечніша від всіх людей, кого я тільки знаю разом узятих, але раптом він спеціально це все робить, щоб знищити тебе? Як багато років тому, щоб ти знову страждала від психічних розладів. Тобі це потрібно?