Я твій янгол

Розділ 10

Долю не обирають… Її приймають — яка вона вже не є.

А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас

Василь Стус

 

Над містом пронісся вихор. Макс відкрив балкон й вітер увірвався у квартиру. У голові вирували різні думки. Він взяв мобільний телефон та вийшов із квартири. Хотів побути наодинці зі своїми думками, наодинці із самим собою. З однієї сторони, Ангеліна так стрімко з'явилась у його житті, що навіть не було часу зрозуміти, ким вона є насправді...

З іншої сторони — Варя. Одна зустріч, один дотик та погляд, одна усмішка... й минуле, яке побачив Макс... минуле, що Варвара Закревська намагалася врятувати життя матері, але, так і не змогла.

Чи винить Макс у цьому Варю?

Ні!

Він сказав правду Ангеліні, що не винив Варю, що вона не змогла врятувати життя матері. Поринувши у думки, він навіть не помітив, як дійшов до вулиці "Андріївський узвіз".

Особливого шарму та індивідуальності набуває "Андріївський узвіз" завдяки картинам та виробам народних майстрів, які виставлені на продаж. Око радіє від численних прикрас, яскравих вишиванок, декоративного посуду та безлічі інших приємних сувенірів. Без сумніву, для любителів антикваріату являють неабиякий інтерес предмети старовини: монети, грамофонні платівки, книги, листівки, фотоапарати та багато іншого. Всього навіть і не перелічити!

Кожен дім, кожний куточок вулиці — є предметом особливої розмови. Варто хоча б згадати відомий будинок номер тринадцять. Саме у ньому мешкав славетний Михайло Афанасійович Булгаков з родиною.

— Варю, досить бути такою сумною. У тебе сьогодні вихідний.

Макс озирнувся й побачив Варвару з дівчиною, яка вибирала собі прикраси та постійно щось говорила.

— Катю, я не засмучена. Правда. Просто один день вихідного, і я хотіла його провести у спокої.

— Ой, Варю, Варю! Тобі потрібно вибиратися в люди. Ти зі своєю роботою взагалі втратиш себе...

Макс повільно наближався до Варі та дівчини.

Помітивши усмішку на її обличчі, теж усміхнувся.

— Катю, можливо, ти й маєш рацію, — знизала плечима.

— Подумай про мої слова!

Макс став поряд та удавав, що розглядає аксесуари. Неочікувано Варя зробила крок назад й наштовхнулася на Макса, який одразу відреагував та піймав її за плечі.

— О! — вигукнула Катя. — Варю, твоя втома дає про себе знати! Тим більше впала в обійми такому красунчику.

Варя озирнувшись, тихо сказала:

— Вибачте!

Максим продовжував тримати Варю в обіймах та подумки подякував всім вищим силам за таку неочікувану зустріч.

— Не переймайтеся, — кивнув.

Варя різко відступила та підняла голову. Макс всміхнувся та зміряв Варю поглядом. Світлі джинси, біла сорочка, розпущене світле хвилясте волосся та великі, блакитні очі. Він не міг сказати, що вона красуня, але доволі мила та приваблива, навіть у такому простому одязі.

— Варю, можливо, познайомиш мене з таким красенем? Я бачу, що ви знаєте одне одного! — солоденько мовила подруга Варі.

Вона оглянулася до подруги та округлила очі.

— Ем... Катю...

Подруга не чекала, доки їх відрекомендують. Подала руку та ласкаво мовила:

— Катерина, можна просто Катя.

— Максим! — потискуючи руку, відповів.

Перевів погляд на Варю, яка остовпіла від такої зухвалості подруги.

— Катю, я вкраду вашу подругу? — тримаючи за руку дівчину, запитав.

Катерина надула губки й перевела погляд на Варю.

— Ну, що ж, якщо Варвара цього хоче, — різко висмикнула руку та підійшовши ближче до неї, промовила на вухо: — Ох, Варю, Варю! Який красень! Подруго, тільки не тупи, а то собі заберу, — хмикнула та поцілувавши її у щічку, пішла.

Варя та Макс ще кілька хвилин мовчки стояли, споглядаючи одне на одного. Вона не витримала та засміялась.

— Я надіюсь, що ви мене не переслідуєте за розлиту на вас каву?

Макс засміявся у відповідь.

— Варю, наша зустріч дійсно випадкова. Принаймні, цього разу так точно...

Вона пильно поглянула на нього. Макс зрозумів, що сказав зайве.

— В якому розумінні, принаймні цього разу?

Макс знову засміявся, але цей сміх вже виглядав більш вдаваним.

— Я пожартував, — розвів руками. — Це був такий... жарт... — почав виправдовуватися Макс.

— Гаразд. Я удам, що не чула цих слів, — серйозним тоном сказала.

Макс схвильовано поглянув на Варю. Через мить вона засміялась:

— Це був жарт!

Очі Макса округлилися і він знервовано усміхнувся.

— Максе, Варю! Тікайте! — пролунав голос Ангеліни.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше