Розділ 12

Homō sum hūmānī nihil ā mē аliēnum

(латинський крилатий вираз «Я людина, ніщо людське мені не чуже»)

Варя та непритомна Ангеліна опинилися у квартирі Макса.

— Що... що нам... робити? — видихнула Варя та схопилася за голову. — Де її крила? Як вона змогла?.. Це якесь... божевілля?

— Варю, припини істерику! — викрикнув Макс. — Ти потрібна Ангеліні!

— Але чим я можу їй допомогти... вона ж...

— Уже без крил, тому оглянь рану! — намагаючись заспокоїти налякану дівчину, Макс поглянув їй у вічі та стиснув плечі. — Варю, ти лікар! Ти врятуєш її, я впевнений!

Варя поглянула на Ангеліну.

Її руде волосся стало тьмяним, губи потріскані, обличчя у крові та синцях.

Вона наблизилась до дівчини та намацала пульс... слабкий, але був.

Макс обережно перевернув Ангеліну на живіт.

— У неї глибока рана! — з тремтінням у голосі, сказала Варя. — Тим більше вона ж... ох, янгол. Я не розумію, як її врятувати.

— Варю, роби все, що зможеш! — доторкнувшись до її руки, сказав. 

Варвара кивнула, просячи:

— Сходи негайно до аптеки. Я скажу, що потрібно купити!

Вийшовши з кімнати, вона видко написала, що потрібно купити й, коли Макс піщов, Варя перевела подих.

— Все буде добре! — повторювала ці слова як мантру та повернулась у кімнату до Ангеліни з тацею води.

Перш ніж обробляти рану, Варя ретельно промила її чистою водою та господарським милом.

— Я ніколи не лікувала янголів, — продовжила вголос говорити Варя. — Тому, сподіваюся, що зможу допомогти тобі!

Варя видалила увесь бруд зі шкіри та продовжила говорити:

— Шкіра — це бар’єр, який захищає організм від зовнішнього середовища. Якщо ж він пошкоджується, то усі мікроби, бруд можуть потрапити в організм, і все може закінчитися досить погано, — перевела подих. — Я зараз розмовляю сама з собою! Божечки, ніколи не думала... що зі мною може таке трапитись! Але скажу чесно, коли я вперше побачила тебе... ммм... у ресторані, то відчула, що знаю тебе давно! Ти повинна вижити, ти ж... янгол! Ти захистила нас із Максом.

По щоках Варі потекли сльози. Вона так емоційно все говорила, що навіть не помітила, як зайшов Макс. Вона оглянулася до чоловіка, і лише зараз помітила, що у нього на обличчі є рани.

— Я все купив!

Варя витерла щоки від сліз.

— Добре, це дуже... фух...

— Я розумію твоє хвилювання! — Макс наблизився до Варі. — Я також не міг повірити, що... Ангеліна янгол, і здається, ще й досі до кінця не вірю. Але якщо ми можемо врятувати її, ми це зробимо! — обережно торкнувся плеча дівчини..

— Ми зробимо це разом! — кивнула.

Ангеліна стояла перед архангелами. Вона не відчувала себе живою, благодать покидала її... Вона була на межі. Коли янгол помирає — це кінець! Вони не перероджуються! Янголи назавжди зникають!

— Янголе, твій час спливає! — сказав архангел Михаїл та наблизився до Ангеліни.

— Це наша остання зустріч? — опустила очі. Вона не відчувала рук, ставало важко дихати. Вона зникала...

— Ангеліно, не опирайся людському образу! Не борися за своє янгольське життя... Борися за своє життя в цілому! Тіло вилікується. Божа благодать ще з тобою! Сила повернеться, але лише тоді, коли ти переродишся в людський образ, щоб залікувати свої рани! — сказав архангел Рафаїл. — У твоїй душі відчувається страх... і він розповсюджується між твоїми братами та сестрами. Ти нам потрібна у боротьбі...

— Шостий маяк відродився! Безсмертні воїни Атарі чекають! — мовив архангел Гавриїл. — Нам потрібні всі сили! Ти також нам потрібна...

Ангеліна відчула різкий біль, який пройшовся по спині. Архангели зникали… Вона зникала разом з їхніми образами.... Крик вирвався з її тіла...

Варя легко доторкнулася до обличчя Макса. Повільно почала витирати його рани.

— Чому ти так дивишся? — помітивши пильний погляд Макса, запитала.

Він усміхнуся, а потім примружився, коли Варя розпочала обробляти рани.

— Боляче?

Макс захитав  головою, а Варя всміхнулася.

— Чому ти так дивишся на мене? — повторила своє питання.

З обличчя Макса не сходила усмішка. Він розумів, що це не найкращий час для романтики. Але серце почало стукати швидше від її дотиків. Коли почули крик Ангеліни, разом повернулись у бік кімнати та побігли туди.