Розділ 13

Тепер, коли ми навчилися літати повітрям, як птахи,

плавати під водою, як риби, нам не вистачає тільки одного:

навчитися жити на землі, як люди

Джордж Бернард Шоу

— Максе, Варю!

Ангеліна перевела погляд на людей. Вони застигли біля ліжка дівчини та лише переглянулися.

— Чому так сильно спина болить? Раніше я ніколи не відчувала болю! А зараз... таке неприємне відчуття. Ох, і головний біль... і... відчуваю голод.

— Ого! — вимовила Варя та повернулась до Макса. — У тебе вдома є щось... поїсти?

— Можливо, піцу замовимо? — запропонував Максим.

Варя здивовано поглянула на Макса, потім перевела погляд на Ангеліну.

— Гаразд, замовляй піцу. А я тим часом огляну ян... ммм... Ангеліну.

— Я, якось дивно себе почуваю, — тихо промовила дівчина та пильно поглянула на Варю. — Дякую, що ти мене врятувала.

Варя всміхнулася та попрохала її лягти на живіт.

— Це не лише моя заслуга. Макс... він... врятував тебе та допоміг мені заспокоїтися.

Ангеліна повернула голову та поглянула у вічі Варі.

— Варю, я повинна зізнатись, що ваша зустріч не повинна була відбутися. І я не повинна була стати людиною, щоб врятувати своє янгольське буття...

Вона оглянула рану на спині Ангеліни та помітила, як по її щоках потекли сльози.

— Тобто.... ти стала людиною?

— Так! — крізь сльози відповіла. — На деякий час... доки рана не затягнеться, і не повернеться сила...

— Але як так може бути? Ти ж янгол!

— Варю, наш світ більший, ніж ти можеш собі уявити. Не лише янголи існують, але і демони, маяки, міфічні істоти, провидці, безсмертні воїни, які наділені силою від архангелів... Я довго була на землі поряд із вами. Змінювала свій образ на людський, тому моя янгольська благодать та сила стали слабшими. Через це я повинна повністю прийняти людський образ, щоб повернути могутність, залікувати рани й повернутися до свого буття.

— Все досить складно, — зітхнувши, сказала.

— Варю, — Ангеліна повернулась обличчям до дівчини, — дай мені обіцянку, що доки я тут, поряд із вами, ти обов’язково станеш щасливою, і будеш такою після мого зникнення! — взяла за її руку.

— Я... я і так щаслива, — похнюпившись, відповіла.

— Я твій янгол! Була, є і, надіюсь, що залишуся... Я бачила твою душу, відчувала смуток на серці...

— А зараз, що ти відчуваєш? — швидко запитала Варя.

— Відчуваю біль... Однак на даний час лише свій!

Ангеліна скривилася, коли Варя доторкнулася до рани.

— Боляче? — схвильовано запитала Варвара.

Ангеліна натягнула на обличчя усмішку.

— Могло бути й гірше!

У кімнату зайшов Макс.

— Дівчата, я замовив піцу. Нам всім потрібно підкріпитися.

Ангеліна та Варя переглянулися.

— Мені, мабуть, вже час додому! — сказала Варя. — Завтра на роботу.

Вона відійшла від ліжка. Ангеліна перевела погляд на Макса, в очікуванні, що він хоч якось відреагує на її слова. А Макс просто стояв біля дверей та мовчки пропустив Варю.

— Йди за нею, — тихо сказала Ангеліна. — Чому стоїш, ніби вкопаний?

Макс зрозумів її натяк й вже через секунду вискочив із кімнати.

— Чоловіки, — закотила очі Ангеліна й, поклавши голову на подушку, заплющила очі.

— Варю, почекай! — Макс вибіг із під’їзду та зупинив дівчину.

— Сьогодні був важкий день для всіх, — втомлено сказала. — Я краще піду... Мені потрібно все усвідомити.

— Вибач, що все так трапилось! — Макс взяв за плечі Варю. Вона підняла голову та всміхнулася.

— Ти знаєш, що ми не повинні були зустрітися?

— Знаю, — прошепотів Макс.

Макс та Варя ще кілька хвилин стояли біля під’їзду, але цього разу мовчки. Тишу порушила музика, яка лунала із машини. Вони відвели погляди одне від одного.

Варвара оглянулася.

— Ваша піца приїхала!

— Варю...

Макс не встиг договорити, адже вона миттєво відвернулась та відійшла від нього. Навіть кур’єр уже зайшов у під’їзд, а Макс так і продовжував стояти, вдихаючи свіже весняне повітря на повні груди. Озирнувся та поглянув на балкон своєї квартири. Потрібно повертатися, адже на нього чекали Ангеліна та піца.

Коли Макс повернувся з піцою в руках, Ангеліна вже була на кухні та стояла біля вікна.

— Відпустив її, — оглянувшись, тихо мовила.

— Так, — опустивши голову, так само тихо відповів.

Макс відкрив піцу, зробив чай та запросив Ангеліну до столу.