Частина 1. Ілюзія сім'ї 1.

1.

Цього вечора очікувався великий прийом у будинку Едварда Бренкса, власника найбільшої торгово-транспортної компанії в Лос-Анжелесі. Приводом для такого грандіозного вечора був ювілей господаря будинку, на який до того ж мав повернутися його молодший син Ерік після закінчення контрактної служби в армії. Так як містер Едвард був одним з кандидатів на пост мера міста, то і гості очікувалися найвідоміші та найвпливовіші у місті.

Преса вже давно юрбилася біля воріт цього розкішного будинку у вікторіанському стилі в Бель-Ейр, одному з престижних районів Лос-Анджелеса,що затишно влаштувався біля підніжжя гір Санта-Моніки. Так як це місце користувалося популярністю серед знаменитостей та зірок шоу-бізнесу, то химерні розкішні особняки в основному ховалися за високими вічнозеленими живими огорожами і неприступними воротами. Але тільки не будинок Бренксів. Самшитовий зелений паркан був невисокий і немов стверджував, що сімейство не соромиться показати життя будинку будь-якому зацікавленому зіваці. Крізь звиті грати воріт можна було побачити невелику галявину, вражаючу соковитою зеленню і яскравістю квіткових вкраплень, напівкруглу терасу, дах якої підтримували дві білосніжні колони. Зараз тераса була повита білосніжними магноліями і залита світлом ліхтарів. У самому будинку все потопало в квітах і блиску, а всі його мешканці наводили останній лоск перед приїздом гостей.

Саманта Бренкс, моложава доглянута жінка, яка завдяки роботі стилістів та візажистів втратила свій вік, простягнула руки, щоб поправити краватку чоловікові. Едвард Бренкс, швидше за все, в молодості був красенем, який викрав не одне жіноче серце. З віком він не втратив привабливості, а сивина навіть робила його схожим на Стіва Мартіна. Тільки у відомого коміка обличчя зазвичай світилося добродушністю, а Едвард мав чіпкий погляд темно-карих очей і дуже рідко посміхався. Тому часто здавалося, що він чимось незадоволений. Він перехопив руки дружини і стиснув, але відразу ж відпустив, бо в двері постукали. Він дозволив увійти, і в кімнаті з`явилася покоївка в чорній сукні та білому фартусі.

- Мадам, ви просили повідомити, коли доставлять торт. Його щойно привезли, - сказала вона, опустивши очі, тому що помітила, з якою ніжністю господар будинку доторкнувся губами до тонких пальців дружини, а та, подарувавши йому ласкаву усмішку, зайнялася його краваткою.

- Добре, спасибі, Мері, - кинула Саманта через плече. - Можете йти. І прослідкуйте, щоб нічого не забули, я вам давала чіткі вказівки.

Дівчина безшумно зникла, а Едвард Бренкс знову перехопив зап'ястя дружини і міцно стиснув.

- Це що за крокодил? Куди поділася колишня покоївка?

Хоч дівчина і не відрізнялася красою: занадто висока, з фігурою плавчині і з зовсім нежіночним квадратним підборіддям. Але це не було приводом обдаровувати її настільки невтішним епітетом.

- Колишній покоївці запропонували краще місце, і я не стала затримувати її. До того ж мені ніколи не подобалося, як вона працювала.

Саманта сміливо спрямувала погляд на чоловіка, але не витримала – зморщила ніс, тому що хватка чоловіка стала ще міцнішою.

- Ти мене вже дістала своїми ревнощами, - процідив він. - Невже ти думаєш, що я настільки дурний, що матиму інтрижку у власному будинку з власною прислугою? Або ти сподіваєшся здаватися привабливішою в моїх очах на фоні цієї потвори?

Він з силою відкинув руки дружини. Вона ж зробила вигляд, що пропустила глузування повз вуха, хоча серце, і без того перетворилося в ледь тремтячу грудку, стислося ще сильніше. Та вона так давно навчилася приховувати свої справжні емоції, що тільки байдуже знизала плечима.

- Якщо тебе не влаштовує Мері, то я завтра ж підшукаю нову дівчину.

- Мені абсолютно все одно. Мене хвилює зовсім інше. Я сподіваюся, що ми з тобою домовилися, - заглянув він їй в очі. - Ніяких витівок сьогодні. Ти ж розумієш серйозність заходу, знаєш, які люди запрошені?

- Так, я пам'ятаю, - Саманта мимоволі опустила очі під дією його важкого погляду. - Ще раз обіцяю, що все буде нормально...

- І ні краплі спиртного! Або я відправлю тебе, нарешті, в клініку. І Лані не зможе мене переконати цього разу.

Він сам поправив краватку, кинувши швидкий погляд у дзеркало, і вийшов з кімнати. Саманта важко зітхнула, дивлячись на двері, за якими він зник. Вона вже й не пам'ятала, коли саме її сімейне життя стало схожим на фарс. Хоча ні, пам'ятала і дуже добре. Чоловік так і не пробачив її, але ж вона тоді, більше дванадцяти років тому, діяла тільки в інтересах сім'ї, і зовсім трохи в своїх. Зараз вона шкодувала про те, як все вийшло, але виправити вже нічого не вийшло б. Тієї миті їй так нестерпно гостро захотілося, щоб її хто-небудь пожалів, що очам стало гаряче. Знову довелося зібрати всю волю в кулак. Саманта змахнула таку недоречну сльозу, поправила майстерну зачіску, результат наполегливої ​​роботи її особистого перукаря, і натягнувши найщасливішу посмішку з її арсеналу, попрямувала слідом за чоловіком на перший поверх.

Проходячи повз одну з кімнат, вона раптом почула дзвін розбитого скла. Звук донісся із спальні Мелані, її невістки. Саманта поспішила туди. Увійшовши без стуку, вона застала таку картину: потопаючи в піні сталевого мережива, яке вдало підкреслювало холодний блиск її блондинистого волосся, на підлозі сиділа Мелані і намагалася зібрати осколки скла. Коли двері раптово відчинились, вона здригнулася, і один з осколків вп'явся їй в руку, полоснувши мраморно-білу шкіру. Дівчина мимоволі зойкнула і піднесла руку до своїх пухких губ, ідеальна форма яких була підкреслена вечірнім макіяжем. Поріз виявився глибоким, і кілька крапель крові, не втримавшись, впали на шовк ліфа вечірньої сукні.

У темно-сірих очах Мелані спалахнув розпач, а коли свекруха кинулася їй допомагати, взагалі заблищали сльози.

- Лані, ти поранилася! Дай я подивлюся.

Саманта взяла її за руку і, затиснувши поріз, повела у ванну, де була аптечка. Коли рана була оброблена і заклеєна пластиром, вони повернулися в кімнату.