Глава 10

Кіра втомлено подивилася на годинник. Вже було досить пізно, а ще треба було доїхати додому. Вона взяла сумочку і дістала з неї ключі від машини, поклавши їх у кишеню піджака. День видався дуже важким. Сьогодні призначили дату підписання договору, а це означало, що в неї залишилося два дні на все. Довелося півдня витратити на зустріч із компанією, яка люб'язно надала свої послуги з реклами, та зателефонувати до низки засобів масової інформації, щоб замовити у них «правильні» статті.

Їй ніколи було сьогодні навіть поїсти, і голод нагадав про себе наприкінці дня. Але найбільше вона хотіла спати. Вже відійшовши кілька кроків від робочого столу, вона згадала, що треба перевірити кабінет шефа.

Дівчина відчинила двері і впевнено увійшла, вважаючи, що там уже давно немає нікого. На її подив, Алекс розслаблено сидів на дивані, витягнувши ноги перед собою. Він зняв краватку і розстебнув сорочку, його волосся було трохи розпатлане. У руках він тримав майже порожню склянку.

Кіра вчасно схаменулась і збиралася непомітно піти, щоб не порушити його самотність. Було неприпустимо так вриватися до нього.

– Не хочеш скласти мені компанію? – почула вона його настійне запрошення.

– Правду кажучи, я збиралася лише перевірити кабінет, гадала, що тут вже нікого немає.

– Яким напоям ти віддаєш перевагу? – спитав він так, наче вона погодилася.

"Не можна так ризикувати", – казала вона собі, але не могла зрушити з місця.

– Ти хочеш зараз втекти? – ніби читаючи думки Кіри, спитав Алекс.

Вона боялася себе, а не його. Алекс був привабливим, молодим і дуже сексуальним чоловіком. Кіра справді вважала, що краще було б втекти, аніж залишитися з ним зараз. Але вона не хотіла показувати йому своїх слабкостей, яких так боялася.

– Вже досить пізно, – рішуче заявила вона.

Але Алекс не слухав її виправдань. Він узяв келих із шампанським і підійшов до неї.

– Адже ти не хочеш йти. А мені потрібна компанія. Давай поговоримо… про що завгодно, – м'яким тоном попросив Алекс і посміхнувся.

Відмовити було неможливо.

Кіра взяла келих з його рук і прочитала на його обличчі подяку. Вони пішли до канапи. Алекс сів першим, дозволивши їй вибрати будь-яке місце. Вона сіла навпроти, їх поділяв журнальний столик.

– Ти дуже очевидно уникаєш мене. Я починаю підозрювати, що подобаюсь тобі, а відсівши так далеко від мене, ти страхуєш себе, щоб не дозволити статися тому, що не можеш контролювати.

Дівчина посміхнулася і зніяковіло опустила голову. Він завжди знає, що вона думає. Так не чесно. Вона гадки не мала, навіщо він все це говорить.

– Алексе, ви випили, і таким чином я страхую нас обох.

Він засміявся відкрито і заразливо. Його смішили рамки, в які вона намагалася його увігнати.

– Ніколи раніше не зустрічав такої суперечливої, передбачуваної та водночас інтригуючої жінки, як ти. Просто розуму незбагненно! Ти мене постійно дивуєш.

– А ви вмієте зробити жінці комплімент, – засміялася Кіра. – Тепер я можу не боятися, що ви подумаєте про мене погано.

– Ось скажи мені: навіщо успішній бізнес леді знадобилося міняти насиджене місце у надійній конторі на невизначеність у нашій компанії?

Вона й сама собі ставила це питання сто разів, але відповідь навіть їй здавалася дурною.

– Мій батько хотів, щоб я працювала лише тут.

Алекс здивовано зрушив брови.

– Ти справді зважилася на все це, щоб догодити батькові? Чи не заради успіху, грошей чи нових перспектив? – Не вірячи своїм вухам, уточнив він.

– Я не настільки наївна, щоб відмовитися при цьому від «успіху, грошей та нових перспектив». Ця компанія дасть мені все це навіть із надлишком, – процитувала вона його.

І Алексу сподобалася її відповідь. Він продовжував усміхатися, дивлячись на неї.

– Дякую, що погодилася розділити мою самотність. Я викликаю водія, і він відвезе нас додому.

Алекс сказав так навмисне, хотів насолодитися її реакцією та спровокувати. Він був упевнений, що Кіра обов'язково почує це «відвезе нас додому». Він вклав двоїстий зміст у ці слова.

Вона засміялася і похитала головою.

– Ви залучаєте мене до дивної гри. Можливо, я передбачувана, але можу відрізнити бажання в очах чоловіка від банального інтересу. Не потрібно викликати водія для мене. Я доїду сама на своєму автомобілі.

Вона поставила незайманий келих шампанського на столик і пішла до дверей. Алекс присягнув собі, що настане день, коли її очі горітимуть таким самим бажанням, як і в нього зараз.