Я зустріну тебе навесні

37

Я затремтіла, коли Данило обвів язиком мою нижню губу. Здалась під чоловічим натиском, дозволяючи поглибити поцілунок. Я хапалася за його плечі, бажаючи стати ще ближче, притулитися ще тісніше. Данило ковзав руками по моїй спині та стегнах, від його дотиків я втрачала себе.

Ми важко дихали, повітря ставало дедалі менше, а сплетіння губ віддавало гарячими спалахами в тілі. Данило трохи відсторонився, тримаючи мене за талію, і став покривати поцілунками мою шию.

Куртка м'яко впала на землю, але я не відчула холоду. Лише схилила голову набік, заплющила очі і розчинилася в чуттєвому дурмані. Умілі пальці Данила торкалися ключиці, пробігали по ніжній шкірі, залишаючи після себе іскорки задоволення. Він знову жадібно цілував мої губи, але тепер ніжність змінилася пристрастю.

Я потягла його за сорочку, пірнула під неї руками і торкнулася гарячого живота, обвела кінчиками пальців напружений прес, почула, як Данило голосно втягнув повітря.

За секунду його долоня опинилася під моєю футболкою. Від несподіванки з вуст вирвався придушений стогін, у сонячному сплетінні наче феєрверки вибухали.

На лоб впали перші краплі дощу. Мені було все одно на вибрики погоди: аби поцілунок тривав і тривав, нехай навколо б'є град, змітає дерева ураганний вітер – зараз ніщо не важливо, окрім пряного бажання, що розтікається по венах.

Вдалині загуркотів грім. Данило поцілував мене в куточок губ і прошепотів:

– Нам треба повернутись у будинок.

Я замотала головою, розуміючи, що він має рацію, але мені стало страшно: раптом магія взаємного тяжіння кудись зникне?

Данило підняв куртку, що валялася на землі, взяв мене за руку і повів у будинок. Я йшла на негнучких ногах, дивилася на його мужній профіль, на рельєфні плечі, обтягнуті чорною сорочкою, і думала тільки про одне – як стягнути з нього цей безглуздий одяг і доторкнутися до оголеної шкіри. І далекий грім, і дрібні краплі дощу, і розм'якшена від вологи земля під ногами – все це проносилося повз свідомість, було в розфокусі, мильне й непотрібне.

Гучно грюкнули двері. Злетіло взуття. Данило обхопив моє обличчя руками і сп'янив глибоким поцілунком. Я ніби ширяла у хмарах, коли він погладжував мій язик своїм, а потім втягував верхню губу і злегка прикушував. Похитнувшись, я притулилася до стіни позаду себе, відповідаючи йому з усією пристрастю, яка просилася назовні, окатувала тіло гарячковим ознобом, впроваджувалась під шкіру і благала про сміливіші ласки.

Я потягла Данила за собою на другий поверх, почала розстібати ґудзики на сорочці, але він м'яко перехопив мою руку і відвів убік.

— Зачекай, мені треба зайти до себе.

– Навіщо?

— Ти сама чудово розумієш, Ксюш.

І тут я зніяковіла. Лізти йому під одяг не побоялась, а тепер сором'язливо відводила погляд. Я ж взяла з собою захист, про всяк випадок, але була впевнена, що жодного контакту не станеться. Зараз треба сказати про це. Звичайно, це нормально, нічого поганого в моїх діях немає, але на мить я відчула себе розпусною.

Пізно відступати, я доросла дівчина і не повинна соромитися того, що подбала про захист.

– У мене є, – зриваючимся голосом зізналась я.

Данило скинув брови і тепло посміхнувся.

У грудях стиснуло від хвилюючого томного передчуття. Я не підозрювала, що буває так: повне порозуміння, шалена тяга до людини, пристрасть за межею розуму – коли кожна хвилина розпалює ще більше, а в голові немає місця для комплексів і сумнівів.

Ми переступили поріг моєї спальні та накинулись один на одного, потопаючи в нетерплячих завзятих поцілунках. Я впоралася з ґудзиками на його сорочці і водила долонями по широких грудях, м'язах живота, запам'ятовувала кожну деталь його тіла. Схлипнула, як тільки Данило запустив руки під одяг і дразнив, мучив мене, уникаючи чутливих місць. Я вигнулась дугою, судорожно зітхнула, коли він нарешті торкнувся мене там, де я хотіла.

Данило проклав доріжку з поцілунків від ключиці вниз. Я завмерла в його руках, не знаючи, як довго зможу витримувати це солодке катування. Я здригалася від задоволення, покусувала губи, з яких так і просився назовні нетерплячий стогін, закопалася руками в його волосся і здавлено скрикнула, коли Данило трохи прикусив шкіру на плечі.

Якось непомітно ми опинилися в ліжку. Данило накрив мене своїм тілом. Пульс зашкалював. Занадто жарко, гостро, неконтрольовано! Хіба так буває?

Я зім'яла простирадла і мимоволі смикнулася вперед, вимагаючи сміливішої ласки. Данило посміхнувся, обвів язиком припухлі від поцілунків губи.

– Ти прекрасна, – прошепотів він, відсуваючись убік і дивлячись на мене. – Де твої запаси?

– У боковій кишені рюкзака.

Він повернувся до мене через одну нескінчену мить, підім'яв під себе, провів долонями по стегнах і животі, поцілував губи, проникаючи язиком, і одночасно з цим ми перетворилися на одне ціле. Я ахнула від гострих відчуттів, вигнулась назустріч Данилові. Гаряча хвиля накрила моє тіло. Я безладно гладила його по спині, відповідаючи на палкі поцілунки до болю в губах.

Він спостерігав за моєю реакцією. Робив усе, щоб я втратила розум, щоб забула, хто я і де знаходжусь. Усередині розросталася вогненна куля, готова вибухнути через лічені хвилини. Невже так буває? Це якесь божевілля! Солодке, шалене, незабутнє та казкове.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше