...проблеми ...

 Цілий тиждень все було аж надто спокійно , жодних проблем , конфліктів , чи конфузів. 

 Я захворіла.  В мене був дуже міцний імунітет , отже це було дійсно серйозно , батьки були на чергуванні всю ніч і пів ранку , тому не знали , що я в дома.  Мене сильно знобило. 

  Я почула як квартиру хтось відчиняє. З порогу  почулися крики. 

• - Скільки можна?! - кричала мама.
• - Я не винен , ми з тобою вже 16 років в шлюбі , ми обоє знали , що колись це станеться. - не зовсім кричав але голосно говорив тато.
• - Ти пам'ятаєш якими ми були?! Як ми клялись у вічному коханні?! Як відкривали бізнес , як почерзі навчались бо не могли потягнути обидва ... Аня? Ти про неї подумав ? Вона ще зовсім дитина !
• - Їй вже 16 ... Вона вже доросла.
• - Звісно , тобіж не було часу ... Зайнятись з дитиною. Тиж її зовсім не знаєш! Як вона відреагує на розлучення?!
• " Розлучення " це те що я почула перед тим як знепритомніти. Я не знаю скільки часу вони сварились перед тим як знайти мене біля дверей кімнати.
• Коли я опритомніла , біля мене нікого не було.
• " Невже моя ідеальна сім'я розвалилась ... Я думала мої батьки люблять один одного "Такі думки крутились в мене в голові. В ті нечасті дні коли ми всі збирались разом все було добре. Чи це мені так здавалось...
• До кімнати зайшов тато.
• - Як себе почуваєш ? - я мовчала. -Ти чула нашу сварку... Зрозумій якщо шлюб стає тягарем , його необхідно припинити. Ти з часом зрозумієш...
• - А що далі? Викинеш мене та маму з своєї квартири , відбереш бізнес який ви так довго будували?
• - Ні , квартиру я залишаю тобі , і тільки тобі. Роби з нею що заманеться. - батько присів на край ліжка. - Бізнес ми розділимо на три частини. Тобі , мені , і мамі. Спочатку ми будемо партнерами , а потім я відділюся , мабуть.
• - Отже це все ? Судячи з твоїх слів ти давно це спланував.
• - Так , давно.
• - А я?
• - Не хвилюйся ми бачитимемся , якщо захочеш можеш переїхати до іншої квартири разом зі мною , але тобі буде не так зручно добиратись до школи.
• - Де мама ?
• - Пішла по справах... Ну я пішов ... мені ще речі зібрати.
•  Батько вийшов , залишивши мене в роздумах. Я зарилась лицем в подушку і почала плакати.  Мама не повернулась вночі , тато швидко зібрав речі , залишив ключі від квартири та пішов.
•  Наступного ранку я прокинулась дуже рано. До школи мені не хотілось. Я почувалась покинотою, ображеною , розірваною. З одного боку я розуміла , що вони праві. Якщо жити нестарпно ,то потрібно розійтись. З іншого я не хотіла в це вірити , бажала щоб батьки і на далі були щасливими та любили один одного як колись. 
• Я бродила по домівці , як неприкаяна душа. 
•  Біля вхідних дверей я почула шум та стукіт бутилок. Коли я виглянула то виявилось що Інга підкидає сміття та биті бутилки під мої двері.
• - Що ти робиш ! - крикнула я.
• - Нічого особливого. - вона викинула сміття з ще одного пакета на наш вхідний коврик.
• - Забирайся геть !
• - Нажаль не можу , в мене ще є тут робота. - вона взяла дві бутилки з під пива та розтрощила одну об іншу. Скло посипалось на мої ноги. Я підхопила великий шматок скла.
• - Схоже урок ти не засвоїла. Ти ж знаєш що шрами на лиці затягуються повільніше ? - я наставила скло на дівчину.- Тепер забирайся, поки ціла.
• - Я подам на тебе заяву ..
• - Інго , кому повірять , тобі -вічній розбишаці, чи мені - відмінниці з хорошої сім'ї ?
• - Стерво.
• - Не гірша чим ти.
•  Дівчина повернулась на 180 градусів та пішла  до сходів.
•  Нажаль прибирати весь цей бруд довелось мені. 
• Цілий день я провела в роздумах. Прибрала в дома , приготувала обід , чекала на маму. 
•  Вже далеко за північ , лежачи у своїй кімнаті я почула як до своєї зайшла Інга. Її двері противнюще скрипіли.
• - Ссс , де цей йод?! Це стерво пошкудує що зв'язалась зі мною , шкода, що вже дрихне. - я стояла біля сімейного фото і прекрасно чула що вона говорить.
• - Твоє бажання почуте , якщо так хочеш вияснити стосунки то чеши до мене , в тебе хвилина.
• Я була впевнена, що дівчина все почула , до тогош через 30 секунд вона була в моїй кімнаті.
• - Пунктуальна , а раніше таким ти не славилась. - прицмокнула я.
• - Вирішила особисто тобі повідомити , що завтраж напишу заяву , про нанесення фізичних ушкоджень. - вона тикнула мені свою руку з опіком який щей загноївся.
• - Спочатку доведи, що це я. Генетичного матеріалу я на тобі не залишила , а камер спостережень на місці інцеденту немає. Твоїм друзям алкоголікам наврядчи повірять.
• - Ти не маєш  ніякого права їх так називати !
• - А ти не маєш ніякого права палити біля будинку , викидати сміття під мої двері , та врубати твою тупу музику.
• - Ти мені погрожувала.
• - Бо ти мене вже дістала своєю поведінкою ! Що з тобою сталось? Куди поділась та мила і хороша, світловолоса Інга?
• - Яка тобі різниця... І чим же я тебе так дістала?!
• - Ти вилила на мене відро води цього літа , розірвала юбку , теж цього літа, натравляла на мене своїх дружків -теж цього літа. Зібсувала мені 5 новесеньких книжок цієї весни. Вкрала в мене босоніжки. Пускала про мене брудні слухи по школі , список продовжувати?
• - Ну ти і злопам'ятна...
• - Ні не злопам'ятна , просто накипіло.
• - Не потрібно було нариватись.
• - Я хотіла як краще , щоб ти зрозуміла що ти коїш.
• - Це не дає тобі права осуджувати мене.
• - Це загальні правила хорошої поведінки.
• - Для хороших дівчат?
• - Ні ! Ні , з чого ти взяла ?
• - Я , погана дівчина , я п'ю , курю, вживаю погані слова , гуляю до пізньої ночі. Ти хоч раз зустрічала світанок? Ти хоч одну ніч провела в обіймах коханого дивлячись на зорі?
• - Ні...
• - Ти хоч одного разу віджигала на вечірці так щоб ноги боліли ? Ти подорожувала на байках з компанією рокерів ? Ти просиділа ніч біля багаття на березі озера в горах , горланячи пісні під гітару?
• -Ні... Але я ще встигну ... Ціле життя попереду! Так само як і ти встигнеш!
• - Ань, життя занаддто коротке.  Що тебе чекає далі? Університет? Далі сімейний бізнес. Познайомишся з чоловіком , закохаєшся , далі діти,  сім'я ... І ось тобі 40 і ти зрозумієш , що нічого не встигла , а для шалених вчинків запізно.
• - Ти занадто поспішаєш...
• - Ні. Ти вирішила і далі залишатись під опікою "батьківського крила ". Ми були найкращими подругами , але я хотіла розвиватись , робити необдумані вчинки , щоб було що згадати , щоб знайти людей які будуть зі мною і в горі і в радості. Я не поспішаю , я рухаюсь в перед.
• Моє мовчання затягнулось , я підійшла до шафи та витягнула свою аптечку. Присівши на ліжко я махнула головою Інзі , щоб вона також сіла.
• Я акуратно обробляла дівчині руку , вона мовчала.
• - Здається , я знову тебе образила ...- в цьому голосі я знову почула стару подругу. - Вибач за все , що я наробила , я...
• - Вибач мені також. - крізь сльози видавила я.
• Перебинтувавши їй руку я встала з ліжка.
• - Тільки не кажи , що надумала ревіти ! - обурилась дівчина , вона підійшла і обійняла мене.
• - Я не навмисне... Шкода , що все так закінчилось.
• - Ще нічого не закінчилось ! Ти зможеш все виправити. Я тобі допоможу! - вона взяла мене вказівним польцем за вказівний , як ми колись робили , коли давали обіцянки.
•  Вперше за 2,5 довгих роки , мовчазна ворожнеча між нами припинилась , а стіна льоду нарешті розтанула. Та чи на краще ?  Я не знала , та всім тілом відчувала , що згодом в моєму житті почнуться зміни...
•