Мабуть вперше

Наступні кілька днів були дуже насичені. Андрій знайшов мою сторінку в інсті , тому по вечорах ми довго переписувались.  Я встигла домовитись з мамою про косметичний ремонт в кімнаті. В школі все також було дуже швидко , ми вже встигли скласти по  кілька тестів з різних предметів . 

 Цього вечора було на диво спокійно. Навіть Андрій ненаписав. Зате прийшла Інга. 

• - Привіт. Ти не хочеш потусити з нами.  - з порогу запитала дівчина.
• - Так , я не проти. Але коли?
• - Завтра.
• - Аа , буде Андрій?
• - Він тобі не казав ?
• -Не казав про що?
• - Він захворів. Запалення легень. Я думала ти знаєш.- розхвилювалась подруга.
• - І як він?
• - Сьогодні нічого від нього не чути , я думала ти щось знаєш.
• Не чекаючи пояснень я виштовхала подругу з квартири , захопивши пальто , оскільки вже помітно похолодало.
• Ніколи не подумалаб , що зможу так легко відшукати потрібний під'їзд серед залізо-бетонного лабіринту однаковісеньких.
• Навіть не стукаючи ввірвалась до приміщення. Повітря було дуже затхле. Нова хвиля зростаючої паніки знову накрила з головою. Андрія я знайшла в спальні , такого сонного, спокійного, безтурботного. 
•  Підійшовши до хлопця я помітила на його чолі малесенькі крапельки поту , а доторкнувшись , я виявила , що хлопець горить.
• Кілька наступних хвилин я намагалась його розбудити , та в відповідь чула лише тихі стогони.
• Не чекаючи його пробудження я вирішила пошукати аптечку. Через деякий час пошуків я всетаки знайшла її. Вона була мізерно маленькою. До тогош там не було препаратів від температури. 
• Та взамін я знайшла оцет. В ванній я відшукала чистий рушник. Не гаючи часу  я зробила для Андрія компрес. Згадавши про маму я їй зателефонувала.
• - Мам? - мама нарешті відповіла.
• - Так , де ти є? - як завжди вимогливо запитала вона в мене.
• - Я у друга. Йому стало зле , а батьки поїхали.
• - То виклич швидку. Або давай я приїду.
• - Ні мам , я впораюсь сама , я повернусь трохи пізно. Бувай. - я швидко вибила , аби уникнути питань.
• Згодом під ліжком я помітила градусник , тут я зрозуміла , щоб поміряти йому температуру , мені потрібно трохи його роздягнути. Я спробувала його розбудити. На дотик температура трохи знизилась , але він ще досі палав. Важко зітхнувши я все таки вирішила поміряти йому температуру.
• Через 5 хвилин я дізналась, що вона сягала 38,8 градусів. Оскільки йому потрібно було багато пити , та багато вітамінів я пішла на кухню , попередньо змінивши комрес на його голові.
• З попередніх пошуків я знала що на кухні з продуктів є картопля , цибуля та морква. Для легкого бульйону повністю підходило. В шафці біля плити я знайшла необхідний посуд , а в шафці над плитою , перець , сіль , та інші спеції.
• Доки кипятилась вода я віднесла хворому води. Як я не намагалась підняти його щоб він хоч трохи попив , в мене нічогісінько не вийшло , я виявилась безсилою проти широкоплечого та кремезного Андрія. Температура хоча й повільно але спадала.
•  
• Вже була майже північ , коли хлопець нарешті прокинувся. Помітивши мене на стільці біля нього , він  залився багряним рум'янцем.
• - Фух , нарешті ти прийшов до тями. - похилила  сонну голову на собі руки.
• - Звідки ти ... - він говорив таким тихим та хворим голосом , та всерівне була рада його чути.
• - Інга. Ти ходив до лікарні?
• - Так , ходив.
• -  Я збила тобі температуру. Якщо чогось бажаєш  чи тобі щось потрібно то кажи.
• - Як ти дістанешся до дому?
• - На щастя, наше місто не славиться нападами на одиноких дівчат - засміялась. - На плиті стоїть бульйон , якщо хочеш то принесу.
• - Ні , я не хочу їсти , але ... Можеш полижати біля мене? - таке прохання дуже мене здивувало.
• - Ну ... Добре , якщо це допоможе тобі почувати себе краще. - він слабко посміхнувся мені.
• Трохи підсунувшись він звільнив мені місце. Я сіла на ліжко , опершись спиною на бильце.
• Щоб не заснути розповідала йому про шкільні новини , про наші давні пригоди з Інгою , та про міцну дружбу з Максом. Хлопець слухав , доки не заснув. Своєю головою він оперався на мої руки. Не стримавшись я почала перебирати його пасма на чубові. Довгі, руді , з мідним переливом. Я роздивлялась його. Прямий довгий ніс. Трохи веснянок на щоках. І губи , чуттєві , коли він розтягує їх у посмішці показуючи ямочки , то зається , що бачиш янгола перед собою. Можливо це і є кохання?

Вранці я прокинулась в міцних обіймах. Моя голова лежала на грудях хлопця. Пальцями однієї руки я переплелась з його пальцями. В ночі він накрив мене одіялом, за що була йому дуже вдячна. 

 Він чи то дрімав , чи то прикидався.  Та це не заважало бути йому такимже прекрасним. Мабуть , вперше мені захотілось когось поцілувати. По справжньому показуючи цим поцілунком , що я справді кохаю. Набравшись сміливості я провела рукою по його щоці. Очі його розкрились , і він усміхнувся мені у всі тридцять два. Тому я вдала ніби перевіряю температуру. 

• - Як самопочуття ? - запитала я заїкаючись.
• - Прекрасне.  - хлопець дивився мені просто у вічі.
• - Тоді я піду розігрію тобі сніданок. - я почала розпутуватись з одіяла.  Та міцні руки стисли мене ще  сильніше.
• - Ні , не підеш. Я не відпущу. - хлопець наблизив своє обличчя до мого. Я вирішила виплутуватись з цієї непростої ситуації.
• - Ні , відхились ...
• - Чому ? Ти не хочеш мене поцілувати. - у його голосі чувся непідробний смуток , що змусило мене почервоніти.
• - Від тебе ...пахне ...- бовкнула я перше , що прийшло до голови. 
•  Звісно я хотіла. Хотіла більше всього поцілувати  його. Та я вперше так боялася.  
•  Це подіяло , хлопець відсторонився від мене. Він понюхав свою футболку , подивився на мене , та ніяково посміхнувся. 
•  Я почувалася просто жахливо.  Він піднявся взяв в шафі рушник , та пішов до ванної.  
•  Щоб відігнати від себе тягар провини , я прибирала в кімнаті , відчинила вікно , прибрала ліжко. Поставила розігріватись бульйон.
• Зайшовши до кімнати , щоб зачинити вікно я застала хлопця в напів оголеному вигляді. Вся верхня частина його тіла ще блистіла від крапельок води. Сонце , що тільки почало вставати , освітлювало його рельєфні м'язи  тіла.
•  І від коли всі знайомі Інги чоловічої статі мають таке тіло ?!
• - Я - я почала заїкатись. - Закрий вікно. - обернулась щоб вийти з кімнати.
• - Кхе , кхе не можу. - хлопець вдавано кашляв , але не поспішав одягнутись , схоже він насолоджувався моїм рум'янцем , який щоразу ставав червонішим.
• Я підійшла до вікна , аби зачинити. Поки я робила таку просту справу , він підійшов позаду мене. Його руки обвили мою талію , та притисли мене до чужого тіла. Серце калатало як скажене. Він зарився своїм обличчям в моє розпущене волосся.
• - Тепер не відкрутишся. - почула я його приглушений голос.
• Чомусь коли я опинялась в незручній ситуації , в середині мене завжди прокидався маленький демон.
• - Ууу , хто сказав?
• - Я. Вже забула що витворяла в ночі ?
• Я обернулась до хлопця обличчям , та він ні на мить не послаблював обійми.