8

  Повільно брести заспаною вулицею, мабуть найкращий вихід в такій ситуації.

 Намагалася зібратися з думками , але нічого не вийшло. В голові постійно крутилась думка " Що ти робиш , Аню ? "  Та думки ,нажаль ,ні до чого не приводили. 

 Попереду себе помітила знайому фігуру. 

 Міша йшов гордо посміхаючись , а помітивши мене заусміхався ще ширше , тільки бісики в очах видавали насмішку.  Аби вдати, що не помітила відсунулась до краю тротуару , та опустила голову. 

• -Це ж наша принцеса. - насмішкувато почав він.
• - І тобі доброго ранку. -театрольно закотивши очі відповіла я.
• - Знаєш , плями від соку не відпралися.
• - Як шкода , знаєш , светр  також не в кращому стані.
• - Хм , вдам що не почув. Я так бачу , від Андрія прямуєш ?
• - З чого ти взяв ?! - пискнула я, через раптово сівший голос.
• - Та в тебе на обличчі все написано. От тільки дивно ,чого це він за тобою не помчався.
• - Не твоє діло. - гаркнула я.
• - Отже приставав. - підвів підсумок хлопець. - У вас з ним немає шансів. Ти не його тип. А ось Інга... Він пограється та кине. Ти для нього іграшка. Ти для нього цікава поки... Сама ж розумієш.
• - Відвали від мене ! Мене не цікавить твоя думка! - я кинулася геть від того злощасного місця , де наважилась відповісти тому бовдуру. Він знову мене розлютив , зачепив. Та не фізично , а морально. Розказав мені в очі всі мої потаємні страхи.  Нехай , нехай говорить та думає що хоче , мені  плювати. Нехай йде до біса!
• В страшенній  люті я дійшла до рідненького під'їзду. На годиннику ще не було п'ятої. Отже мама ще спить.

  В квартирі було тихо. Мами не було. На столі в кухні лежала записка. " Я знаю , що тебе не було ! Поговоримо в вечері. Не спізнивсь до школи !"

 А й справді , школа. 

 На цілий день вимкнула телефон. Не хотіла ні з ким спілкуватися. Вже в дома наважилась прочитати повідомлення від Андрія. 

"- Пробач -

• -Я втратив голову-
• - Де ти ??? -
• - Я хвилююся-
• - Прошу відпиши -"
• Сльози хлинули на мене так раптово , що я і сама того не помітила. Вирішила все таки повідомити , що зі мною все добре. Він одразу відписав.
• "- Можеш прийти ? -"
• Я могла , тому і пішла ,всерівно потрібно було все прояснити.
• Андрій був не сам. В його оселі ліниво розвалившись в кріслі дрімав Міша.
• - Ти прийшла. Я такий радий. - хлопець обійняв мене. І дне випускаючи мене з обіймів запитав дивлячись мені в очі. - Ти втекла через спалену каструлю чи через ... Поцілунок ? - Я густо почервоніла. - Якщо через друге ... То ... Я більше не буду ... Доки ти сама не попросиш. Я мав запитати чи ти не проти.
• Я хотіла сказати що все добре і я була не проти.
• Підтягнувшись я охопила руками шию Андрія. І торкнувшись щокою його щоки тихо прошепотіла.
• - Я не була проти. І не буду проти. - відсторонившись я побачила як він залився рум'янцем. Нашу і дилію перервав Міша. Нажаль я не знала скільки часу він там простояв , що чув, а що ні. Лише його скептично вигнуті брови виказували насмішку.
• - Ууу то у вас романтика повним ходом. А говорила що не така. І місяця не знайомі ,а вже поцілунки та схоже не тільки вони.
• Ми з Андрієм відскочили один від одного. Обійшовши нас дугою він схилився на дімною.
• - Не того ти вибрала. Я чекав , що на його місті буду я.
• Він пішов грюкнувши дверима. Я нічого не зрозуміла.
• - Він ... Що він мав на увазі. - запитала я в хлопця.
• - Та приколюється як завжди.
• - Схоже на те. Як твоя хвороба ?
• - Завдяки тобі краще. Присядеш ? - він поглядом вказав на диван. Доки я червоніла.
• - Я... Я поспішаю ... На тренування, Тай з мамою ще доведеться говорити.
• Він провів мене до дверей виходячи помітила його сумний погляд , тому підійшла та поцілувала в щоку.
• - Я напишу як все пройшло.
•