Глава 2. Декан Айризарду

По дорозі до Фіролену я згадувала, як зазвичай прикрашають на Геловін люди за кордоном свої будинки, й не уявляла, як можна прикрасити двір так, щоб Джейкобу сподобалося. Чи вірила я, що наша вечірка допоможе Джейкобу поїсти морозиво? Звичайно, ні. Але я хотіла порадувати хлопчика. Адже, навіть, якщо й не поїсть він морозиво, то відчує себе щасливим. Можливо, він і сам не вірить в те, що це може допомогти йому стати живим. Швидше, просто захотів повеселитися.

У своїх думках я йшла вперед, не піднімаючи голови. Й не дивно, що не побачила декана Айризарду, до якого відчувала зовсім не дружні почуття.

- Міс Родд? - гукнув мене білявий чоловік з довгим хвилястим волоссям. - Чув, Ви заробили покарання?

- Що? - я здивовано підняла голову й дивилася на чоловіка, який зібрав волосся в пухнастий хвіст.

Виглядало це дуже незвично. І я завмерла, забувши про питання вчителя. В голові тільки крутилося бажання вмовити Алекса постригтися. Бо занадто він був схожий на свого близнюка, який керував факультетом Терраніс. І без різниці, що той, на відміну від брата, був вогненним брюнетом.

- За що тобі покарання виписала професор Слоу? - професор Фрост незадоволено повторив питання. - Я бачив тебе в списку тих, хто нарвався на проблеми. Лише ж понеділок настав, а в тебе вже проблеми. Якось ти перевершила сама себе.

- Якщо Ви забули, пане професоре, - я спеціально виділила посаду чоловіка. - Перше своє покарання я з Райаном та Дженні проводила в перший день навчання. Тож, нічого нового. Хіба що, наш спільний друг завалив мене завданням.

- Ти про Джейкоба? - професор підняв брову. - І, давай, не будеш так офіційно до мене звертатися.

- Ти перший почав, - я надула губи. - Що за тон? Тим не менш, ми не лише вчитель та учениця. Або забув про свої дні визволення з холодного ув'язнення?

- Я прекрасно все пам'ятаю, - Алекс приклав пальця до губ. - Але, все ж, не варто на цьому акцентувати увагу під час навчання.

- Ти тут когось бачиш? - я невдоволено обернулася на всі боки. - І, взагалі, не в цьому справа. Джейкоб придумав ідею, як пробратися до світу живих. Він сумує без тебе.

Алекс Фрост важко зітхнув. Всі роки, коли він був під закляттям заморозки, він жив у межисвіті з хлопчиськом. І був для нього чимось на зразок старшого брата. А тепер Джейкоб жив в своєму ілюзорному будиночку один. І скільки б я йому не знаходила душ, що блукали межисвітом, ні з ким він не захотів дружити. І, мабуть, саме це тягнуло дитину до світу живих. Хоч, роботою володаря було саме не допускати проникнення жителів потойбічного світу до світу живих.

- Треба відвідати хлопчика, - вдумливо сказав Алекс. - Він дуже сумує. Не діло йому замислюватися про те, як пробратися сюди.

- Ну, нічого складного він не попросив, - відмахнулася я. - Він, просто, попросив влаштувати свято Геловіна з усіма традиціями. Не думаю, що це може комусь нашкодити. Швидше, просто, розважимося.

- Якщо тільки це, то можна, - кивнув Алекс. - Де проводити будеш?

- У нашому будиночку, - відповіла я. - Допоможеш облаштувати все? Мені потрібні декорації та багато гарбузів.

- Напиши все, що треба, і я замовлю це з материка, - кивнув чоловік. - Лише, якщо хочеш, щоб все встигло приїхати, напиши список вже сьогодні.

- Добре, - я задоволено посміхнулася. - Відправлюся до Тіффані. Думаю, в неї буде пара ідей. Тим не менш, не дарма вона головна модниця академії.

- Підкажу по секрету, вона в кабінеті мого брата, - Алекс підморгнув мені й поквапився до свого факультету.

А я вирушила в бік корпусу факультету Терраніс, де був кабінет професора.

Поки я дійшла до корпусу земляного факультету, знайшла в телефоні багато цікавих прикладів декорацій, в яких мені повинна була допомогти Тіффані.

Опинившись біля кабінету декана, я спочатку притулила вухо до дверей, щоб підслухати, чим займаються Тіффані з професором. Щоб не зашкодити в самий невідповідний момент.

Всередині почулися голоси. Точніше, навіть, суперечка. Тож я не посоромилася постукати в двері, щоб скоріше припинити їх сварку.

- Можна до вас? - я увійшла всередину та зніяковіло посміхнулася до студентки Емемазу, яка сиділа навпроти декана й невдоволено дивилася на нього.

- Тобі що? - вона обернулася до мене, а професор Саймон Фрост схрестив руки на грудях.

Я розповіла їм всі подробиці мого спілкування з Джейкобом. Адже, вони обидва бачили цього хлопчика, коли з моєю допомогою проникли в межисвіт. Можливо, тому вони й погодилися мені допомогти.

Тіффані швидко почала гортати каталоги, вибираючи всі найстильніші прикраси. А професор Саймон Фрост почав навчати мене магії, за допомогою якої можна було виростити гарбуза з насіння менше ніж за тиждень.

 Це все було дуже доречно. Заважало лише покарання, яке мені обіцяло зіпсувати весь вечір. Але й воно послужило мені службою. Я зустрілася з дівчинкою з Емемазу, яка пообіцяла зробити красиві запрошення на вечірку.