Глава 5

Весь наступний день Ілона чекала на дзвінок від свого нареченого, проте телефон вперто мовчав. Розуміла, чоловік сердиться на неї, тому бажала з ним поговорити. Ввечері наважилася та сама зателефонувала йому. Намагалася, щоб її голос звучав якомога солодше:

- Привітики! Де ми сьогодні зустрінемося?

- Я надішлю тобі адресу смскою.

Навіть не діждавшись відповіді, Антон завершив розмову. Його холодний і офіційний тон, наштовхував на думку, що з ним буде складно домовитися. Дівчина зайшла до гардеробної та почала  прискіпливо  вибирати одяг. Сьогодні їй хотілося сяяти вродою та зачарувати свого нареченого. Обрала світлу коктейльну сукню, золотий ланцюжок з ажурним кулоном, який спадав майже до грудей, а масивними сережками прикрасила вуха.

Поглянула на повідомлення і зрозуміла, що їй нічого не відомо про цей заклад, в якому чекає Антон. Припускала, це новий пафосний ресторан, тому взула черевички на високій шпильці та накинула на плечі пальто. Приїхавши на місце ще раз поглянула на повідомлення, щоб упевнитися, що не помилилися. Назва "Рильце і копитця" дещо насторожували.

Всередині все було оббито деревом, а на стіні при вході закріплена голова вепра, що швидше відлякувала, ніж приваблювала. Ілона гидливо скривилася та пройшла вглиб залу. По телевізору транслювали футбольний матч і за всіма столиками сиділи чоловіки з бокалами пива у руці. Дівчина зрозуміла, що одягнулася недоречно й почувалася невпевнено у цьому пивбарі.

Антон розмістився у дальньому кутку, а дві дівчини зайняли місця по обидва боки від нього. Вони весело сміялися й здавалося чоловік зовсім забув про побачення зі своєю нареченою. Ілона впевненою ходою наблизилася до них. Вона йшла гордо піднявши голову, наче крокує на відомому подіумі світу. Відчувала на собі масні погляди чоловіків й дехто з них навіть присвиснув. Дівчина стала зіркою для всіх, крім Антона, який навіть не помітив її.

- Привітики! – не чекаючи відповіді, сіла навпроти. Варновський зневажливо глянув на неї, пильно окреслюючи поглядом її декольте, змушуючи інтуїтивно стиснути руки до тіла. Він повільно зробив ковток пива, голосно сьорбнувши.

- Я випадково зустрів своїх друзів, сподіваюся ти не будеш проти їхнього товариства. Знайомтеся, це – Юліана, - вказав рукою на бліду шатенку, карі очі якої підведені блакитними тінями, - та Надія, - кивнув на брюнетку з густими кучерями. Свою наречену представляти не поспішав. Тому їй нічого не залишалося як всміхнутися та озвучити своє ім’я. Не уявляла як при свідках домовитися з ним про фіктивний шлюб, тому вирішила відкласти цю розмову. Антон демонстративно схопив Надію за плече та притиснув до себе.

- Якщо замовлятимеш собі пива, то про нас не забудь. Нам не зашкодило б поновити бокали, - вільними пальцями взяв анчоус та поклав його до рота, гучно плямкаючи.

Така поведінка дратувала. Ілона намагалася ставитися до чоловіка з розумінням і відсутність манер списувала на неналежне виховання. Кивнула офіціантці й вона у засмальцьованому фартуху підійшла до їхнього столику. Жуючи жуйку, з байдужим виразом обличчя слухала замовлення. Записала його в блокноті та відійшла.

Антон схопив останній шматок свинячого вушка, нарізаного смужкою, та відкусив його. Надія надула свої вуста, намальовані яскраво-червоною помадою:

- Я теж хотіла цей кусочок.

- Ну якщо ти хотіла саме цей, то не можу тобі відмовити, - Антон повівся як справжній джентльмен, що рятує даму від голоду останньою смужкою свинячого вушка. Підніс смаколик до неї й дівчина з апетитом взяла його до рота, торкаючись губами пальців. Затрималася у такій багатообіцяльній позі на кілька секунд та неохоче відхилилася назад, звільняючи від свого дотику чоловіка. Варновський широко посміхнувся:

- Це був дуже смачний шматочок.

- Головне подача, - прощебетала Надія, невинно кліпаючи віями.

Весь вечір Антон розмовляв зі своїми подругами, демонстративно ігноруючи Ілону. Вона припускала, що таким чином чоловік висловлює свій протест щодо весілля. Якби їм вдалося поговорити відверто, то дівчина одразу б домовилася про розлучення, але озвучувати таке у присутності цих дам не наважувалася. Мужньо витримала їхні невинні дотики, відкритий флірт та двозначні натяки. За весь вечір зі своїх вуст вона зронила лише декілька фраз. Нарешті принесли рахунок й Ілона мріяла якнайшвидше покинути цей заклад. Антон порившись у кишенях, згадав про присутність своєї нареченої:

- Люба, ти не оплатиш рахунок? Я забув гаманець дома.

- Звісно, - Ілона натягнуто посміхнулася й дістала зі своєї сумочки банківську картку. Це вперше вона на побаченні платила за себе. Хоча у цьому випадку – за всіх. І побаченням таке назвати важко. Почувалася розчавленою, непотрібною та використаною. Усі підвелися з-за столу, й Антон, ніби тільки тепер помітив самотнє жирне куряче крильце на тарілці. Схопив його руками, та швидко почав їсти:

- Умм, яка смакота, не гоже їй пропадати, тим більше, що ми за неї заплатили, - різким рухом вмокнув крильце у кетчуп й підніс до рота. За лічені секунди страву було знищено, а обгризені кісточки лежали на тарілці. На обличчі Антона красувався червоний слід та залишки їжі. Свою долоню поставив Ілоні на тендітну талію:

- Ходімо, люба, це був чудовий вечір!

Для Ілони це був найгірший вечір, але вона про таке змовчала. Вже біля дверей Антон забрав теплу руку від неї та плеснув у долоні: