Жив собі Сергій...

Розповідь ведеться від першого лиця Сергія.

Я проснувся як завжди в 8 годин ранку. Сонячне проміння пробивалося через моє вікно. Як завжди я не знав чим зайнятися, але в голову вже прийшла одна ідея. Я був користувачем мобільного додатку "Дукнет" для читання книг українською, але мене вже давно бісила одна річ. Весь додаток захопили армії особин, якщо їх можна так назвати , жіночої статі, які пишуть все по одному сценарію... Жіночі романи... Завжди одне й те саме... Зустрілися випадково, незлюбили одне одного, ну а потім...Я то знаю, що вони закохаються і пошло поєхало, але ж ці жителі мого курятнику встановлюють передплату 40 грн . Панове-братія, куди це годиться? На вила треба нещасних, щоб угомонилися...

"Хатьфу на вас" - сказав я і почав втілювати свою ідею в життя. Я мріяв хоча б розбавити це лайно своєю може трохи і не справжньою, але історією.

Ну шо, почнемо! Хто я такий ? Я Сергій (Для особо нерозуміючих, наголос на "і"). Живу собі в селі, комфортно себе почуваю, якщо цікаво. Іноді, звісно, бомблю від жінок, але це ж нормально...  Слухаю шансончик, читаю романи, пишу вірші, співаю пісні про москалів... До речі, ярий патріот Української держави.

Бажаю почати з дитинства і думаю будете не проти. Вчився в школі на відмінно, любив дівчат і змочити горло трішки сумнівною рідиною. Дівчата не зрозуміють... Взагалі я цікавий співрозмовник (і, до речі, вільний) , але в коханні мені трішки не щастило. Розбивши мені серце 10 раз від мене відвернулся всі хто тільки може . Залишилася лише подруга Таня. Взагалі вона зачьотна і весела. У нас однаково наркоманський характер і я ціню час проведений разом (Танюха, привіт !) . Був я трішки складним юнаком, хоча і серед хлопців мав трішки друзів, учителів любив подразнить. Взагалі був трішки відлюдником , просто не люблю людей, але на моїх шанувальників це не розповсюджується ;)