8

Думаю зараз час розказати вам, що ж я задумала зробити за пранк з Славком. Все просто: ножицями вирізала круги на штанях і трусах. Да і сам хлопець так сильно був зайнятий в цьому туалеті, що тупо нічого не бачив. А ви там самі догадуйтесь, що він так таке в туалеті робив.😉

Після уроку математики в нас була фізкультура. Хлопці і не думали від мене відходити. Я вже почала думати, що вони вже заберуть мене в свою роздягальню. На щастя, ні, чи то на жаль. Це виглядало так дивно!

- Відійдіть! Ми тут йдемо! - Розсовував руками Марк учнів, які не встигли відбігти від нашого натовпу. Я ж йшла посередині, з усіх сторін оточена юнаками. Боже, як мені було соромно і ніяково. Знаєте, зазвичай так ходять якість королеви чи популярні дівчата в школах. Ну там краса, статус, багатство. У моєму випадку це було просто безпека. Я звичайна і проста дівчина. А то не дай Боже по морді Славу вріжу чи ще кудись. Я ж можу!

Я знала, що Славко десь наодинці в темноті зализує свої рани, а точніше прикриває свою голу ж@пу. І те, що в нього голові зріє якийсь мегакрутий коварний план щодо мене. Тому перевдягаючись в дівчачій роздягальні, тишком-нишком дивилася навкруги себе. На мало що раптом. Вилізе там з дверцят?

Заняття почалося біганням по стадіону. Все ж щоб ви розуміли, то не по такому холоду. Так як в нас було два. Один залишався на відкритій місцевості, а інший закривали від холоду. Так ми ж знаходилися в другому. Коли директор навіть в такій ситуації заставляє нас займатися спортом на вулиці.😅

Просто бігання, бігання на швидкість, зарядка, віджимання, підтягування, катання пресу. Більшість дівчат переважали це силове видовище черлідінгу. Якісь дівки залишалися. Я ж спокійно разом з іншими хлопцями цим займалася. Все ж якщо набивати рожу Славку, так робити це треба по-крупному.

Сам же винуватець качав свої уявні кубики в сусідньому спортивному комплексі, недалеко від нас. І постійно на мене злісно дивився. Ну а що я? А я нічого, онде спортом займаюся.  

Жаль, що перквдягнувся в спортивний одяг. А така симпатично в нього була попа.

Все ж навіть тут робила підлості для Сема. Зав'язувала йому кросівки, і той падав, встаючи. Раз. Розслабляла йому резинку на штанях. Бам. Які симпатичні в нього труси. Белісімо! Хлопці на це тільки сміялися. Потім, коли той підтягувався, сперла спочатку один кросівок, а потім другий. Весело було дивитися, як Сем бігає за мною на одній нозі, так як друга була лише в шкарпетці.

- Рубі! Ну віддай! - Незадоволено стрибає за мною на одній нозі Сем.

- А тобі навіщо? - Запитала я під час веселого ржання пацанів. - Тут навпаки і другий буде лишній.

Далі я вже бігала з двома кросівками.

- Таке відчуття, ніби Рубі закохалася одночасно і в Славу і в Сема. - Промовила Кіра, коли я черговий раз пробігала, сміючись, повз неї.

- Чого ти так думаєш? - Челсі зупинилася качати прес.

- Б'є той, хто любить. - Пояснила чорноволоса. - А в цьому випадку Рубі закохалася до безпам'ятства.

- Не думаю, що дівчина до цього типу відноситься. - Глянула Кіра на те, як Сем все ж таки зловив мене і тепер відбирав свої кросівки. - Скоріше навпаки.

Спорт спортом, проте уроки закінчувався. До того ж, щоб ви розуміли, наша школа дещо була схожа на університет. Це звичайно не пари, проте подвійні уроки в нас були. А сьогодні був якраз скорочений день.

Фізкультура зазвичай закінчувалася душем, коли всі ми потні та мокрі приходили після уроку. Взявши все необхідне я рушила в кабінку. Чую сміх дівчат. Видно намивають не тільки себе, а щось схоже на чоловічу частину нижче пупка. Ну ви зрозуміли. 😏

Після душа я витягнула голову назовні. Нікого. Хм. Чомусь рушника мого не було. Проте була записка. 

"Я вирішив попрати твій одяг, все ж спортом займалася.  Не замерни там, як будеш добиратися додому. Все ж на вулиці холодно. Слава."

- Зараза! - Прошепотіла я і заховалася в кабінці аби оцінити ситуацію.

Треба якось дібратися з душа до роздягальні. Дві хвилини пішки. І стільки є ганьби. Ганьба виграє. Чорт. Може в когось рушник взяти? Наче Кіра з собою два бере - один для волосся, а інший для тіла. Виглядую. Ха, ще миється. Забираю собі. Мені більш потрібний. Полегшено зітхаю. 

- Тепер в роздягальню! - І рушаю туди.

Проте вже біля своєї шафи бачу, що Слава покопався і тут. Жодних моїх речей немає. Мені що добиратися додому в рушнику? Схоже, що таку ситуацію пропонував Слава. Може мої спортивні речі ще тут? Да, ні.

- Подвійна зараза! - Матюкаюсь про себе. Щоб ви розуміли всю абсурдність ситуації, на мені ЛИШЕ рушник. РУШНИК. Згадую яка погода була зранку. -15°С. А з моїм мокрим волоссям і в одному рушнику це повне самогубство. Самогубству моєму здоров'ю. Як кажуть, лікарня давно не бачилися! Ну супер!

Як варіант можна поритися в чужих речах. Знаю, це не красиво, але як бачите мене не зупиняло, коли я це робила з речами Сема. Фу! Бе! Ой, мама! Да ні, краще буду в рушнику. Повірте, запах після фізкультури на речах ще те Пекло. Ну щодо дівчат так точно.

Ха, у мене ж є пальто. Блін, а як же туди дібратися? Хоча... Я ще хвилин п'ять думаю що мені робити. За цей час вже всі дівчата перевдягнулися і вийшли. Крім мене. Ну втрачати нічого. Хіба що рушник. Короче, з Богом. Я рушила з пальтом. Пальто висіло на першому поверсі в іншій роздягальні серед інших речей для вулиці. Я ж знаходилася на другому. Душ був теж там.

Так, пробираюся потихеньку як можу. Ховаюся за вазонами, столами як тільки бачу когось. Поки в безпеці. Все, на місці. Шукаю своє місце в роздягальні. Да блін же де воно? І натикаюся на хлопців. Своїх. Однокласників. Від шока ледве не гублю на собі рушник.

- Рубі? - Здивовано піднімає на мені очі Сем. - А ти чого ти тут ... Кхм... ГОЛА. - Інші хлопці так і застигли на своїх місцях, розглядуючи мене.

- Скажіть спасибі Славі за його люб'язність попрати всі мої речі! - Під'язала рушник на собі я. - Ще й рушник мій забрав!

- Ну ти якби з рушником зараз? - Розтягуючи слова промовив Сем.