17

- Для початку треба зняти з тебе ці пов'язки! - Промовляє мій сусід.

Ми знаходимося у ванні. Я на машинці, Сем напроти мене. В душ вже всі сходили. На мені мокре розпущене волосся, а сама лише в рушнику. Сем вже встиг перевдягнутися, тільки не до кінця. Труси і штани на місці, а вверх без одягу. Чомусь моє серце б'ється дуже швидко, коли він дивиться на мене. А коли доторкується, то це просто вибух. Бум!💥

- Цікаво щоб ти робила б, якби ми не зустрілися з тобою? - З цікавістю запитав мене Сем.

- Як і завжди пизділа б інших. - Пожала я плечима.

- Ну ми все одно б побачилися наодинці в школі!

- Думаєш?

- Твою персону знають всі! - Хмикнув Сем. Хто б її не знав?😏

- Не думаю, що в нас з тобою щось вийшло б. - Задумалася я. - Довго ти не витримав би.

- Чого б це? - Здивовано підняв на мене очі сусід.

-Ти сильно самовпевнений. - Пояснила я. - Ще ніхто не виживав після моїх пранків. А ти крім того що це терпиш, так ще допомагаєш мені.

- За це ти мені і подобаєшся! - Обійняв мене Сем. - І я не самовпевнений, а просто бачу живих людей.

- Живих? - Водила я пальцями по обличчю хлопця.

-Ти використовуєш життя на двісті відсотків. І наче не робила б ці пранки. Звичайно не всі твої ідеї веселі, бувають і жорстокі. Як оце з Славою.- Глянув на мене Сем. - Проте ти наповняєш це світ різнобарв'ям та різноманіттям. З тобою я відчуваю себе живим.

Я посміхнулася.

- Якщо намалювати людей на аркуші паперу, то всі народжуються чорно-білими. Хтось таким і залишається, оскільки просто не знає як себе проявити. Вони перетворюються в тіней, адже не можуть вийти за свої кордони. Деякі стають чорними-чорнісінькими. Таких пожирає тьма зла і безчестя. Ці люди не знають що таке добро. Проте є однокольорі - вони несуть в своє життя щось одне. І лише п'ять відсотків людей можуть міняти кольори. З чорних стать білими і навпаки, з жовтих - на зелених, з сірих - на коричневих. А є різнокольорові, які пізнали смак життя.

- І хто тоді я?

- Таких людей називають Палітрами, які міняють своє оточення. І ти одна з них. 

- Значить я можу зробити тебе чорним-чорнісіньким? - Подивилася я на себе, заглянувши у зрачки Сема.

- Дай Боже такого не буде!

- Тоді куди ти відносишся? - Я доторкнулася до бровей юнака. - Хто тоді ти?

- До тих, хто може змінювати кольори. Адже саме завдяки цьому я закохався в тебе.

Любов. Те, що заставляє мінятися. Міняються не люди, а їхня аура. Може тому не кажуть про кольори. Адже саме червоне серце є вісником кохання.❤ 

Чого тоді серце зображають розбитим.💔  Коли коханці рвуть фото на дві частини. З однієї сторони знаходиться вона, з іншої - він. Коли кажуть, що серце розривається на дві частини. Коли біль душить. Просто до нас увійшла тьма. І не треба звинувачувати всіх навколо, ми теж винні в її створенні.

Можливо тому, коли ми йдемо до психолога, то шукаємо в основному не проблему, а колір нашої душі. 

Про інші кольори думаю догадаєтеся самі. Впораєтеся?

Сем обережно знімає з моїх руки бинти.

- Болить? 

- Якщо не користуватися руками, то не сильно. - Посміхнулася я.

Хлопець цілує то одну руку, то іншу. Якимось чином це дійсно допомагає.

В таких випадках кажуть, що поцілунки лікують все що завгодно. Тому я цілувала маму в щоки, коли та була поранена. Що оце робить і Сем. Любов цікава штука, правда?

- Ноги теж будеш цілувати? - Я підняла ступні вверх.

- Яка хитра! - Замружив очі Сем.

- Є ще живіт!  - Сусід хмикнув.

Хлопець взяв в руки вату і намочив її спиртом.

- Тільки не кричи, а то сусідів розбудиш! - Промовив Сем.

- Вони ще не заснули. Ще тільки восьма година вечора. - Глянула на годинник на руці сусіда.

Сем тільки хмикнув і доторкнувся пальцем до моїх швів.

- Ти себе сама зашивала? - Підняв на мене здивовано очі недочоловік.

- Да. - Кивнула я. - Красиві шви вийшли.

- Звичайними нитками?

- Я що по-твоєму дурна? В мене були нитки, які згодом розчиняться в мені. Чи як це правильно назвати?

- В сенсі зникнуть? - Я кивнула. - Ого.

Сем почав повільно чистити мені рани. Я мовчала, що було зробити дуже складно, так чк дійсно було боляче. Згодом в діло пішли перев'язування. Далі пішли ноги. Тут було найстрашніше і найсмішніше одночасно. Адже я випадково, коли Сем знешкоджував бактерій, то я випадково від болі кілька разів йому врізала. До тогож мені ще було й лоскотно.

- Ай, вибач, я не спеціально! - Скривилася я від того що зробила.

- Видно я це заслужив! - Почухав болюче місце Сем.

- Вибач!

З ногами діло було покінчене. Далі був живіт.

- Я це зніму, бо воно заважає! - Сем ніжно опустив з мене рушник. Ой!

Це було так дивно і цікаво водночасно. І ось пов'язка була вже готовою.

- І що далі? - Я сиділа і дьоргала ногами.

- А тепер... - Сем підійшов до мене і поцілував.

Короче далі діло було в спальні. Ну ви зрозуміли!😏 Там любов і всі справи!💋

Моя голова лежить на ногах Сема. Хлопець накручує моє волосся на пальці.

- Слухай, а коли почалися в тебе галюцинації? Ще до мого приїзду чи після?

- Ти перевіряєш чи є виновником моїх кошмарів? - Підняла я очі наверх.

- Просто цікаво.

Я задумалася на мить.

- Нуу... Близько місяця назад це все почалося. А що? - Проте Сем вже поліз на вихід. - Гей, ти куди?

- Зараз! - Почулося з ванни. Цікаво, що він там робить?

- Дивися! - На ліжко стрибає сімдесять п'ять кілограмів щастя. - Що я знайшов.

Сем розкриває долонь. 

- Схоже на ті штукенції, які я витягла з себе, і які були на татові. А звідки це в тебе? - Глянула я на юнака.

- Коли ми були у ванні під душем, і я тобі намилював голову, то в якийсь момент відчув, що наче на щось наступив. А згодом наче щось подібне відчув у волоссі. Подумав, що то якийсь бруд. А зараз більш схиляюся до думки, що то було зовсім інше. Сходив оце у ванну і знайшов оце.

- Думаєш мене мама теж залучила до своєї банди оцими штукенціями? - Взяла в руку одну штуку.