18

Я стою напроти маминої кімнати. Стою і сверлю поглядом ручку дверей. Чомусь заходити всередину мені страшно.

Проснулася близько шостої години ранку. Сна ч жодному очі. Чую тяжке сопіння біля мого вуха. Повертаю голову. Сем розвалився на ліжку, обнімаючи однією рукою подушку. Який дитячий погляд! 

Уві сні всі ми виглядаємо якось не такими як в житті. Хтось перетворюється в серйозну дорослу людину, а онде один взагалі рожу скорчив як у клоуна. Проте є такі, які за ніч з дорослої людини можуть перетворитися на малюка. Як оце Сем. От дивишся на нього, а таке молоде невинне обличчя. Так і хочеться зробити якусь фігню над ним.

Тихо піднімаюся з ліжка і одягаюся. Причесуюся в дзеркалі і поневолі позіхаю. Що ж такого намутити? 🤔. Точно. Підбираю розкиданий одяг з підлоги і ховаю його в кімнату Сему. Двері в цю кавалерію закриваю на ключ. Готово. 

Ну що ж, думаю пора. Тягнуся до ручки і штовхаю двері від себе. В якийсь момент на мене щось летить. Бам! 

- Ай! - Мене виносить з коридору. Я вдаряюся спиною об поручні, перевалююся і звалююся на підлогу, що на першому поверсі. - Оу! - Все що я промовляю.

Мама завжди проявляла себе в креатизмі. І це один з її винаходів. За час мого проживання в цьому будинку, ще жодного разу не була в її кімнаті. Мене просто напросто туди не пускали.

- Рубі, туди не можна? - Чую голос матері, як тільки я доторкувалася до ручки дверей.

- Чому? - Я поверталася голову в її сторону.

- Бо моя кімната, це моя кімната! Туди не можна! - Підійшла до мене мама.

- А в мою кімнату ти заходить! - Схрестила руки на грудях.

- Бо я мама. - Хмикнула та. - Все давай йди гратися в інше місце. - І гнала мене звідси подалі.

Отак і живемо. 

- Рубі, ти жива? - Чую голос Сема.

- Уф! - Промовляю я, видихаючи повітря. Не сказати, що підлога м'якенька. Ну уж точно не ліжко.

Чую гупання по сходинках  і у вітальню влітає Сем.

- Ти ціла? - Перевіряє мене на наявність ран хлопець.

- Нормально. - Піднімаюся з допомогою я.

- Що за звуки, а бійки немає? - З кухні виходить тато.

Ми з Семом напрягаємося, все ж невідомо що далі буде робити мій тато. Проте чоловік нас дивує.

- Ви тут вибачте, що я вчора робив. Чесно не пам'ятаю що там було. Але з судячи з ран, то когось бив. - Глянув на мене батько.

- Нууу... - Почала я. - Тут мама навідалася. І хотіла завершувати тебе до себе. І ми побилися.

- Що? - Підняв здивовано брови вверх чоловік. - Я тебе бив?

- Що було, то загуло. Все в порядку. - Махаю я рукою.

- А чого ти тоді так гепнулася? Звук було чутно по всьому будинку. - Прокоментував ситуацію тато.

- Сюрприз від мами. Я вирішила обстежити її кімнату. - Повідомляю новину.

- Ну це в її стилі! - Хмикнув на це батько. А згодом глянув на Сема і добавив. - Сем, а чого ти весь голий? - Почухав потилицю чоловік.

- Ааа, це? - Я відчула погляд сусіда. - То треба подякувати Рубі, яка заховала всі мої речі.

- Рубі! - Витягнув руку вперед тато.

- Що? 

-Ключі!

Я заокруглила вверх очі і протягнула схованку батьку.

- Давай, йди перевдягайся! - Передав той з руки в руки Сему ключі. - Не мозоль тут своїми перевагами перед очима.

Та Господи!😏

- Я швидко! - Сем розвернувся і побіг наверх.

- Може досить так хлопця тролити? - Обійняв мене за плечі тато. - І де тільки Сем терпіння знаходить?

- Що у нас на сніданок? - Я вирвалася з обіймів і рушила на кухню.

- Рубі, не тікай від розмови. - Зітхнув на це, хмикаючи тато.

І ось ми вже в трьох сиділи на кухні і снідали. Сьогодні в нас були блинчики з сиропом та кава.

-...і тебе відштовхнуло з кімнати? - Засміявся тато, коли я розповідала про свою ранкову пригоду.

- Тобі може і смішно, а в мене болить живіт. Аби тільки там нічого не зламали мені. - Відірвала я шматочок блинця.

- Схоже, що сьогодні день буде повний сюрпризів! - осудливо глянув на мене Сем.

- Ти ще скажи, що в цьому я винна! - Відповіла поглядом на погляд.

- Ну раз ми розібралися, то давайте до діла! - Встав з місця тато.

З неохотою, але піднялася. І ось ми вже на другому поверсі.

- Треба відкривати з не ворожої території! - Пояснив тато. - Ось так. 

Чоловік швидко відкрив двері. Сам він знаходився біля стіни, а для виконання дії витягнув руку вперед. В цей же момент з кімнати вилетіла палка, на яку була натягнута боксерсьеа рукавичка.

- Трюк старий, як балон для плавання! - Пробуркотів чоловік і рушив вперед.

В цей же момент зверху з відра вилилася вода, а за цим посипалося пір'я.

- Тьфу, тьфу! - Виплюнув під наше загальне ржання з рота пір'я тато.

- Щось твій метод працює через раз! - Засміялася я.

- Наче у нас вийде краще. - Просопів батько. - Я у ванну! - І рушив з кімнати.

- Симпатичне опудало! - Крикнув навздогін Сем.

- Побачимо що буде з вами! - Почулося з коридору у відповідь.

- Хто перший? - Я заглянула всередину.

- Я. - Відразу зайшов в кімнату хлопець. Я пожала плечима і зайшла слідом.

Кімната як кімната. Нічого такого. Ми розбрелися по різних сторонах.

- Слухай, я тут бачу мама щодо тебе страту готувала! - Підняв вверх листки з малюнками хлопець, ковиряючись на столі. - Тут все так детально описано.

- Давай без деталей! - Підняла я вверх руку.

- Хай буде сюрприз?

- Сем! - Пригрозила йому.

Сама ж вирішила обстежити стіни. Схоже мама захоплювалася детективами. Ну оце знаєте карта міста, на яку прикріплені фото, вирізані статті з газет, замітки. Тільки це все стосувалося мене. Мої фото, мої думки щодо певних речей, навіть мої сторінки в соціальних мережах. Якась манія. Страшно цікаво.

Я рукою водила по стіні і все оглядала. Досить дивно на це все дивитися з такого ракурсу. Аж доки десь в стіні не клацнуло. Я різко повернулася назад. Напроти мене інша стіна піднялася і на мене уставилися кілька десятків очей. Очей пістолетів. А потім як почалася стрільба.