23

Наближалося Різдво. Я сиділа на ліжку і особливо нічим не займалася. Один день. Ще один день до подарунків. За що любила ці свята, так за те, що можна смачно поїсти і що постійно трапляються багато новорічних див.

- Рубі! - Чую знизу голос тата.

- Що? - Відповідаю йому.

- Спускайся вниз.

Ну добре. Цікаво, навіщо я йому? Заховавши все на місця, виглянула в коридор. Точніше не виглянула, а наткнулася мордою на повітряні кульки. Їх було безліч. І всі різнокольорові. 

- Прр! - Тільки й вирвалося у мене. - А це що таке?

Якісь кульки були набиті гелієм, бо піднімалися вгору. Деякі просто волоклися по підлозі. Як дібрати до першого поверху без жертв не уявляла. Головне під час подорожування не накласти собі в штани. Бо кулька то лопається не дуже гучно. Головна проблема в іншому - несподіванка.

Пробираючись через чей тернистий клас і прокладаючи собі дорогу руками і ногами, а також побивши кілька кульок, кілька разів злякавшись, три рази від несподіванки стрибнувши в шоці і ще пару разів лайнувшись мені вдалося дібратися до сходинок. ДО СХОДИНОК! Це навіть не перший поверх! Про те як спускалася я промовчу. Думала, що полечу як кулька, тільки зі сходинок вниз головою.

- А де всі! Агов! - Викрикнула.

- Бу! - Із-за кульок вискочив Сем і тато, і я від несподіванки підстрибнула, задівши кілька кульок. І лопнувши їх, злякалася ще дужче.

- Спокійно, всі свої! - Обійняв мене за плечі сусід. Плечі аж дьоргалися від нервового тику.

- Фух! - Доторкнулася долонею до серця. Стукало, як божевільне. Зробивши кілька заспокоюючих видихів, мені полегшало.

- А що за свято? Чого так багато повітряних куль? - Взяла в руки одну з них.

- Ну Різдво ж наступає. І Сем запропонував цікаву ідею. - Відповів тато.

- Яку? - З цікавістю глянула на хлопця.

- Заховати в кульки подарунки. Тому ось тобі булавка, будемо зараз колоти кульки. Той дарунок, що знайдеш  то твій. - Протягнув гострий предмет мені Сем.

- Ну так це не чесно! - Схрестила руки я.

- Що не чесно? - Незрозуміло глянули один на одного батько і мій сусід.

- Ви ж ці кульки розкладали. - Вдарила я кульку булавою. - І знаєте де і що лежить.

В цей же момент кулька лопнула і з неї посипалося конфетті. Симпатично виглядало. А прибирати потім скіки!

- Ну ми все позаплутували! - Почав виправдовуватися тато. - Змішали між собою.

- Ну дивіться в мене! - Я хитро показала кулак перед собою як попередження. ✊

- Давайте вже лопати. Тільки піду музику включу. - Сем на телефоні відтворив новорічний плейлист. - Тільки мішки візьміте. - Я взяла червоний новорічний мішок Санта Клауса.

- А навіщо це мені? - Підняла здивовано брови вверх.

- Ну щоб подарунки складати. А потім подивимося хто, що і скільки набрав. - Посміхнувся Сем. - Я зараз включу новорічну музику для настрою. - Сусід відтворив плейлист на колонці. - А ми погнали. - І хлопець побіг в сторону кухні. Тато ж рушив наверх. Я ж залишилася стояти на місці.

-Тоді почну тут, раз всі розбіглися! - Пожала на це плечима я. Мені без різниці де лопати. А ці двоє схоже щось собі знайшли по душі, раз розбіглися по різні сторони будинку. Видно знають що і де знаходиться в кульці.🙃

До речі, кілька слів про музику.

* Sia - Ho ho ho;

* Train - Shake Up Christmas; 

* Glee - Jingle bells rock.

* Frank Sinatra - Let it snow;

*Pentatonix - Wonderful christmas time;

* Frank Sinatra - Jingle Bells. (може комусь піде в плейлист). А тепер продовжимо далі.

Подарунків було дуже багато. І були доволі повсякденні, а часом такі речі, які в нас якби і є, проте купляти наче і не треба так часто. А ось коли вони закінчуюся, то це вже катастрофа. Це я про шкарпетки кажу. Повірте, ходити з одним шкарпетком в руках, шукаючи до нього пару... А найгірше, що другий цей товариш кудись дівся... І ти тоді просто ходиш шукаєш хоч якусь шкарпетку, щоб хоч щось вдягнути на ноги. Це не сильно прикольно. Особливо якщо ти кудись запізнюєшся.

І ось ти йдеш такий Шерлок Холмс з шкарпеткою з єдинорогом в руках і шукаєш другу його половинку повсюду. В каструлях немає, на сковороді не смажиться. Духовка і мікрохвильовка з холодильником цього товариша не бачили. Диван у вітальні мовчить і не випльовує, бо видно теж давно не зустрічав джентельмена. І в результаті плюєш на це і йдеш шукати іншу шкарпетку, або мучаєшся так далі.

Проте якщо будеш шукати вже нового друзяку для ноги, теж не факт, що його знайдеш. Треба ще з цим постаратися. Бо було б не погано аби підходило по кольору і розміру. А в результаті хочеш вдягнути жовті шкарпетки, а як наслідок йдеш так: на одній нозі зелена шкарпетка, на іншій - жовта. Супер. Зате модно.

Спочатку конфетті попадалося в мене дуже часто. Бо коли з різних частин будинку почувся спочатку задоволений голос Сема, а згодом до нього доєднався і тато, то прискорилася. 

І ось перший подарунок. Шкарпетки з оленем. Корисно і симпатично. Давайте далі. Знову шкарпетки. Вже з ялинкою. А далі... Шкарпетки! Ще одні. З сніговиком. Да ви знущаєтеся! Буде хоч один нормальний приз? Хоча і ці якби непогано, але все ж хочеться краще. Ооо! Ну нарешті. Величезна банка нутелли. Супер. Що у нас далі? Все стабільно. Шкарпетки, тільки тепер зі сніжинками. Наступна кулька.

Ми розташувалися у вітальні з мізками Санти. Подарунків було багато. І ось представлення почалося. 

Сему попалося нові навушники, якийсь документ, новорічна кулька, всередині якої знаходився Санта Клаус (Ну ота знаєте, що при струшуванні всередині неї починає падати сніг). Антистрес-розмальовка від мене з нашими з Семом фото, нічничок симпатичний , багато різних смаколиків та звичайний відривний календар.

Тато знайшов диск своєї улюбленої групи Imagine Dragons, льодяники, різні турецькі солодощі (як трубочки, язички...) і корейські смаколики, свої авторські права🤣, міні-статуетки Ейфелевої та Пізанської Веж, пірамідки, Скубі-Ду та Возкрешальний Камінь із Гаррі Поттера. Чомусь останню річ тато віддав Сему. Схоже ті двоє міцно між собою здружилися.