У шинку

Він у пошуках друзів заходить у бар. Хлопці бенкетують. Добре напідпитку

Ватажок:  Я ж казав, що заробимо гроші?

Всі: Так!

Ватажок: Я ж казав, чималі?

Всі: Так!

Ватажок: Я ж казав, що не будем,

                 Як та муха в окропі…

                                   Всі: Так.

Ватажок: То хто ми, пацани?

Всі: Пацани – гультяї!

Він: Всім привіт, бачу вам посміхнулася вдача!

1 друг: Ми роботу шикарну відучора знайшли!

Він: Розкажи, не барись!

2 друг: На майдані годину прапори потримали…

Ватажок: Двісті гривень на брата,

 якщо хочеш, берись.

3 друг: Я п’ятсот заслужив, півгодини мороки…

Він: Що ж тобі довелося, два флагштоки нести?

3 друг: Ні, мені доручили аби був провокатор,

            І підбурював натовп вдатись до ворожди.

4 друг: Певно я заробив, більше всіх від присутніх,

            Мені штуцер* дали…

Він: (з цікавістю). Та мабуть недарма?

4 друг: Я гамселив всіх тих, хто  стояли навпроти.

Він:     А за що?

4 друг: Розбиратися в цьому в мене часу нема.

Він: Тобто я розумію, вам начхати на совість.

      (Звертається із запалом до друзів)

Політичних пройдисвітів швидко стали служаками…

Ми ж разом з вами мріяли для людей долі кращої

 І для цього назвалися у дитинстві козаками.

Щоби знані закони наших славетних пращурів,

Послідовно впровадити у суспільне життя…

Ватажок (грубо обриває палку промову):

Все – дитинство минуло, з ним і мрії розтанули…

А пожерти й потішитись є бажання щодня.

(Звертається до присутніх)

Гроші мають присмак?

Всі: Так!

Ватажок: Присмак свободи?

Всі: Так!

Ватажок: Здійснення всіх бажань?

                                   Всі: Так.

Ватажок: Вільний доступ до втіх?

Всі: Так!

Ватажок: Хапайте зелень* (розмовне – американські долари)…

 (Кидає на стіл пачку банкнот, хлопці починають ділити її між собою)

У бік до Нього:

Незгодний, прямуй у Францію,

Чи залишайся телепнем!  

Він у розпачі вибігає із шинку, услід чує, що хлопці продовжують бенкетувати.