Глава 9

Якби Маргарита Прудковська тільки знала, в чиєму обличчі вона зустріне свою удачу, то напевно на її гарненькому личку з'явився б вираз непідробного подиву та розгубленості.

Після їхньої розмови з Марією пройшло всього кілька тижнів, і Марго, як завжди не сумуючи, з інтересом, вивчала клієнтів готелю, в якому вона працювала. В кінці робочого дня її послали замінити постільну білизну в одному з люксових номерів. Сьогодні сюди в'їхала одна літня, багата і страшенно нестерпна жінка. Марго відразу оцінила її поглядом, як тільки побачила, як та входила в ліфт, ведучи на поводку свою кошлату болонку.

Мадам Лакур сиділа в кріслі, потягуючи гарячий шоколад. Марго, вибачившись, запитала дозволу пройти до її спальні щоб замінити постіль. Літня пані велично кивнула і, не звертаючи більше уваги на покоївку, звернулася до своєї собачки російською але з сильним акцентом:

- Ну-ну, мій хлопчик, ти сьогодні і так багато з'їв, потрібно знати міру, Хіпі! І не треба дивитися на мене такими благальними очиськами.

Але Хіпі і не думав здаватися, відчуваючи слабину в голосі господині, болонка, ставши на задні лапки, застрибала на одному місці, смішно звісивши передні лапи, випрошуючи чергову порцію печива.

- Ах ти, хитрун! - господиня ласкаво попестила його за вухом, простягаючи на долоні чергову порцію частування.

Рита прислухалася зі спальні, механічно виконуючи свою роботу, в цей же час вона гарячково міркувала яку вигоду можна отримати від знайомства з цією емігранткою, яка ні в чому собі не відмовляла. Адже те, як вона вимовляла слова російською мовою, говорило про те, що в її серці живе туга за далекою батьківщиною. І дівчина вирішила зіграти саме на цьому моменті.

Маргарита вийшла зі спальні, акуратно поправляючи фартух, вона зупинилася за два кроки від мадам і ввічливо промовила саме  російською:

- Може бути, мадам завгодно щоб її собачку вигуляли перед сном?

- Я нікому не дозволяю забирати мого Хіпі, я роблю це сама. Пізніше ми погуляємо з ним разом. А ви, люба, з Росії? - мадам Лакур пильно вдивлялась в покоївку.

- Так мадам, з Росії, - збрехала Рита й оком не моргнувши, знаючи, що деякі іноземці не бачать і не знають різниці між росіянами та українцями.

І Рита з самозреченням стала розповідати як їй боляче від того, що довелося покинути батьківщину в пошуках заробляння грошей, як вона сумує за рідними, яка вона рада почути рідну мову і готова заради цього виконати будь-яке прохання такої поважної жінки, як мадам Лакур. Виконавши свою виставу до кінця, і вкрай зворушивши літню жінку, торкнувшись струн її душі, вона з надією підняла на неї свої бурштинові очі, прямо як Хіпі, який проробляв цей фокус з проникливим поглядом кожен раз, коли хотів випросити ласий шматочок. Мадам Лакур важко зітхнула, зачеплена таким відвертим зізнанням і, вказавши на томик Буніна, який лежав поруч, проказала вже більш м'яким голосом:

- Почитай мені, люба, я так люблю його вірші. Коли я їх слухаю, молодію просто на очах, будь добра  найперший вірш.

І Рита почала читати з таким трепетом та ніжністю в голосі, що, дослухавши в її виконанні вірш до кінця, мадам навіть розплакалася, витираючи білосніжною хусткою куточки очей. Простягнувши покоївці пристойні чайові, вони розлучилися вже майже друзями.

А наступного дня, літній самотній мадам прийшла в голову божевільна ідея. Вона викликала до себе Марго і заявила їй, що хоче взяти її до себе в компаньйонки, виплативши наперед фірмі, яка працевлаштувала дівчину в цей готель. Чи то мадам Лакур дійсно перейнялася співчуттям до своєї «співвітчизниці», чи  то погляд молодої покоївки, як і її руда шевелюра, так нагадували їй її милого песика Хіпі, але ця ідея стала її ідеєю фікс і вона палко стала вмовляти Риту погодитися на її пропозицію. Щоправда, довго вмовляти ту і не довелося. 

Додому Марго не йшла, не летіла, вона танцювала додому джигою.

- Маню!!! Я добилася свого шансу, відвоювала його у долі!

- Тільки не кричи так. Почекай, я сяду і тоді можна приголомшити мене своєю новиною, - втомлено промовила Марія, заходячи в їхній спільний номер.

- Ти навіть собі не уявляєш! Я зустріла в готелі багату стару емігрантку, вона кілька разів виходила заміж і обидва її чоловіка були мільйонерами, і на своє щастя вона пережила їх обох. Залишившись бездітною та казково багатою, вона подорожує світом, намагаючись витратити хоч частину своїх статків.

- Не розумію, яке відношення має вона до твого принца?

- Та ніякого! Тобто вона дасть мені шанс його зустріти. Мадам Лакур запропонувала мені стати її компаньйонкою, супроводжувати її по світу, вести з нею бесіди, читати твори російських письменників і поетів та отримувати за це дуже-дуже пристойні гроші. Уявляєш, Маню? Париж, Рим, Венеція, Японія, Мадагаскар! Я всюди побуваю, я буду кататися як сир у маслі і все завдяки моїй вірі в удачу.

- Так, ти невиправна оптимістка. Я звичайно рада за тебе, напевно, це краща пропозиція за останній час. Побачити світ своїми очима - це вже мрія, мрія, яка ось-ось здійсниться. Але виходить, що ми розлучимося?

Рита перестала посміхатися і з сумом поглянула на подругу:

- Виходить так. Я запитала мадам, чи не потрібна їй ще дівчина в допомогу, але стара відмахнулася від моєї пропозиції, а я не стала наполягати, щоб не втратити цю можливість для себе. Ти ж не пропадеш тут без мене, Маню? А через деякий час ми знову зустрінемося, обіцяю. Ну, Машунь, не ображайся, ти ж знаєш, як я чекала цього шансу.

- Та я і не ображаюся. Просто я так звикла за ці місяці до того, що ми разом, ти єдина тут для мене близька людина, а коли ти поїдеш, я залишуся зовсім одна. Але ти не переживай, мені ж вже доводилося кукувати самотньою, відгородившись від людей. Їдь, нехай твоя віра приведе тебе до найбільшого призу в твоєму житті, раз ти так до нього прагнеш.

- А ти?

- А що я?! Час контракту закінчиться швидко. Швидше б повернутися додому, я задихаюся тут. Нерозумно з мого боку було приїжджати сюди, але я все-таки рада за тебе, - Марія спокійно посміхнулася та погладила Риту по неслухняному волоссю. - Коли ти їдеш?