3. Зустріч з Янголом

Минуло дев’ять місяців і майже двадцять років…

Дівчина сиділа в кімнаті бабусиного будинку, дивлячись на фотографії рідних. Сльози котилися з очей, змиваючи біль самотності. Завтра її день народження, та святкувати не доведеться, бо в день її народження тоді, двадцять років назад, померли її батьки. Вона втратила їх, навіть не закарбувавши в пам’яті їхні обличчя, голоси, тепло обійм. Все, що вона зараз має - це альбом з їхніми фотографіями, на яких вони щасливі. Бабуся замінила їй батьків, але і її вже немає кілька років.  

Біль роздирає її серце, вона поринула у спогади свого життя і, не витримав тягаря, заплакала сильніше. Закрила обличчя руками і віддалася тому стражданню, яке стримувала всі ці роки. В голові кружило, завивало, збільшуючи хвилю відчаю:

- Як мені витримати це? Як мені жити? Навіщо мені жити? Чому я прийшла страждати в цей світ? Що мені робити? Я залишилася одна, мої рідні мертві, а єдина сестра покинула, не пробачивши того, в чому я не винна. Але відчуття провини висить наді мною чорною, важкою, щільною пусткою і я, правда, не розумію, що саме я зробила і коли? Чим заслужила таке відношення до себе? Як мені спокутувати, як відмолити прощення? Як зрозуміти, що саме мені треба вимолювати?- останні слова вимовила пошепки, не маючи сил на крик.

У своєму стражданні, Лія зовсім не відчувала реальності, не хотіла відчувати нічого, крім свого болю і гніву. Поруч з нею увесь цей час знаходився Янгол. Він спостерігав і чекав, коли йому можна буде втрутитися. Колас завжди був поруч з нею від самого її народження. Він знав, що вона не пам’ятатиме свого походження, не знатиме, чому вона тут, на Землі, у людському втіленні. Янгол просто чекав слушного моменту, щоб допомогти Лії, щоб підштовхнути її до відповідей, які повернуть її свідомість і нагадають про вибір, який вона сама свідомо зробила.

Щоб зрозуміти, для чого людина прийшла в цей світ, їй необхідно пройти випробування, можливо, пережити дещо особливе, або зустріти незвичайного попутника в купе потягу, чи побачити різнокольоровий графіті-напис на стіні, прочитати якусь книгу тощо. Або ж просто зазирнути собі в душу. Останнє - найважче серед усіх шляхів, бо не всі готові познайомитися зі справжнім собою, тому що знати правду і бачити, усвідомити її - це різні речі.  

Колас споглядав, як бідолашна занурюється у своє горе ще глибше, але не втручається, чекає слушного моменту. Дівчина довго плакала, а потім заспокоїлася і почала щось шепотіти. Янгол прислухався і почув молитву.  

- Всевишній, будь ласка, покажи мені шлях, дай розуміння, що я маю робити, або ж забери мене до батьків, бо таке життя продовжувати я більше не можу.

- Час настав, - тихо промовив Янгол і, підійшовши впритул, обійняв її своїми крилами, - Але для початку ти маєш заспокоїтися.

Раптом відчув холодок, який з'являється завжди, коли втручаються темні сили. Колас розвернувся і матеріалізував свій кришталевий меч, роззираючись. Він розставив свої величезні крила, щоб закрити свою підзахисну.

- Коласе! Давно не бачилися! - промовив голос нізвідки, а потім з'явився Темний, - Ти знаєш, що я теж маю право трохи повпливати на рішення цієї людини. Особливо саме цієї дівчини. Було б непогано, якби вона зі своїми можливостями і знаннями доєдналася до темного руху. Мені не вистачає одного Янгола, пам'ятаєш, що ти з ним зробив?

Шакс кинув погляд на прозорий меч, який почав світитися яскравим світлом, посміхнувся і зробив кілька кроків до дівчини, оминаючи масивні крила Світлого.

- Не чіпай її, Шаксе! Просто йди і не постраждаєш. Ти й досі слабкий, ти втратив одного Темного, пам'ятаєш? - підняв меч і направив у груди ворогу.

- Якби не дурацькі правила, я запросив би сюди свого вірного Янгола, Вінца і ти пожалкував би, що існуєш.

Колас знав, що у цій ситуації, коли на кону стоїть вибір смертного, до якого табору примкнути, і Темні і Світлі Янголи мають дотримуватися правил двобою. Тобто один на один. Жодна сторона не має права підсилювати свою позицію ані зброєю, ані додатковими воїнами. Колас глибоко видихнув і сховав свій меч. Правила є правила. З одного боку він дуже переймався за вибір Лії. А що, як вона не витримає? Що, як занапастить своє життя, обере темну сторону? Але з іншого боку, він сподівався, що те, що залишилось в неї від Янгола, спрацює і Шакс програє цей двобій.

- Ну, що, Світлячок, приступимо? - потираючи руки прошепотів Шакс, киваючи в бік розправлених крил Коласа.

Світлий Янгол повільно склав крила і підійшов до Лії з правого боку, а Темний, відповідно, став ліворуч. Вони стали на одне коліно - Світлий на ліве, а Темний на праве, наблизились до вух смертної, як того і вимагають правила.

Почався процес навіювання.

Лія плакала, щось промовляла до себе, пошепки. Потім почала голосно ридати, затуляючи обличчя долонями. Янголи в цей час навіювали любов і ненависть одночасно, кожен зі свого боку. Проклятя та Благословіння.

Через деякий час Лія перестала плакати, заплющила очі і застигла, рівно дихаючи. Вона знала, що для того, щоб заспокоїтися, необхідно зробити кілька глибоких вдихів-видихів. При цьому видих має бути довшим за вдих майже вдвічі і дихати потрібно животом, а не грудьми. Спокійне дихання врівноважило її стан і думки поволі почали стихати, допоки вона не опинилася в повній тиші.

Янголи припинили вплив і відійшли, не торкаючись і не промовляючи до смертної. Простояли так деякий час. Повна тиша. Нейтралітет. Очікування на вибір, який зараз зробить ця дівчина.

Раптом кімнату осяяло чистим світлом і Шакс промовив:

- Це ще не кінець, Коласе. Зустрінемось ще і дуже скоро! - проричав і зник.