Глава 9. Нова мешканка

Підходячи до крайніх будинків селища, що знаходиться на північному кордоні, між Лейсінгом та Месаролом, Ясміна почала хвилюватися. Вона не знала, чи вважають її в Еверластінгу зниклою безвісти, тому, не могла передбачити, що трапиться, коли люди впізнають у ній принцесу.

Здається, що мешканці ще спали, але вийшовши з-за рогу великого цегляного дому, побачила вранішню метушню. Під ногами бігали курки, жінки носили важкі кошелини з білизною, щоб попрати в річці, чоловіки підготовлювали коней для відправлення в ліс на вполювання здобичі. Всі були заклопотані звичними справами. Ніхто не звертав уваги на жінку, яка йшла, одягнена в чоловічий одяг, адже вбрання нагадувало тутешнє, а розгледіти в схудлій Ясміні дівчину, зайняті Лейсінгці не мали часу.

— Мені потрібне житло, — спокійно звернулася до бабусі, яка сиділа за торговою яткою.

Розкладене на прилавку в’ялене м'ясо і риба, цибуля та духмяні трави, викликали голодне запаморочення.

— Кімната чи будинок? — перепитала бабця, придивляючись до неї, Ясміна нахилила голову.

— Будинок.

— Добре, я покажу тобі чоловіка, в якого є вільний сарайчик, — посміхаючись, відповіла, відганяючи настирливих комах від харчів. — Він скоро має підійти за рибою.

— Ви, мабуть, від старості чуєте погано? — грізно мовила, нахиляючись до продавчині. — Мені потрібен будинок. А ще кінь. Оцей шмат м’яса. І робота.

Старенька, від здивування вирячила майже прозорі блакитні очі й збиралася розсміятися, але тієї ж миті Ясміна поклала перед нею дві золоті монети.

— Я знаю, що за одну золоту можна купити коня, не сподівайтеся мене обдурити. Другої цілком вистачить на все інше, чи не так? — примружившись, подивилася на бабку.

— Роботу я тобі де візьму? — невдоволено буркнула та, квапливо ховаючи монети в потаємній кишені довгої спідниці.

— Знайдете, дам ще одну золоту.

— Вмовила, — підвелася, озираючись по сторонах й простягнула зв'язку ключів. — Тримай. У кінці вулиці побачиш будиночок, біля нього зростає велика ялина, то моїх онуків, але їх довго не буде в Лейсінгу. Можеш жити, не більше ніж тиждень, зрозуміла?

— Зрозуміла, — кивнула, погоджуючись.

— Їжу тримай, — дала торбу, в яку поклала м'ясо, запашної зелені та випеченого круглого хліба, — а коня тільки завтра можу сказати, у кого візьмеш. А робота тобі навіщо? Здається, ти дівчина не бідна…

— Багато ставиш запитань, бабцю. Піду в інших дізнаюся, — удала, що збирається йти.

— Стій, стій! — одразу покликала стара. — Добре, все тобі знайдемо.

— Без зайвих запитань!

— Без зайвих, гаразд, дівчино! — закивала, радіючи, що вдасться поживитися золотими монетами.

Взявши торбу та ключі, Ясміна пішла вулицею, ще довго відчуваючи на собі погляд старої продавчині. Їй необхідний відпочинок, лікування і підготування до повернення в Деновінг. Без плану не можна з'являтися перед родичами, які намагалися її позбутися.

У хатині було доволі затишно: дитяча колиска з різьбленого дерева, побілена піч, акуратно вбраний стіл зі скатертиною, на якому стояла порожня глиняна ваза. Напевно, господиня цього будинку любить порядок. Ясміна всміхнулася, нарешті, відчувши краплинку спокою.

Знайшовши перед ґанком велике листя лопуха, зірвала його, щоб прикласти до ран на ногах. Чи таким люди уявляють життя принцес? Голод, біль, розпач, катування, смерть… Ні, Ясміна бажала змінити всесвіт. Змінити ставлення людей до королів, і навпаки. Щоб жодна сім'я не знала голоду, бо голод призводить до крадіжок, а крадіжка — це злочин, за який треба карати. Щоб кожний вбивця та зрадник був повішаний… Серце захололо, згадавши зовсім юного Тіда. Справедливість. Немає її. Але вона така потрібна.

Засіяти поля пшеницею та кукурудзою, виділити людям шматочки землі, на яких вони могли б володарювати. Щоб не тільки такі, як лорд Фредерік Дальгор, примножували свої статки, а і звичайні мешканці Еверластінга мали можливість заробляти, їсти, продавати та кувати.

Налагодити зв'язки з іншими королівствами, відкрити ще більше торгових портів, виробляти ще більше товарів: тканин, дерева, харчів, таких як овочі та фрукти, якими збагачена територія рідного королівства.

Знайти підтримку в імператора, на випадок військового нападу з боків ворожих сусідів.

Скільки всього можна зробити, якщо вдасться прийти до влади!

У таких обнадійливих мріях про майбутнє, відчайдушна принцеса заснула, лігши на застелене чуже ліжко.

Невпинний стукіт увірвався у підсвідомість, змусивши Ясміну здригнутися. Лише через кілька секунд усвідомила, де знаходиться й що шум несеться від дверей.

— Хто там? — прокричала, не підходячи близько.

— Дівчино, ходімо, треба коня забирати, — почула знайомий голос бабці з базару.

— Зараз вийду, не заходь!

Швидко сунувши ноги в чоботи, скривилася від відчуттів. Голова, попри те, що вона поїла і більше не голодна, все одно паморочилася, а тіло ломило від втоми. Приклавши долоню до чола, зрозуміла, що в неї жар.

— Цього ще бракувало! — прошепотіла, одягаючи пальто.