Глава 22. Вчинок

Серце калатало в такт зі скрипучим стукотом коліс. Коні йшли з чималою швидкістю, привізши принцесу на площу для страт за кілька хвилин. Мешканці Деновінгу, які торгували неподалік, одразу зрозуміли, що королівська гвардія не просто так приїхала до шибениці.

Люди шепотілися, зацікавлено розглядаючи чорну повозку, в якій не було навіть жодної шпарини, щоб побачити, кого везуть всередині. Поступово, збирався невеликий натовп: торгівці без остраху залишали ятки, покупці забулися, для чого з'явилися на придорожньому ринку. Жителі найближчих до площі домів визирали у вікна.

Першими на землю ступили вояки, зістрибуючи зі своїх дужих коней, слідом за ними стражники, що охороняли затриманого, й наприкінці, з карети, на якій вигравійовані крила Фенікса, вийшла Ясміна Девон.

Вона відразу відчула здивовані погляди, що засуджують її червону сукню. Вдруге принцеса відмовляється одягати кольори королівства.

Крокуючи запилюженою тропою, намагалася не дивитися людям в очі. Гордо піднявши підборіддя, наближалася до Золо, який вже чекав біля помосту.

Позаду почулося іржання. Озирнувшись, побачила на коні лорда Дальгора. Він, не виказуючи, що був поранений, бадьоро направився до неї.

— Послухайте мене зараз, й цим зменшите свої проблеми! — тихо, але наполегливо, промовив.

— У мене немає проблем, мілорде! — беземоційно відповіла.

— Убивши представника, ви вже не повернете вчинок і час назад, а буде пізно. Кінслінг має надто войовничий характер! Вони не зрозуміють і не пробачать ваших дій! Якщо Месарол знову піде наступом, нам не відбитися без підтримки Кінслінга! У них міцне кінне військо, у них виготовляють гармати, а у нас лише рушниці. Не треба Еверластінгу ще такого ворога, Моя Королево!

— Пропонуєте його відпустити? Прямо тут? А може, спочатку надіти петлю на шию, а потім махнути рукою, й повідомити, що я передумала? Чи що я така блаженна та милосердна, що вибачаю його в останню мить? Так це буде, мілорде? — голос Ясміни ставав злішим. — Ні, лорде Дальгоре! Я стримаю своє слово! І покажу всім, чого воно варте!

— І чого ж воно варте, Ваша Світлосте? Тисяч загублених життів, якщо Кінслінг нападе раніше за Месарол? Або ще краще — вони приєднаються до сіверян, й воюватимуть проти вас разом! Зрозумійте, моє серце давно належить вам, і я б не бажав би та не радив би нічого, що може піти вам не на користь!

— Вивести засудженого! — викрикнула, відвертаючись від схвильованого Фредеріка.

Брязкаючи громіздкими замками, двоє стражників відчинили дверцята карети, укріплені металічними вставками.

Тримаючи під руки, закуті за спиною, солдати вивели чоловіка на вулицю. По гербу, у вигляді малюнка полум'я, вишитому ззаду на плащі, народ відразу зрозумів, що перед ними знатний гість із сусіднього королівства.

Навколо дерев'яного високого помосту збиралося все більше людей. Вони гучно гомоніли, не соромлячись виказувати свою занепокоєність діями принцеси. Дехто відкрито говорив огидні речі, змушуючи Ясміну стискати зуби, аби не наказати стражі страчувати кожного, з чиїх вуст ллються бридкі слова.

— Сьогодні, цей чоловік виказав неповагу до нашої принцеси, образивши її честь та гідність! Королівським рішенням було вирішено стратити того, хто несе відверту загрозу! — Золо звернувся до чоловіка з мотузкою на шиї: — У вас є що сказати наостанок?

— Моя страта доводить слова про принцесу! Вона дурна бунтарка! — розгнівано викрикнув, так, що з рота полетіла слина. Бліде від страху обличчя виказувало паніку та ненависть.

Ясміна кивнула. Кат натиснув важіль. Смерть наступила миттєво, під перелякані вигуки глядачів.

Повертаючись, щоб йти до карети, помітила як на неї дивиться Фредерік Дальгор. Його очі сповнені розчарування. Він не схвально хитає головою, застигши на місці. Найбільше не хотіла, щоб той зараз підходив зі своїми нотаціями. Небезпечний крок зроблений. Шкодувати немає сенсу. Потрібно лише готуватися до майбутнього.

Йдучи, тепер вже дивилася на людей. Вивчала реакцію на страту. За час володарювання батька мало кого страчували. Король Девон почав хвилюватися про своє королівство, лише тоді, коли спокій та мир почали руйнуватися. Коли в містах все частіше траплялися бунти проти влади, й бідності, якої зазнали звичайні люди, без знатного і заможного роду. Почав приділяти увагу справам, коли ці бунти переростали у бійки між гвардійцями та розлюченими бідняками. Коли інші королівства та імперії починали зазіхати на територію Еверластінгу, вкриту родючими полями, щедрими на здобич лісами, й нестримним морем, яке годувало круглий рік.

І зараз, коли влада в її руках, Ясміна не готова пустити життя всього Еверластінгу на розривання ворогами. Ні, вона позбудеться їх! Вона покаже, що королівство все ж таке сильне, як і було понад п'ять років назад. Відбудує всі важливі галузі. Зробить так, щоб мешканці мали впевненість у завтрашньому дні.

— Ваша Світлосте, сестри очікують зустрічі в камінній залі! — промовив, вклоняючись, найманий помічник командувача.

— Нехай принесуть чай, — стомлено сказала, підіймаючись сходами.

Велика зала, в якій запалені кілька камінів, зігрівала своїм затишком. Холодні стіни з каменю в цьому місті набували особливого спокою.