Глава 31. Без часу на роздуми

Морські хвилі гучно розбиваються об кам'янистий берег. Споглядаючи за обрієм, намагалася не помічати кораблі, які мерехтливими тінями виднілися вдалечині. Хотіла на деякий час, хоча б на мить, відчути полегшення. Поєднатися думками з шумом вітру. Відчути солоні бризки води, а не крові, на обличчі.

Солдати, що охороняють причал, нечутно стоять позаду. По бруківці пролунав цокіт копит. Озираючись, побачила Дальгора. Він, нахмурившись, наближався. Повертаючи погляд на Суоф, відчужено, продовжувала ловити прохолодні подихи повітря.

— З кожним разом, знайти вас важче і важче, — промовив лорд, стоячи у неї за спиною. — Благаю, скажіть, що турбує ваше серце? Я ж бачу, щось не так! І це не через війну… Ви заплуталися, Ваша Світлосте?

Ясміна повернула голову, повільним поглядом подивившись у сумні очі чоловіка. Серце підказувало, що вона має виговоритися, поділитися переживаннями. Але з ким? Кому можна відкрити душу?

— Принцесо, Ясміно, — пошепки заговорив, підходячи, й ніжно беручи її за руки, — будь ласка, не женіть мене! Я кохаю вас настільки міцно, наскільки сонце може обпалити землю! Готовий з гордістю нести всі рани, які мені завдадуть, заради вас!

Стиснувши губи, намагалася не вдаватися в слова. Його пальці лагідно погладжували шкіру, але жодних відчуттів від дотиків не виникало. Прибравши руки, вона сховала їх за спиною.

— Дозвольте, хоча б дати пораду? — розчаровано, запитав Фредерік, теж повертаючись обличчям до моря.

— Дозволяю, — відповіла, незворушним голосом, у якому ховала емоції.

Мигцем поглянувши на неї, лорд продовжив:

— Не піддавайтеся сум'яттю. Ви повинні пам'ятати, що від вашого рішення залежить доля королівства. І ваша доля… Якщо ви станете на бік ворога, люди не забудуть цього вчинку!

— Ворога?! — не витримала, скрикнув. — Усі навколо вороги, і ви також, мілорде! Хіба радник імператора прибув не задля того, щоб знищити мене, бо я не маю права на владу, тому що народилася жінкою? Вам цього ніколи не зрозуміти.

— Так, а ще я не можу зрозуміти, що ви намагаєтеся довести, Моя Принцесо? Що ви безсмертна? Що всесильна? Що впертість дорожча за життя? — нервував Дальгор, від чого його рівний голос ставав гучнішим.

— Впертість? — Ясміна посміхнулася. — Дивне у вас кохання, мілорде…

— Чому? — щиро здивувався, зазираючи їй в очі.

— Ви кажете, що кохаєте мене, але зневажаєте мій світогляд. Ви промовляєте гарні слова, але не готові підтримати мої рішення. Хіба це кохання? — вона повернулася до нього, помічаючи, як блідне та марніє його обличчя.

— Тільки той, хто кохає по-справжньому, може сказати правду, не приховуючи її за вуаллю небайдужості.

— То, правильна лише ваша правда? — скоса поглянула на карету, яка їхала площею, наближаючись до причалу.

— Немає правильної чи неправильної. Є лише наслідки вчинків. Довірившись ворогу, Ваша Світлосте, ви потрапите в болото. І не запитуйте, хто ворог. Ви знаєте його ім'я.

— Ви не вірите в мене, мілорде? — вигукнула, коли той почав йти геть.

— Усім серцем, — приклав кулак до грудей. — Усім серцем, Ваша Величносте!

Застрибнувши на коня, Дальгор кивнув прибулим гостям, й поспіхом зник серед сірих стін будинків.

З карети вийшов чоловік у жовтому пальті. Радник імператора. Губи розтягнені у зухвалу посмішку. Охоронців він залишає позаду себе. Різкими кроками йде до Ясміни, гупаючи підошвою чобіт по дерев'яному причалу.

Його нахабний погляд, який ніби змій, повзав по жіночому тілу, починав дратувати принцесу.

— Час на роздуми вичерпано, Ваша Світлосте! — здалеку заговорив він.

Вирівнявши спину, попри біль у нозі, що не вщухав, Ясміна поверталася в стан оборони. Не можна, щоб її слабкість бачили чужинці.

— Чому моя сестра не приїхала разом з вами? — несподівано, запитала, даючи собі ще хвилину на вирішення.

— Вона вважає, що ви вороже ставитеся до неї. І що повертатися додому не є безпечним. Через вас, звісно, не через ворогів! — криво всміхнувся, погладжуючи бороду.

— Я згодна об'єднати наші сили, але будуть умови, виконання яких, ви маєте гарантувати особисто.

Бессір Грідж невпевнено хмикнув, окинувши поглядом флот Еверластінга. Він розумів, що вихід до Ваоди з моря є тільки тут, й саме звідси війська можуть направитися на війну.

— Які умови? — вже без усмішки, заговорив, стаючи спиною до сонця.

— Після перемоги, Кінслінг належатиме Месаролу. А в ході бойових дій, ми будемо воювати з ними пліч-о-пліч!

— Що?! — ледь не заволав Бессір.

Тієї ж миті, він почав сміятися, схиляючись, й хапаючись за живіт. Такої зневаги Ясміна не могла витерпіти, тому махнула рукою, й біля неї миттєво опинилися солдати, які одразу наставили зброю на поважного гостя, змусивши його охорону також схопитися за гострі шаблі.

— Ще один звук, і ваша голова опиниться в пінних хвилях, — вихопивши свого меча, вона приставила край леза до шиї радника.

Підводячи підборіддя, він продовжував усміхатися, скалячи зуби, аж поки не зрозумів, що Ясміна не жартує.