Частина 1

Найсмачніша замануха маркетологів, це «три за ціною двох».
Гі, сідячи за столиком на крихітному балконі над повитим диким виноградом двором, викладеним психоделічною плиткою, із задоволенням відпила з запітнілої склянки якийсь пінний напій.
Злата багато розповідала про те, як змінилося життя за останні тридцять п'ять років відсутності її душі на тлінній Землі. І це її «три за ціною двох», якось само собою стало найзатребуванішою приказкою в процесі придбання власного стартового капіталу. Якщо хтось замовляв у неї зілля чи настоянку, чарівна фраза «три за ціною двох», не лише збільшувала тяжкість гаманця, а й дозволяла з упевненістю дивитись у майбутнє, бо наживка працювала безвідмовно.
Гі важко було зрозуміти деякі нюанси того дивного життя на планеті Земля, але анекдот про маркетинг вона вивчила напам'ять.
Бос: - Збільш продажі цього товару.
Маркетолог: Це ж гівно?
Бос: - Якби ми продавали не гівно, навіщо нам був би потрібний маркетолог?
Маркетолог: - Логічно, роблю акцію "три гівни за ціною двох".
Покупці: - Гівно, звісно, ​​але вигідно, треба брати.
Ось і продавець на галактичному ринку явно закінчував курси маркетологів, або йому подібну послугу надавав хтось вельми обізнаний, і не інакше як занесений диким вітром із Землі.
- А там, де є земляни, там обов'язково можна знайти, - Гі не встигла додумати що саме, тому що Ризик стукнув порожнім кухлем по столику і запитливо підняв брову.
- Загалом так, - почухала відьма кінчик носа, - у нас на все про все - добу, більше нам кімнату не продовжать, - кивнула вона на двері за їхніми спинами. Номери в цьому готелі мали індивідуальні балкони-їдальні, на які під'їжджав кухонний ліфт із замовленими стравами. Тільки на відміну від земних, він розташовувався із зовнішнього боку будівлі і обслуговувався персоналом, що метушиться по дворику, що увитий плющем. Може, таким чином мешканці естетично нагулювали апетит, хто знає.
Кімната була сімейна, одне велике ліжко та одне односпальне. Жінка розсудила, що краще спати втрьох, ніж десь у підворітті та без можливості отримання максимуму можливої ​​інформації. Ще її втішило, що їхній тріумвірат не викликав у портьє зайвих питань. Ху є ху, не запитали, ключа дали, про те, що завтра необхідно з'їхати – попередили. Ах так, депозит на послуги кухні зажадали, і його величина аж надто не сподобалася економній натурі відьми.
Для себе вона вирішила, що тут вони їсти не будуть, вип'ють по кухлю, обговорять план і пошукають на ринку щось, що підходить для поповнення запасів. А громадське харчування, типу забігайлівки для продавців, взагалі могло б вирішити частину питань. Там не тільки дешево і з душею готують. Та й порції в такому місці мають бути величезнимиі. Тому що свої напевно можуть начистити морду не тільки за несвіже, а й за відсутність добавки.
- Я можу точно сказати, що Злата була тут, - Ризик потер зап'ястя, наче його викручували на погоду.
- Якщо нас втягнуло в портал, що закривався, то точка виходу, швидше за все, була за кілька кроків від тієї крамниці, де ми опинилися.

- Тобто Злату, - відьмі незвично було в слух вимовляти земне ім'я Таллі, здавалося неправильним, але в той же час, якщо вона поділилася з Ризиком цією таємницею, значить довіряла йому, - перенесло на головну вулицю, а нас у провулок. І не завадило б опитати свідків, може, хто що помітив. Тоді по-доброму потрібно в трапезну до продавців, і краще надвечір, якщо у них тут торгівля на той час завмирає, то саме тоді вони розслаблені та балакучі.
Сірі плащі, які притяг продавець трав, вміло відводили від них цікаві погляди. Але залишки суперечливих емблем на грудях наводили на певні роздуми. А ще те, як від їхніх плащів відводили погляди мешканці цього міста.
- Слухайте, а вам не здається, що нам і про одяг не завадило б подумати, бо це як плащ дезертира чи колишнього солдата удачі. До каральних органів за кольором не дотягує, а ось їм у пору був би.

Ризик погладив лацкан власного кітеля і той лише трохи потеплішав під його долонею.
- І твій прилад не завадило б показати фахівцеві, - повернулася відьма до питання зниження чутливості визначника для знаходження Злати.
Ризик зітхнув, зиркнув на Дворака і повідомив, - ми з нею заручені!
Дворак і Брунгільда ​​навіть не встигли спитати «як?», а на зап'ясті у чоловіка раптом проступив золотом браслет Триєдіної, і він зашипів і завмер, з заскленілим поглядом.
Відмер він за кілька секунд.
- Злата в заміському маєтку викрадача. З Фросіліндою і Себастьяном. І їх украли для того, щоб представити на якомусь балу.
— То вона тобі сказала? - округлила очі відьма.
- Ні, це так працює зчитування інформації поєднаних. Доба, що пройшла з моменту виголошення клятви для встановлення зв'язку захисту нареченої, дає надто мало. Сильні емоції, особливо страх, що вона відчуває, долітають. Напрямок, до речі, - він задумливо підняв обличчя вгору, - вона точно не на цій планеті. Швидше за все, ця планета – один суцільний ринок, який ніколи не спить.
- І це теж ти відчув по зв'язку? - Брунгільді дійсно було цікаво, як таке можливо, і чому Ризик говорить про це з такою впевненістю.
- Ні, це інтуїція, хист, якщо хочеш. І насамперед нам потрібні документи. Найкраще вільних найманців, - переглянулися вони з Двораком.
- А я? – відьма здивувалася.
– А ти, наш тимчасовий клієнт. Фахівець з ексклюзивних, - чоловік постукав по підборідді великим пальцем, - з ексклюзивних рідких неприємностей.
- В якому сенсі? - не зрозуміла Гі.

- Сертифікація передбачає наявність відповідного диплома чи сертифіката. Може ліцензії. І з цим буде складніше, ніж із документами для найманців. У таких людей ксиву не питають, за них їхні кулаки та вміння кажуть. А ось інкогніто клієнта ми зможемо оберігати не на страх, а на совість. І рекламу серед зацікавлених осіб тобі продавець забезпечить. Якщо не забезпечив, то вже.
— Значить у нас не спитають хто ми, — підсумував Дворак, — поки ми зображатимемо охоронців Гі, — а її не спитають, бо…
"Менше знаєш, міцніше спиш" - закінчила за ним відьма і навіть не помітила, як здригнулися губи Ризика в натяку на посмішку.
- То чого ми сидимо? Давайте, хлопчики, пробіжимо по лавках готового одягу, є в мене думки, як має виглядати спеціалістка такого профілю.
– Як? – напружився Дворак, одразу представивши відкриті ноги та глибоке декольте на ладній фігурці відьми. Так би мовити, щоб відволікати потенційних клієнтів, щоб можна було більше надоїти з них золотих монет. Представлене йому не сподобалося, і вперше за його життя почуття почали голосно дискутувати з розумом.
- Дорогий брючний костюм та капелюх. Обов'язково капелюх, хлопчики! - вона пограла поглядом і вказала на балкон над ними, - хочу капелюх з такими полями! - і посміхнулася м'яко, коли обидва «хлопчика» синхронно кивнули.