Частина 14

- Не заросте народна стежка! – Ризик дивився на результат власних досліджень із часткою здорового скептицизму.
Теоретично, не спійманий - не злодій, а значить, якщо стежка знайдена, але нікого на цій самій стежці не застукали, то як би щілина в монолітній стіні і не щілина? Досвід та інтуїція переконували у протилежному. У тому, що цією щілиною регулярно і досить успішно користуються.
«Скільки там людей-нелюдів у делегації?» - почухав кінчик свого носа колишній Головнокомандувач.
З поправкою на третій день знаходження на территорых комплексу, виходило, що багато.
У плані того, що якщо козел бачить капусту, то для нього немає перешкод.
Постамент із фігурою якогось масивного чи то воїна, чи атлета, стояв точно на розі будівлі. Кут був зрізаний, щоб про цей витвір мистецтва не спотикалися гуляючі парком.
Тобто вся композиція виглядала так, ніби борець притримує гранітною кулею всю іншу конструкцію будівлі, з кутом, що здіймається в небо.
І за широкою спиною статуї була та сама щілина, що дозволяла робити невраховані відлучки. За зовнішнім периметром стежили не так ретельно, як хотілося б Ризику. Тому брат близнюк спортсмена прикривав таку саму щілину в масивній колоні.
- Ну, хто б сумнівався, - пирхнув він, коли полірування причинного місця призвело до того, що статуя провалилася під землю, відкриваючи прохід на той бік. Переступивши через кулю, почув м'яке шарудіння за спиною, і коли атлет став на місце, з іншого боку, поїхав вниз ще один.
Все ж таки влаштовувач неврахованого чорного ходу передбачив елементарне відведення очей. Колона з атлетами між внутрішнім та зовнішнім периметром ховалася за клумбою з трояндами, і до них від кута крила треба було пройти метрів триста. Останню пару атлетів – із зовнішнього периметра на непримітну вуличку столиці, Ризик виявив за низкою господарських будівель, що виділяли аромат продуктів життєдіяльності племені крилатого та галасливого.
Явно на столі у представників Середнолиння мала попит свіжа продукція, коли пташники були в такій кількості.
Помилувавшись нічим не примітним провулком, чоловік розвернувся до барельєфа на стіні крайнього будинку і вже потер тому ніс. Хоч причинне місце у цієї статуї було так само відполіроване, що й у інших, але блискучий ніс натякнув, що не все так просто з останньою статуєю.
Припущення виявилося вірним. І тепер Ризик розмірковував – чи говорити про знахідку роботодавцю, чи притримати інформацію. Йому хотілося глянути на цих про-движників своъми очами. Та й оказія представилася слушна. Остаточні консультації щодо підписання. Завтра вдень підписання, увечері вистава та вночі Середній бал.
Щось підказувало чоловікові, що якщо перекрити стежку сьогодні, то не скинута вчасно напруга може стати ще тим сюрпризом на завтрашньому заході.
«Добре, подивимося на крило всередині, якщо нічого більше не виявлю, притримаю доповідь» - вирішив він і рушив до залишених Гі та Дворака.
Слід було дізнатися, навіщо відьмі знадобилося три літри рослинної олії, натуральна мотузка та подушка з пір'ям.
Іноді ця жінка ставила його в глухий кут. Не лише тим, як вона вибудовувала стосунки з Двораком.Той був великим хлопчиком і міг розібратися сам. Ні, його щоразу чіпляла якась практично нереальна мудрість, що прозирала в лінивих, вивірених рухах, вигострених репліках і досвіді. Точно, досвід, напрацьований роками важкої та рутинної праці.
«Що там обіцяла Триєдина?» - спробував згадати він обіцяні бонуси.
- Сприяння та підтримка? Може, ці двоє і є те, обіцяне? А Злата тоді хто?
Сьогодні взагалі будь-який спогад про дівчину будив у душі лоскочучі бульбашки. Хотілося купити квіти, цукерки та покликати її на побачення. А не терти всі частини тіла у статуй, і обчислювати на зустрічі переговорників, хто якийсь камінь тримає за пазухою.
Зачепившись поглядом за ошатну жовту пташку, яка чистила пір'їнки на квітучому кущі, Ризик задумливо перевів погляд на прочинене вікно на другому поверсі крила, в яке збирався вирушити.
- Чисто для перевірки, - шепнув він собі під ніс, відпускаючи свою здатність, сідаючи на траву і спираючись спиною об стовбур дерева, захованого за розлогим кущем, - давай, малюк, покажи, що там, за прочиненим віконцем!
У кімнаті, на яку націлився Ризик, було похмуро.

Щільні штори були занавішені, та й прочинене вікно було швидше необхідністю, ніж недоглядом.
На підвіконні курилася плошка з чимось ядрено-запашним. Пташка на підльоті замахала крильцями, не ризикуючи приземлятися.
Аж надто дивно поводився дим, розпливаючись тонкою пеленою по вертикалі.
А ще, несподівано для самого себе Ризик, що дивився очима пташки, розглянув ледь помітні натяки на невидимі нитки, які не дозволяли проникнути в кімнату, не видавши себе.
- Шпигунські штучки? А хто це у нас такий таємничий? - пташка, змучена волею чоловіка, м'яко опустилася на підвіконня, і завмерши біля прочиненої стулки, м'яко стрибнула всередину, підпірнувши між нитками, що злегка проявилися.
«Перестаралися» - хмикнув про себе Ризик.
Дим був глушилкою, що відсікала звуки. Мабуть складність регулювання зажадала відчиненого вікна. А невидиму мережу накинули, щоб не бути захопленими зненацька.
— Значить, ваша людина стверджує, що зможе добути рецепт складу? – пташка завмерла, не наважуючись прослизнути в кімнату через штору.
- Він узяв завдаток, - пирхнув у відповідь жіночий голос, - а якщо він бере завдаток, ви й самі чудово ознайомлені з результатами.
- Але наше останнє придбання, не здається тобі, поважна, - Ризик не розчув пару наступних слів, тому що тільце пташки огорнуло димом, і звук на пару миттєвостей зник.
- Добавка у воду для регулювання фертильності – продовжив жіночий, - ти ніколи не був жінкою і не переймався не заплановою вагітністю!
- Але ж примусове обмеження народжуваності на неблагополучних планетах, чи маємо ми право? - Засумнівався третій чоловічий голос.

Ризик прокрутив у голові вихідники та вирішив, що потрапив до одного з представників Альянсу. Те, що в кімнаті зібралися всі представники цієї сторони, говорило про важливість розмови, що підслуховувалася. Хоча, може він і помиляється, з огляду на досить об'ємний список гостей, отриманий від організатора.
– Ми всі голосували! - рикнув перший, який сумнівався в можливості отримати рецепт, - не здається вам, що цей рецепт - занадто незначне придбання? Чому він не міг підібрати щось більш значуще?
– В останній момент поміняли місце проведення. - Жінка явно нервувала, - шукачі щось винюхали. Але ж ми повернемося не зовсім порожняком! Ще й інформатор натякав на якийсь талант, представлений організаторами. Інформація такого штибу теж цінується у верхах.
- Невже жодної технічної новинки не вдалося роздобути? - знову забурчав перший, - за десять років такий мізер?
- Зразки не протягнути через кордон. Дублікатор ДНК, на який ми розраховували, так і залишився у лабораторії винахідника. Він два роки тому розлучився, розійшовся. Загалом доступ було втрачено.
- А що там із виходом на власника щоденника про кліматичну зброю? Скільки ще чекати?
- Занадто через велику кількість рук пройшов цей раритет. Ми майже досягли мети, за інформацією детективів, вони отримали список власників першого аукціону, на якому цей щоденник виставлявся.
- Перекиньте Оракулу, треба поквапитися. Ми не затримуватимемося довше, ніж необхідно. Підемо відразу ж, як переконаємось у цінності таланту.