Глава 4

В надто просторому будинку, теж все було оздоблене деревом. — Це додавало краси та незвичності. На зустріч їм вийшла літня жіночка. 
— Катрю, познайомся. — Ось знайшов дівчину на дорозі, серед поля заблукала. 
Білява худенька жіночка посміхнулася, дивлячись на худющу дівчину в надто короткій сукні. Мелані привіталася, смикнула поділ сукні до низу, та від того вона довшою не стала.  
— Мелані. — Засоромилася дівчина представившись. 
— Меланія. — Повторила жінка. — Ти, мабуть, замерзла, проходь. 
— А дідусь казав, що це Снігуронька. — Сказала маленька дівчинка. 
Лише тепер Мелані зрозуміла, що це хлопчик і дівчинка, майже однакового зросту. 
— Це наші онучата Адам і Зореслава. — Познайомила Катря з дітьми і запросила дівчину за собою. 
Увійшли у велику вітальню, де між панорамними вікнами, стояла велика справжня ялинка, аж під стелю. Тут було так святково і затишно. На м’якій частині сиділи юнак та дівчина, приблизно років п’ятнадцяти. Вона привіталася і прослідувала за господинею на кухню. Жінка посадила її за обідній стіл, наливши гарячої грибної юшки з пампухами, й ще подалася щось доставляти, та дівчина зупинила її, мовляв, цього достатньо. 
Мелані почувалася геть незручно, адже увірвалася в чуже спокійне життя. По доброму заздрила цим людям. 
Катря присіла біля дівчини, й почала розпитувати як вона опинилася посеред поля. Дівчина опускаючи непотрібні деталі, вже вдруге переповіла свою історію. 
— Не годиться на свята перебувати у гніві. — Зауважила жінка. — Якщо любиш свою маму, то поступися. Ти вже доросла у тебе, мабуть, теж пара є. 
— Немає. — Зітхнула Мелані й запитала. — Де я можу зарядити телефон? 
— Ходімо, проведу. — Встала з-за столу Катря.  
Жінка провела дівчину на другий рівень, в невеличку кімнату, по дорозі познайомивши зі старшими онуками. Євою та Юстином, та з доньками: Яриною та Анастасією, й зятями Микитою та Давидом. Так познайомилася з усією ріднею діда Мороза Гавриїла. 
Жінка наготувала все, аби дівчина могла привести себе до ладу і перепочити, навіть попросила старших онуків принести зарядний пристрій до телефону. Мелані була здивована, адже їй принесли кабель від IPHONE. Доки вона була в душі, хтось приніс її валізу у кімнату, яку вона забрала зі свої машини у всюдихід. Одягнувши довгу в’язану білу сукню, і колготки втомлено присіла на велике ліжко. Ще раз глянула на телефон — покриття так і не було. Вирішила трохи полежати закутавшись у теплий плед, все ще здригалася від холоду, хоч у будинку було надто тепло. Повільно провалювалася в сон.