За її душу

Розділ 5: Непорозуміння

POVДжинні Візлі

 

 Час минав, за розмальованими морозом шибками зима уже встигла покрити землю товстим шаром іскристого снігу. Неухильно наближалося Різдво. І хоч святковий Гоґвортсі як завжди о цій порі скидався на казковий замок, різдвяна атмосфера передалася далеко не кожному. Все частіше зникали люди, смертежери невпинно організовували масові терори, закривалися магічні крамниці.

 

 Це бідство не оминуло навіть таке маленьке чаклунське селище, як Ґоґсмід. Ще вчора сяюча крамничка жартів "Зонко" сьогодні була наглухо забита дошками. Така сама доля спіткала й непопулярні шинки, але тільки не «Три мітли» — він виглядав останнім острівцем затишку посеред насуваючого армагедону.

 

 Ось і цього вечора в «Трьох мітлах» було повно відвідувачів, а серед них — і ми з Тонкс. Наші олов'яні кухлі з-під маслопива вже давно спорожніли, а розмова текла жвавим плином.

 

 — Ох, Джинні, не знаю, що б я без тебе робила! — дякувала мені подруга. — Ще трохи — і я майже одужаю!

 

 Останнім часом справи Дори пішли стрімко вгору і до неї нарешті почала повертатися здатність до метаморфомагії. Щоправда, дуже повільними темпами: на даний момент дівчині вдавалося лише міняти колір своїх вій. Так чи інакше, це означало, що мої послуги скоро не знадобляться і це неабияк мене засмучувало. Але я розуміла, що так буде краще для мене: хоч спочатку мучатимусь, але, зрештою, все стане на свої місця. Повний розрив заживає краще.

 

 — Знаєш, — сказала подруга, перервавши мої сумні думи, — я тепер майже не думаю про нього. Настав час залишити Ремуса в минулому...

 

 — Що?! Ти сказала «Ремуса»? — запитала я, геть не розуміючи, про що веде мову дівчина.

 

 — Так, Ремуса.  Я ж його коха-а-а...

 

 В той момент ми обоє зрозуміли, що весь час говорили про зовсім різні речі.

 

 Ось чому мама не хотіла, щоб я тривожила Дору, ось чому подруга казала, що навряд чи хтось здатен вирішити її проблему, ось чому її патронус набуває такої дивної форми. Тепер все стало на свої місця, але полегшення я не відчула.

 

 

***

 

 

 Решту тридцять хвилин нашої зустрічі ми з Тонкс обговорювали щось поверхневе, старанно уникаючи теми нашого непорозуміння.

 

 Коли годинник пробив шосту, я швидко пішла назад до замку і, дивом уникнувши Герміониного допиту, зараз сиділа в свої кімнаті. Моїх сусідок, на щастя, не було поряд, тож я могла спокійно проаналізувати все, що сталося.

 

 Повіривши словам Дори, хтось міг би подумати, що у мене з'явився який-не-який шанс отримати її серце, але я знала, що все було не так просто як здавалося. Подруга кохала Ремуса сильно, судячи з того, як через нього страждала і як довго боролася з депресією. Що б там вона не казала, а побороти їй вдалося лише прив'язаність до Люпина, почуття ж лишилися незмінними. Я була в подібній, хоч і не такій складній, ситуації, тому розуміла дівчину як ніхто інший.

 

 На питання, що ж робити мені, коли я вже знаю правду, відповідь знайшлася швидко. Для себе я уже все вирішила.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше