Глава 16

     Мія
Довівши себе до ладу,я спустилась вниз,шукати своїх друзів.Пошуки дались мені даремно,адже вони наче крізь землю провалились.Навіть після сотні моїх повідомленнь,ніхто так і не відповів-вони були не в мережі.В приміщені було дуже спекотно,тому я вирішила вийти на вулицю та провітритись там.В басейні я помітила Іллю,який веселився із Вадимом та ще кількома невідомими мені хлопцями.
-Нарешті я тебе знайшла,-звернулась я до Іллі,коли підійшла ближче.
-Ти де пропала,подруго?,-запитав Ілля та не встигла я нічого відповісти як хлопець смикнув мене за руку та я вже була поруч із ним у воді.
-Ілля!,-крикнула я до хлопця та хлюпнула в нього водою.
-Потрібно ж виконувати твої традиції плавати в одязі на вечірках,-засміявся Ілля.
Ще кілька місяців тому,я б і не подумала,що буду купатись у верхньому одязі з своїм другом-гейом в басейні хлопця,який мене дратує та водночас викликає якісь дивні почуття.Моє студентське життя дуже відрізняється від того,яке я очікувала.Тільки за два тижні перебування тут,я була вже на двох вечірках та на кожній із них мала перепалку із Дмитром.

Під час нашого купання ми пили щось та справа не обійшлася одним келихом.Далі все було як в тумані.

Прокинулась я о сьомій годині ранку.Поруч зі мною лежав Діма,а на підлозі Вадим та Ілля,які спали в обіймах одне одного.
-Ні,ну цей момент точно треба закарбувати,-подумала я та зробила фотографію цього видовища.
Тепер в мене назріло питання:чому вже другу вечірку поспіль я прокидаюсь біля Діми?
Дякувати,що в кімнаті хоча б були хлопці та я точно була впевнена,що між нами з Дімою нічого не було.Але чомусь я була в чоловічій футболці,та судячи з усього,вона була Дімина,адже торс хлопця був оголений.Дуже цікаво звісно,що вчора трапилось,я чомусь нічого не пам'ятаю після того моменту як я плавала в басейні. 
Коли я потягнулась,щоб взяти свій топ,мене затягнув назад на ліжко спросоння Діма.
-Ну куди ти спішиш,полежи ще трохи зі мною.
Хлопець,мабуть,ще не прокинувся та думає,що я-інша дівчина,адже Діма б ніколи так до мене не говорив.Вся його сутність в тому,щоб принизити мене та познущатися наді мною.Тому,коли я опинилась в обіймах його сильних рук,я прийнялася будити хлопця.Не скажу,що в той момент мені хотілося, щоб він прокидався,адже незважаючи на його підколи,в обіймах хлопця мені було дуже добре та спокійно.Проте,з нього ще не вивітрився вчорашній алкоголь та як тільки він остаточно прокинеться і помітить,що в обіймах я,а не якась чергова блондинка з 4 розміром,мені не уникнути чергових підколів.Не хочу ,щоб він думав,що він мені подобається.Але в глибині своєї душі я знала,що щось тай хлопець в мені зачепив.Під час його дотиків мені одразу ставало гаряче,а варто було тільки поглянути йому в очі чи почути якусь чергову брудну чи вульгарну річ від нього як мої щоки одразу заливались червонцем.Найбільше мене бісило те,що я не в змозі це контролювати.Діма якось по-дивному на мене впливає та від його поведінки залежать мої почуття,тільки він може довести мене до сліз та в ту ж секунду змусити почувати такі незвичні для себе емоції,під час яких в середині щось ніби перевертається.
-Дім,-шепотіла я до хлопця, намагаючись його розбудити.
Хлопець ніяк не реагував.
-Дімаа,Дім,-трохи голосніше зверталася я,не полишаючи спроби.
-Ммм?,-прогудів хлопець.
Він такий милий та невинний коли спить.Скуйовджене волосся,яке він хоча б уві сні не поправляв що 5 хвилин, спокійне вираз обличчя,без ухмилки,яку він так любить мені дарувати щодня.Такий Діма подобався мені набагато більше,аніж той,який щодня тільки й дістає мене та шукає всілякі методи як зачепити мої почуття.Поки я оглядала його обличчя,він відкрив очі.
-Я такий сексапільний та привабливий,що ти мною навіть уві сні милуєшся?,-мовив хлопець та посміхнувся.
Він тільки прокинувся,а вже псує такий момент.
-Я не могла тебе розбудити,а ти так міцно мене тримаєш,що я не можу вибратись із твоїх лап,-пояснила я хлопцю.
-Із моїх лап?Ось як ти звертаєшся до хлопця,яким щойно не могла намилуватись,-звертався до мене Діма,-маленька,можеш не шукати собі  відговірок,я знаю,що від такого красунчика тяжко відвести погляд,-усміхнувся хлопець.
Діма як завжди в своєму репертуарі, навіть коли він прокинувся хвилину тому,не полишає своїх жартів та самозакоханості.Та в нього такі милі ямочки коли він посміхається і мені чомусь закортілося їх торкнутись.
-Ти такий самозакоханий ідіот,-казала я та  торкнулась його ямочки на правій щоці.
-Що ти робиш?,-хлопець трохи розгубився від моїх дій,проте одразу взяв себе в руки,-настільки самозакоханий,що ти сама вирішила гладити моє обличчя?
-Не лести собі,-я відвела руку від його обличчя та спробувала вибратись з-під його руки,яка ще досі міцно мене тримала.
-Ти ж в нас сильна та незалежна,а вибратись із моїх обіймів не можеш?Чи можливо не хочеш?,-знову ухмильнувся хлопець.
-Дім,не грайся.Ще раз ухмильнешся і я тобі вріжу,-сказала я.
-Які ми грізні,-перекривив мене хлопець,-я тебе просто заводжу,а ти тому й бісишся.
-Я тобі вже казала який ти самозакоханий півень?
Мене не припинить дивувати його любов до самого себе.Хоча,мені здається,що в більшості випадків це просто частина його образу і ,насправді , він адекватно себе сприймає,а не боготворить.Але це Діма,ніколи не знаєш ,що у нього там справді коїться у голові.
-Заводиш ти мене,але вибратись із твоїх обіймів не можу я?Можливо ти щось переплутав і все навпаки?,-запитала я,щоб хлопець не думав,що я не можу йому дати відповідь.
-Можливо й переплутав,-мовив трохи тихіше хлопець та глянув мені у вічі своїми сіро-голубими очима,від яких не можливо було відірвати погляд.
-Ей,Вадік,забери свої ласти від мене,-почула я голос Іллі.
-Не кричи,дай ще поспати.Голова просто розколюється,-відповів хлопець.
Та хлопці одразу ж затихли і продовжили,по всій видимості,спати.
-Ходімо,я тобі щось покажу,-звернувся до мене Діма та випустив мене з-під своєї руки.
Поправивши в черговий раз своє волосся,як любить це робити більшість хлопців,він став із ліжка та я слідом за ним.Ми тихо вийшли із кімнати,щоб не розбудити наших друзів та Діма кудись мене повів.Спершу ми підіймались по сходах,а потім зайшли в схожі дверцята,як у Вадима вдома при вході на горище.
Це був вихід на дах.Він був чимось ідентичним до тераси Вадима,але звідси відкривався краєвид на все місто,як мені здавалося.
-Вау,-все,що я могла вимовити.
Якби мені хотілося теж жити в своєму великому домі з такою терасою чи виходом на дах,де можна було б влаштовувати всілякі посиденьки чи просто приходити сюди подумати над життям,та поки,я маю обходитись тим,чим є-гуртожитком та видом на супер маркет.Впринципі,могло бути й гірше.
-Я знав,що тобі сподобається,-задоволено мовив хлопець та підійшов ближче до огорожі,що не дозволяла впасти з даху.
-Цікаво звідки ти це знав?,-спитала я.
-Ти так захоплено спостерігала за краєвидом з тераси Вадима,що цього тяжко було не помітити,-відповів Діма,не відводячи погляду від краєвиду.
-Ти звернув тоді на це увагу?,-задала чергове питання я,але хлопець на нього ніяк не відреагував.
Я не впізнавала сьогодні Діму.Він жодного разу не підколов мене та не принизив,навпаки-ставився до мене дуже добре.Я не розуміла куди подівся той нахаба, який, таке враження , ніби енергетичний вампір,але тільки харчується моїми нервами.Проте,такий Діма як зараз ,подобався мені однозначно більше,хоча,не буду приховувати,красивий він у будь-якому випадку.
-Звичайно ти звернув увагу,як ти міг не помітити таку красуню як я,-сказала я манерою хлопця.
-Швидко вчишся,-посміхнувся кутиком уст Діма.
Краєвид був справді чудовий,машин було не так багато як зазвичай, адже це був недільний ранок та місто тільки прокидалося.
Я вагалась,потрібно почати цю розмову вже,чи краще не псувати момент,але я розуміла,що зараз Діма в хорошому настрої,а вже в понеділок буде знову мене ненавидіти.
-В тебе якась чергова дивна фішка прокидатись із самісінького ранку на вечірках поки інші дрихнуть до обіду?,-перебив мої думки хлопець.
-Ні, я спеціально так рано встаю,щоб не дати тобі поспати,-відповіла я.
-А,ну тоді ясно, мабуть, будильники собі заводиш,щоб я ні хвилиною більше не поспав,-посміхнувся Діма.
Мені так подобається його сьогоднішній настрій та ставлення до мене.Ну от чому він не завжди такий?Але якби мені не хотілося псувати цей момент,мені потрібно було дещо вияснити:
-Дім,я хотіла спитати...,-почала я,-тільки будь ласка,цього разу дай мені відповідь,мене справді це турбує.
-Уважно слухаю,-відповів хлопець та перевів свій погляд на мене.
-Слухай,чому ти так ставишся до мене?Я просто не розумію в чому причина,можливо ти просто мені поясниш і я зможу щось виправити, якщо я роблю щось не те?Просто сьогодні ти ставишся до мене так, ніби не було раніше цих всіх конфліктів між нами,і таке ставлення як сьогодні дуже мене радує.Але чомусь після такого хорошого ставлення одразу настає погане.Ти ніби даєш мені трохи часу порадуватись тим,що є,а потім одразу починаєш знову принижувати та глузувати наді мною,без причини або ж мені здається,що причини немає.Просто поясни мені,чому так відбувається?,-виговорилась я хлопцю.Питання були практично ті ж,що вчора,та надія на те,що зараз я отримаю на них відповідь була все ж більшою.
Настала мовчазна пауза,яка тривала близько хвилини,але вона здавалася вічністю,проте Діма все ж порушив її:
-Ти вже записалась в якісь клуби?
Він серйозно?Я вже вдруге за останні 12 годин виговорююсь йому,намагаюсь вияснити причину його незрозумілого ставлення до себе,щоб уникнути конфліктів в майбутньому,а він питає в які я клуби записалась в університеті?Це ще раз доводить його не серйозність.Мені здається він й сам не знає чому він так ставиться,мабуть,просто подобається мене принижувати та керувати моїми емоціями.
-Дім,ти серйозно?,-звернулась я до хлопця.
-Ну так,вже давно пора записатись кудись,-відповів мені Дмитро,ніби кілька хвилин тому він не чув тих всіх питань які я йому задавала.
-Хоча знаєш,з тобою просто не можливо розмовляти.Мені набридло таке ставлення до себе та я точно знаю,що на таке не заслуговую.Сьогодні ти такий романтичний та ставишся до мене добре,завтра тобі закортить мене знову підколювати - і так по колу.Ми з тобою знайомі всього-нічого - близько двох тижнів,але так часто та систематично мене ще ніхто не принижував,а потім не робив вигляд ніби нічого не трапилось.Я теж людина та маю почуття і я маю право знати причину твоєї поведінки та такого ставлення до мене,-говорила безупинно я,мені ледь стало дихання.
-Якщо ти зараз мені не відповіш-я йду геть,-додала я.
Відповіді я не почула.Гаразд,значить він сам так хоче.Значить не побудуються у нас дружні чи хоча б нормальні відносини як у знайомих.Я намагалася покращити ситуацію,але я не можу прикути йому це бажання.Довго не думаючи, я розвернулась та попрямувала до виходу з даху.Здається таке закінчення вечірки перетворюється вже в традицію.