Розділ 4

Дерек

Варто було відійти від машини Марії, як Кріс почав пихтіти.

— Твоя поведінка...

— Моя поведінка, — перебив, — це нормальна реакція, коли ображають слабших, тим більше таких... — зробив паузу, — привабливих та милих!

— Дереку, не смій! — пригрозив вказівним пальцем Кріс. — Я не про бійку мав на увазі! Твоя поведінка щодо Марі неприпустима!

Я усміхнувся та розвів руками.

— А що ти хотів, друже? Сам порадив звернутися до Марії!

— Я тобі пику наб’ю за Марі! — гаркнув.

— Як ти міг сьогодні помітити, заради неї я також можу це зробити! — поплескавши його по плечу, сказав.

— Я бачу, що тебе вже попустило! В люди почав виходити!

— Угу, — буркнув.

Я підійшов до байка.

— Дереку, якщо серйозно, ти все життя не зможеш сидіти у чотирьох стінах та переховуватися від усіх. Я вже тобі говорив, тому ще раз скажу, твоєї провини немає в тому, що трапилось!

— Можливо, ти знаєш, хто тоді винний? — злісно запитав.

— Дереку, я сподіваюсь, ти не маєш ніякого відношення щодо зникнення Барона Овервуда?

Я хмикнув.

— Барон — шістка на службі в МІ5! Інформатор, подвійний агент, який також знав про операцію в Ефіопії! Хтось незаконно постачав зброю з Великобританії для радикальних сил в африканські країни. Тоді ми знайшли їхню базу у столиці Ефіопії Аддис-Абеба. Що було потім, сам знаєш! Вибач, але я не хотів тебе вплутувати у це лайно! — опустив голову, адже не хотів говорити з Крісом про це.

— Ліквідація Барона все ж таки твоя робота! — замотав головою.

Я хмикнув та відвернувся.

— Марія знає, де ти працюєш? — присівши на байк, запитав, щоб відійти від теми розмови.

Кріс відвернувся та схилив голову.

— Не знає, і не повинна знати.

— Правильне рішення! Ти захищаєш її, адже відчуваєш відповідальність, а я у свій час не зміг вберегти життя наших колег, і це моя особиста відповідальність.

— Дереку, це різні ситуації. Я дав обіцянку її брату.

— Я також у свій час давав такі обіцянки, але не виконав їх...

Крістофер замотав головою та показово доторкнувся до скроні голови.

— Дереку, ти сам себе зведеш до божевілля.

— Дякую за турботу, друже. І з приводу Марії, можеш не хвилюватися, вона мене не цікавить.

— Сподіваюся! — Кріс відвернувся. — Вибач, що накричав на тебе! — через кілька хвилин, додав: — Мене хвилює ця ситуація з Марією. Я чув про Пітера Адамса. Він ще той мерзотник!

— Розумію. І що ти будеш робити?

— Так не вчасно це відрядження! — схвильовано сказав. — Попрохаю колег приглянути за Марі.

— Якщо хочеш, я можу... приглянути!

— Гаразд! — кивнув. — Але не смій розпускати руки й тримай свої хтиві думки при собі.

— Крістофере, не розумію, про що ти! — розвів руками. — Я ще раз повторюю, вона мене не цікавить.

Кріс склав руки по боках та поглянув з-під лоба.

— Досить так дивитися! — серйозно сказав. — Так, вона гарна та до біса приваблива, але... у мене немає часу для флірту, тому не заводься, старший брате.

Я подав руку другу та міцно потиснув.

— Бережи себе і не вляпуйся у неприємності! — Кріс зупинився та повернув голову. — З приводу Марі: вона хороший спеціаліст у своїй галузі, але навіть і вона тобі не допоможе, якщо ти не зможеш собі вибачити. Або повертайся на службу, або відступи! Рано чи пізно керівництво зрозуміє, що це твоїх рук справа. Ти можеш постраждати!

Кріс пішов. Я ще кілька хвилин посидів, потім завів байк та без шолома поїхав у напрямку домівки. Приїхавши додому, відкрив теку з інформацією. У моєму списку причетних до вибуху в Аддис-Абеба були ще кілька живих осіб, серед них і Пітер Адамс. Я потратив довгий час, доки зрештою склав список зрадників серед військових. Але цей особливий тип...

Марія не даремно наробила у свій час шуму з його персоною й навіть сама не знала, яке зміїне кодло розворушила. Такі люди, як Адамс, не повинні служити в армії... такі люди взагалі не повинні жити. Він зрадив країну, якій давав присягу служити та захищати й, бувши військовим, перейшов на бік радикальної організації «Циклоп». І як би я не бажав триматися якомога далі від Марії, але її життя в небезпеці, і я можу використати це. Цей божевільний Адамс просто так не відчепиться, доки не помститься. Доки я не ліквідую Пітера, прийдеться приглянути за Марією.

Присів на підлогу та поклав голову на ліжко. Лише тепер повстає одне питання: хто з нас дійсно божевільніший? Інколи методи не виправдовують наші діяння навіть тоді, якщо вони були на благо! Навіть заради справедливості можна перейти межу!

Встав із підлоги та пішов у ванну. Дістав із комода бритву. Через кілька хвилин замість бороди була легка щетина. Включив воду та став під холодну воду. Після нападу на Марію та її розповіді в душі вирували дуже багато різних емоцій. Я вдарив кулаком об стіну… потім ще раз. Якби мені цього не хотілося, але Марія може стати тією, яка приведе мене до Пітера Адамса.