Розділ 18

Шерон

Два роки назад я втратила дитину та зробила помилку, коли не зізналася Крісу, й тепер розплачуюся за неї кожен день, місяць та вільну хвилину. Раніше думала, що зможу пережити все, адже я сильна, але, як виявилося, насправді —слабка жінка, яка потребує розуміння та підтримки.

Два роки назад я відштовхнула чоловіка, якого кохала, без роз’яснень розірвала відносини та не бажала зустрічей й будь-яких розмов. Кріс довгий час не відступав, але я також розуміла, що рано чи пізно йому набридне таке становище, й коли він назавжди пішов, не повертаючись, моє серце розбилося на маленькі шматочки.

За ці два роки я працювала, як проклята, віддавалася роботі на всі сто, та які там сто, двісті відсотків. Я добилася своїми зусиллями переведення у МІ6, своїми силами та працею проклала собі шлях із червоної доріжки. І що це мені дало? Самотність!

Я ніколи й нікому не показувала свою слабкість та сльози, крім Марії, яка перший раз витягнула мене з безодні, і другий раз я довірила їй свою таємницю.

У мене був час подумати...

Коли дізналася, що Кріс та Дерек повернулися із завдання, ще й не самі, а зі здобиччю у вигляді зрадника Донавана, набралася хоробрості та зателефонувала Крісу і призначила зустріч в одному з барів Лондона.

— Шерон, не очікував, що ти зателефонуєш!

Я підняла голову та легко усміхнулася. Він присів навпроти та, схиливши голову, пильно поглянув.

— Що ти хотіла? — не відводячи погляду, спокійно запитав.

Я так хвилювалася, що навіть відчула, як ноги почали тремтіти.

— Шерон, що відбувається?

Кріс неочікувано взяв мене за руку. Я підняла голову, спочатку подивилася на наші сплетені руки, потім перевела погляд на чоловіка.

— Давай краще поговоримо в більш спокійній обстановці!

Кріс підняв брови та знизав плечима.

— Якщо тобі тут не комфортно, то давай.

Я все ж таки розповіла Крісу правду. Ніколи не бачила його таким злим. Він став посеред вулиці та почав кричати на мене. Я мовчки вислухала його та, зрештою не витримавши, розвернулася й пішла.

— Шерон!

Кріс наздогнав мене та, схопивши за руку, різко повернув до себе.

— Ти нікуди не підеш, доки не поясниш мені, чому два роки мовчала.

На нас вже почали звертати увагу перехожі. Хтось навіть викликав поліцію, тому прийшлося розбиратися ще хвилин двадцять з ними. Я косо поглядала на Кріса, а сама думала, як би швидше закінчити цю розмову. Коли поліціянти поїхали, Крістофер знову взяв мене за руку та сильно стиснув.

— Тепер ти нікуди не втечеш, Шерон!

— Я два роки тікала не лише від тебе, але й від себе, — зі сльозами на очах сказала. — Я зробила помилку, що раніше не розповіла тобі правду, що відштовхнула, втекла, але я тебе дуже сильно прошу, благаю, відпусти мене. Вже нічого не повернути.

— Навіщо зараз ти мені зізналася? — гаркнув та ще сильніше стиснув руку. — Навіщо? Щоб я знову мучився?

— Ні, це не так! Я просто...

— Що просто, Шерон? І як мені тепер жити з почуттям провини?

Побачивши сльози в очах Кріса, я тяжко зітхнула.

— Ти не винний! — закивала головою. — Я поїхала на завдання, не знаючи, що вагітна. Під час обстрілу мене поранили й... я боялася, що ти не зрозумієш, не вибачиш.

— Ти все вірно зрозуміла!

Кріс відпустив мене та, обернувшись, пішов.

Марія

— Ти дозволив перейти нам обом межу! Дозволив поцілувати себе й думати, що я стала важливою для тебе! Ти негідник, Дереку! Я не лише віддалася тобі, але й відкрила тобі своє серце та душу. А ти весь цей час використовував мене, як приманку?

— Маріє, що за нісенітниці ти говориш?

Дерек поклав троянди на стіл та, стрімко наблизившись, схопив мене за плечі.

— Нісенітниці? — хмикнула та опустила голову. Не думала, що наша зустріч буде саме такою. — Дереку, мене викликали на допит по справі Адамса, Елісон та Френка! І ти не повіриш, — нахмурилася та підняла голову, — в управлінні я зустріла твого шефа!

Дерек округлив очі.

— Що він тобі сказав?

— Сказав, що мене використали, що я була лише планом! Він це сказав, навіть бровою не поворухнув! Ти це знав? — від гніву мене почало трусити.

— Маріє, я все можу пояснити, — тихо сказав.

Я істерично засміялася та, скинувши його руки, відійшла. Відчувши такий невчасний приступ нудоти, рвонула у жіночу кімнату. Через кілька хвилин почула голос Дерека. Вмила обличчя та зітхнула. Від гніву та образи я реально не могла себе контролювати. Зробила вдих, видих та зрештою вийшла.

— Марі, ти все не правильно зрозуміла! Дозволь мені все пояснити!

Я закивала головою.