Глава 8

— Розумничка, я дуже сподівалася, що ти погодишся, — шепоче мені Ева з виглядом людини, яка щосили намагається придушити свою радість. Емоції з неї так і пруть, ця дамочка може навіть запищати на весь салон. Ми з нею сидимо на задньому сидінні, Рік та Тріс спереду, Тріс за кермом і іноді наші з ним погляди зустрічаються в дзеркалі заднього виду. …У такі моменти мене обгортає приємним тремтінням, воно проноситься по моєму тілу хвилями, змінюючи температуру і гравітацію. Тому що від цих очей немислимо складно відірватися, наші погляди сплітаються тугим канатом і починає мучити спрага дотику, ніби від цього має стати легше. Але легше не стане, притягуватиме ще сильніше, я це вже зрозуміла.

— Ось, навіть три вузлики зав'язала, щоб бажання здійснилося, — Ева виставляє праву ногу і крутить переді мною своїм кросівком.

— Яке бажання? — Розгублено бурмочу, відірвавшись від погляду-магніту.

— Тьху! Ти що мене не слухаєш? Я загадала, щоби ти поїхала разом з нами. Наш експрес-метод виконання бажаного. У школі допомагало, пам'ятаєш? Бачила тих двох дилд, які прилипли до Харві та Ділана? — Ева переходить на шепіт. — Так ось одна з них запала на Тріса. Я випадково підслухала їхню розмову. Вона спеціально поїхала з Харві, щоб увечері у неї з'явилася можливість підібратися до твого красеня.

Ми поїхали двома машинами, Харві з Діланом і дві дівчини, про яких говорить Ева, мчать десь попереду, давно нас обігнавши. Ділан лихачить, а ось Тріс їде, як і належить, береже пасажирів. Хоч Рік його й підганяє, порівнюючи зі своєю бабусею. І якщо чесно, я не дуже роздивилася цих білявок, бо подумки все ще переварювала наш із Трісом поцілунок.

— З чого ти взяла, що він мій?

— Ну, я ж не дурепа, — Ева багатозначно грає бровами. — Бачу, як ви один на одного коситеся і як він хотів, щоб ти поїхала. До речі, правильно зробила, що не надягла ліфчик під майку.

— Трясця! Що так помітно? — опускаю очі, бачу дві виразно випираючі горошини сосків і густо червонію, незважаючи на те, що в машині працює кондиціонер і начебто не жарко. — Приїду і переодягнуся.

— Не смій! Це саме те, що потрібно. Ми ще у волейбол підемо з тобою грати проти тих двох фарбованих швабр, пострибаємо. Тріс від тебе очей не відірве. Хлопців це розбурхує.

— Я не хочу їх розбурхувати, — мені зараз хочеться дістати свою сумку і натягнути на себе щось зверху.

— Розслабся ти вже, господи боже мій. Можеш відпустити поводи і промчати вільною, грайливою та норовливою кобилкою? Ти ж у нас не черниця. Увімкни драйв. У тебе є така кнопка?

— Про що ви там шепочетесь? — Не витримує Тріс. — Нам теж цікаво, у Ріка он вуха вже як у віслюка назад витягнулися.

— Про що ж ми ще можемо секретничати? Звичайно, про вас, — кокетливо смикає плічком Ева, тряхнувши рудою гривою. Ось хто в нас вчиться хлопцям голови морочити, скоро почнуть штабелями складатися. — Лаю Тіну за те, що взула шльопки. У них із м'ячем не пострибаєш. Адже ми зіграємо два на два? Хочу спочатку змусити програти вас, а потім подружок Харві та Ділана.

— О-о-о-о, це буде видовищно! Хоч квитки продавай. Звичайно зіграємо, крихітко! — вигукує Рік. — Робитимемо ставки. Той, хто програє, виконує бажання. Супер! Відчуваю, відірвемося на повну котушку!

— Якщо що, вдягнеш мої кроси, у мене є запасна пара, — ловить мій погляд Тріс. — Примотаємо шнурками, щоби не випала.

— Тоді я точно програю. Краще вже босою.

— Ні, можеш поранитися, я не дозволяю, — нічого себе заявочки.

— А мені потрібний твій дозвіл? — шоковано усміхаюся, сподіваючись, що це був жарт.

— Звісно потрібний. Я ж обіцяв про тебе подбати, — цілком серйозно та впевнено киває. Не пожартував. — Розкажете, що це за три легенди такі, на честь яких назвали озеро?

— Це у нас Тіна майстер розповідати. Вона у старшій школі навіть твір писала на цю тему. Вчителька слухала і плакала, — недбало кинула Ева, історії про кохання вона не визнає, називає їх казками дрімучого лісу.

— Ой, скажеш теж, Ево, коли це було. Вам хлопцям буде нецікаво, вони всі про кохання, — відмахуюсь, сподіваючись, що вони відстануть, немає в мене зараз настрою обговорювати цю тему.

— Хтось вважає нас товстошкірими бегемотами? — хмикає Тріс. — Помиляєшся, манюня, у міцних широких грудях б'ється дуже трепетне серце. Я правий, Ріку?

— О, ми дуже трепетні та вразливі до болю, просто не показуємо цього, тримаємо все в собі, схлипуючи всередині, — насмішкуватим тоном підтримує його Рік. Їм би тільки дуріти.

— Розкажеш, коли всі зберуться біля вогнища, мені буде цікаво послухати, — Тріс знову ловить мій погляд, трохи примружується, намагаючись зрозуміти, що за думки крутяться в моїй голові. — Ріку, друже, а ти не міг би помінятися з Тіною місцями? — Ха, можна подумати дружище став би заперечувати. Рік охоче перебирається прямо на ходу, втиснувшись між мною та Евою, рішуче підштовхуючи мене вперед. Теж нічого проти не маю, навіть хочеться бути ближче до Тріса. Він подає мені руку, простеживши, що я благополучно вмостилася. По виразу очей бачу, що Тріс задоволений, може бути в цьому м'якому оксамитовому погляді приховані плани усамітнитися цього вечора, аби знову переконатися, що я хочу з ним цілуватися. Очима так він мене вже цілує, майка теж привертає його увагу, вірніше те, що під нею. Потрібно розсіяти увагу, розбурхувати так розбурхувати. Спробуємо, головне не втрачати пильності. Скидаю шльопанці і кладу свої стрункі ніжки на передню панель. У коротких шортах вони навіть здаються довгими. Адже мені не тільки вистачило розуму надіти таку провокаційну тонку майку, я ще й сексуальні шорти начепила. Видно від поцілунку запобіжник перегорів.

— Оце так нагорода, дякую, — усміхаючись, тихенько кидає Тріс. — Тепер мені різко почали заважати пасажири на задньому сидінні. За півгодини дістанемося до місця. Увімкнути музику?

— Краще радіо, давай я знайду, — тягнусь до магнітоли і шукаю потрібну хвилю. — Сьогодні в ефірі обіцяли крутити спеціально для мене мої улюблені пісні.