Глава 14

Тіна

Досі руки трясуться. Не можу заспокоїтись і не знаходжу собі місця. Як він міг так вчинити? Виглядаю у вікно – стоїть. Уперто завмер навпроти будинку в одних шортах і здається справді не збирається нікуди йти. Не можу не думати про Тріса, у голові всі думки лише про нього, про нас і про те, що буде, коли «нас» не стане. Чому я вирішила, що він особливий, що він той самий?! Так важко тепер вирвати його з себе та забути. …Бо я не хочу забувати. Цей бовдур все ще дорогий мені. У такі моменти так хочеться з кимось поговорити. Точніше не з кимось, а з мамою. Нині вона мені дуже потрібна. Наша родина розвалилася, у них не залагодилося з татом, не кожен може витримати випробування хворобою та нервовими зривами, але я знаю, що мама мене любить, що їй небайдужа моя доля. Я телефоную їй дуже рідко, тому що кожного разу, коли чую її голос, розумію, як сильно сумую. Сьогодні саме той випадок, коли мені треба її почути. Набираю її номер і прислухаюся із завмираючим диханням.

— Доню моя, яка я рада, що ти зателефонувала! — Щебече мама і я уявляю собі її посмішку, ласкаві очі і мені знову хочеться ревіти, як маленькій.

— Мам, мені треба з тобою поговорити, — схлипую в слухавку і розповідаю в подробицях нашу з Трісом історію, починаючи з тієї першої зустрічі на пляжі.

— Мила моя дівчинко, — зітхає вона, уважно вислухавши. — Перше кохання – це так зворушливо, для нього в серці є окреме місце. Але справжні почуття загартовуються саме випробуваннями. Поки любов не відполірується об шорсткість життя, ти не можеш з точністю сказати, що це справжнє почуття. Справжнє кохання не опускає рук, не відвертається при першій сварці і воно вміє пробачати. Я знаю, ти зараз подумала про нас із татом. Просто на той час ми вже втратили свої почуття, не змогли їх зберегти. Зберегти любов вартує великих внутрішніх зусиль, а це складно, тому що всі ми сповнені недоліків та слабкостей. Насправді в пропозиції Трістана немає нічого поганого, тільки ви не з того почали. Повір, твій батько сам розуміє, що неправильно тримати тебе біля себе, що прив'язувати тебе його хворобою неправильно. У тебе все життя попереду, ти маєш знайти себе, своє місце і щастя. Розумієш, чоловіки за своєю природою люблять домінувати. У когось це виражено менше, у когось сильніше. Так, твій Тріс трохи перегнув палицю, але краще, коли вони намагаються вирішувати проблеми, ніж взагалі від них тікають. Зважаючи на все, він непоганий хлопець, але ідеальних немає, доню, всі ми робимо помилки. Важливо, щоб ми їх вчасно розуміли. Якщо він тобі дорогий, якщо бачиш, що дорога йому — не руби з плеча, не рви цю чарівну ниточку, кохання підступне і полохливе, потім ти можеш пошкодувати про своє рішення. Тебе це мучитиме, я ж тебе знаю, якщо ти до когось прив'язуєшся, то це вже назавжди. Він все ще стоїть перед будинком?

— Так, стовпом. Відмахується від комарів і дивиться у вікно.

— Що будеш робити? Може, таки ще раз поговорити? Було б круто отримати грант, Тіно. Здобута освіта в Каліфорнійському університеті дає багато переваг, а практика в Америці підвищить твою планку та рівень твого професіоналізму. Таким чином ти зможеш допомогти набагато більшій кількості людей, адже такому фахівцеві буде рада будь-яка клініка у будь-якій точці світу. За гроші не хвилюйся, я трохи накопичила, Златан мене балує, ми живемо на його доходи, а свої я кладу на накопичувальний рахунок. Мені буде тільки в радість тобі допомогти. А твоєму батькові дійсно можна найняти помічницю, когось із сусідів, хто його добре знає і кому ти зможеш довіряти. Все вирішується і це не катастрофічно. Адже тобі хочеться вийти до нього?

— Хочеться, — важко зітхаю у відповідь, поглядаючи у вікно.

— Тоді йди, моє сонечко. Розкажеш потім як усе було. Тримай мене в курсі, рідна. Люблю тебе.

— І я тебе, мамо.

Відключаюся, ховаю телефон у задню кишеню, проводжу прохолодними долонями по обличчю, щоб заспокоїтись, роблю глибокий вдих і виходжу з дому.

— Принесла ліхтар? — пожвавішав Тріс, не приховуючи радісної посмішки. — Я дуже сподівався, що ти мене не кинеш, манюня.

— Іди за мною, — хитаю головою із сердитим виглядом, бо налаштована на серйозну розмову. Він слухняно йде слідом, але як тільки ми опинилися в моїй кімнаті, Тріс відразу спробував мене обійняти.

— Давай без рук, Трістане! Не розраховуй на ніжність і що ось так легко тебе пробачу. Сідай, — не зводячи з мене очей сідає на моє ліжко, а я дістаю вологі серветки і починаю ретельно відтирати від крові його розбите обличчя. — Такий дорослий і такий дурень! Чому ти такий кретин, Трісе? Мовчи, це було риторичне питання. Ти геть позбавлений терпіння. Захотілося і тобі треба терміново отримати. Так міркують діти, Трісе, але не двадцятип'ятирічні хлопці. У твоєму віці людина має вміти брати на себе відповідальність за свої дії та слова. Якщо ти хочеш серйозних стосунків тобі потрібно навчитися бути відповідальним, дбайливим і тверезомислячим. Чого ти хотів досягти, попершись до мого батька? Ти лише налаштував його проти себе остаточно. Спочатку потрібно було порадитися зі мною, якщо я для тебе важлива…

— Але ж ти важлива для мене!

— Не перебивай, я ще не припинила тебе лаяти! — Весь цей час, поки я торкаюся його обличчя він не відводить від мене свого погляду, огортає мене ним, просочує, і я притягуюсь, як до магніту. Серцю складно чинити опір, воно знає, як заткнути розум, як підсунути потрібні спогади, які струни душі зачепити. Серцю життєво потрібно любити. І йому не важливо, чи люблять його у відповідь з такою ж силою. Але якщо йому заборонити любити, вичистити з нього любов, залишивши там порожнечу, воно почне поступово остигати, перетворюючись на мертвого птаха, який вже ніколи не зможе злетіти та заспівати свою арію кохання.

— Трісе, ти повинен зрозуміти, як насправді мені складно зробити цей крок. Спробуй поставити себе на моє місце, напруж уяву. Ти повернешся до себе додому, а я вирушу в зовсім чужу для мене країну, залишивши тут найближчу мені людину. Твій вчинок навів мене на думку, що в тебе не найкращі стосунки з батьками. Тому тебе дивує моя прихильність до мого тата. Я права?