Розділ 4

У ресторані тихо грає жива музика. Столики переповнені заможними чоловіками і чарівними жінками. Я нервово оглядаюсь. В таких місцях не приходилось бувати.

-        Розслабся, Катю, - ніжно говорить Валентин і торкається моєї руки. – Не звертай на них уваги. Просто насолоджуйся вечором.

-        Я не часто буваю в ресторанах, - стримано відповідаю.

Його дотик діє заспокійливо, і я відчуваю себе впевненіше.

-        Тепер ти моя дружина, - з гордістю коментує. – І якщо захочеш, будемо часто відвідувати такі місця.

-        Не обов’язково, - посміхаюсь. – Я не прихильниця дорогих закладів.

Звичайна дівчина, як я, звикла до простих речей. І вечеря в дома, була для мене буденною справою.

Офіціант приносить замовлення. Валентин підносить бокал, наповнений шампанським.

-        Хочу випити за мою прекрасну дружину, - слова звучать дивно для мене, не звично. Відчуваю жар на щоках. – Сьогодні ми святкуємо два свята. День закоханих і день нашого одруження.

-        За нас, - підтримую його слова. – І за наші необдумані вчинки.

Цокаємось бокалами і п’ємо ігристе вино. Валентин не відриває від мене теплого погляду.

-        Можливо цей вчинок один із самих правильних, - загадково говорить.

-        Можливо, - зачаровано шепочу і тону в його очах.

Ми швидко вечеряємо і їдемо додому. Хочеться перейти до головного. До десерту цього вечора.

Ми довго насолоджуємось один одним, забувши про все минуле і не думаючи про майбутнє.

З часом життя все розставить на свої місця.

Рік по тому.

Мій коханий чоловік повертається додому з букетом троянд і шоколадними цукерками у руках. Я зустрічаю його ніжним поцілунком, приймаю подарунок і дарую у відповідь його улюблений одеколон.

-        Як там мої дівчата сьогодні? – запитує він турботливо.

-        Трохи вередуємо,- жаліюсь і тру рукою живіт. – Штовхається наче хлопчак

-        Уся в маму, - сміється чоловік і торкається мого випуклого живота. Крізь тканину одягу відчуваю тепло його шкіри. Дитина відразу заспокоюється.

-        Ти дієш на неї наче валер’янка, - жартую і цілую його в губи.

-        А для мене валер’янкою завжди будеш ти, - шепоче Валентин і огортає мене в ніжні обійми.

Я щасливо видихаю і тулюсь до його грудей.

Сьогодні в нас подвійне свято. День закоханих і день нашого одруження.