3

    На другий день після зіткнення Анжела дізналася, що Артур не пережив аварію і помер на місці. Їй пощастило значно  більше. Зі сторони пасажира автомобіль постраждав менше, а жінка отримала з десяток синців, котрі мали б зникнути до появи повного місяця. Але лікарі не відпускали жінку додому і провели повноцінне дослідження її мозку, напевне, пересканували кожну із 206 кісток.

    Педантичність лікарів рятувала жінку від журналістів, котрі чатували біля входу у її палату. Анжела не бажала нікого бачити, тому після обстеження лікарів вдала, що заснула й до глибокої ночі не підіймалася із ліжка, і тільки коли у лікарні настала справжня тиша, жінка накинула на плечі шкірянку та втекла з лікарні.  

– У кожного художника має бути своя сучка… У Далі цю функцію виконувала Гала, а у період відродження –  хлопчики.

    Анжела мимоволі згадувала фрази та окремі слова, котрі лунали перед аварією і їй ставало моторошно.

    З Артуром вони познайомилися місяць назад на виставці Родена у Києві, а вже на наступний день летіли до Мілану за новими трендами. Потім Рим, Лісабон і Жмеринка і саме до останнього міста знову поспішала жінка.

    Вона не знала чи любила Артура, так як і він не розумів чому вони завжди ходять разом. Головне, що їй подобалося все, що відбувалося вночі, вранці і ще раз на кухні, а якщо була можливість то і в туалетах різних забігайлівок.  Безумовно, Артур ловив не менший кайф від подібних пригод.          Тої ночі пара поверталася із столиці до Кропивницького. У рідному місті мала відбутися революційна виставка Артура, котра мала лякати і збуджувати відвідувачів. А головне –  всі картини виставки мають назавжди залишатися у художньому музеї.

    А ще, за день до виїзду із Києва, Анжела повідомила Артуру сумну новину – вона вагітна. Чоловік курив і мовчав, а потім знову курив. Він зберігав мовчанку до поїздки і тільки в автомобілі вибухнув епітетами.

– Мені потрібна епатажна сучка, а не жінка.

– Але ж це твоя дитина, – громовим басом відповіла жінка. Раніше Анжела ніколи не суперечила Артуру.

– У мене не було батька і я не планую ним ставати. Вип’єш пару пігулок і ми знову будемо разом.

– Ні!

– Тоді завтра можеш їхати до Жмеринки. Гадаю, із Кропивницького щось їздить до пекла.

– З радістю, аби тільки не бачити такого гандона.

– Притримай язичка, сучка. Ти, навіть, не здогадуєшся на що я здатен. 

    Автомобіль набирав швидкість, а далі поворот і ГАЗ тридцять три із копійками…