Глава 3

Вечір : 

• Доню, прокидайся - крізь сон чую голос мами.
• Що? - запитую сонним голосом.
• Доню  , ти що забула  ми сьогодні йдемо на вечерю - нагадує вона мені
• Точно, як  я могла забути - сумно відповідаю.
• Швидко збирайся, в тебе є пів години .
• Що пів години? - обурено запитую і швидко піднімають з ліжка
• Так саме пів години -  підтверджує мама.
• Не могли ви мене скоріш розбудити? - запитую в неї
• Ми думали що ти вже збираєшся, а я зайшла, щоб сказати що через півгодини виходимо.
• Добре, я тоді вже біжу збиратись - відповідаю і швидко біжу в душ.
• Мам  , за чекай ти можеш мені попрасувати ось ці речі - прошу  маму, щоб не витрачати свій час. І даю їй худі  яке йде до колін, як плаття і ще вдягну чорні колготки і буде дуже красиво.
• Добре   , давай - бере і виходить з кімнати

           Після того як я прийняла швидкий душ і одягнулась, зібрала волосся у високий хвіст, але передні порядки трішки випустила, під малювала очі, розчесала брови і уклала іх, трішки під малювала губи бальзам, і вуаля я  була готова рівно за двадцять п' ять хвилин  . Під малювала до каледору, одягла свій пуховик, адже на дворі п'ятнадцяье грудня і сніг вже випав  , як раз в цей момент  тато сказав що вже вирушаємо . 

На автомобілі ми швидко доїхали, і зупинились біля вілли. Двоповерховий розкішний будинок ,  який з зовні нагадував палац, я навіть уявити не можу скільки він коштує, але видно що багато. На події повсюди були насаджень декоративні дерева і квіти, повсюди доріжки, які в ідуть до будинку, альтанки, яка знаходиться в саду, до басейну це просто неможливо описати словами, дуже красиво   мабуть люди які тут проживають відчувають себе королівствою сімєю. А ще скільки тут прибилральниць ,  садоводів,  куховарок. В мене просто немає слів. 

• Доню що ти  там стоїш? - запитує батько і тим самим відкриває мене від роздумів .
• Ой , пробачте - швидко наздоганяю сім'ю.

      На вході до палацу нас зустрів господар будинку  Микола Іванович, потім провів нас до вітальні де були присутні і другі члени сім'ї дружина Миколи Івановича Лілія Олександрівна, їхня дочка Мілена якій 13 , взагалі вона дуже мила дівчина. 

• Ну що ходімо до столу - запропонував господар будинку.
• Приходьте - провела нас Лілія Олександрівна до столу.
• Ой скільки всього ви на готували - вважається моя мама, бо справді розміри  вечері вражають різні закуски   нарізки, рулетики і це кажучи про гарячі страви  . Ми швидко в зайняли свої місця і випало так, що я зайняла саме останнє місце і навпроти мене був вільний стілець, але всі природи були присутні, і це мене здивувало, бо зазвичай приборов кладуть рівно стільки, скільки людей присутніх на обіді чи вечері.
• Всім добрий вечір - раптом я почула знайомий голос   але не могла побачити хто це, тому що сиділа од нього спиною.
• Добрий вечір, по знайомтесь  це Марк наш син - представляє Микола Іванович, і тільки тоді я могла побачити хто це був, і оказалось, що це був Марк, новенький з нашого класу, я не могла повірити, що зараз знаходжу в домі  в Марка  , який своєю красою підкорив всіх дівчат не тільки нашого класу  , а й з старшої школи. Я вже можу уявити їхні обличча.
• О Соня привіт - мило усміхнувся мені юнак, і присів навпроти мене на те саме вільне місце
• Привіт - відповіла йому коли потягнулась за скляною соку.
• А ви що знайомі ? - майже одночасно запитали наші батьки.
• Так ми навчаємось в одному класі - відповів за нас двох  Марк.
• Зрозуміло - відповів мій батько.
• Всім смачного .
• І вам - відповідаю Лілі Олександрівній.
•  

 Я скоштувала мабуть все страви, що ззовні, що всередині неймовірні, потім принесли гарячий кур'ячий бульйон він теж не відставав він основних страв. 

• Соня, не хочеш скласти мені компанію  ? - несподівано запитує  Марк
• Хочу, але куди? - захоплено запитую
• Побачиш, батьки, ми з Сонею підемо трохи прогуляємось.
• Добре діти ідіть, але не затримуйтесь зараз буде чай з тортом.
• Добре - відповів хлопець мамі.

     Ми вийшли на подвір'я, потім хлопець пішов якоюсь стежкою, яка провела нас в сад, який був засипаний снігом, але коли ми зайшли у альтанку ти там було тепло, бо стояв камін і ще мене здивувало. Хоча щей дім настільки багато виглядає, що той камін нічого і не означає. Потім тітка Оля домогосподарка сім'ї принесла нам чай, під час чаювання я багато чого дізналась про нового однокласника  він розповів про минуле місто, школу , друзів, різні природи. Разом  час пролетів весело і незамітно, тому ми поїхали додому .

      Хоч і час вже був пізній  , але як не як школу завтра ніхто не від міняв, тому  я пішла робити уроки. Закінчила, я вже далеко за північ тому, як тільки моя голівонька поркнулась подушки я покинула у царство Морфея. 

Ранок : 

Та хто так з ранку телефонує?  Ліниво потягнулась до телефону  де зразу засвітилось ім'я Юлька. Чого їй не спиться? 

• Ти дее? - одразу кричить подруга, як тільки я приймаю виклик.
• Як де вдома  , де мені ще бути в таку раньше
• Яку рань - просто кричить в трупку роздратований подруга - на годинник подивись.
• Щоо- одразу з крикнула, як тільки подивилась на годинник 7:55  ппросто чудово.
• Ти в групу класу колись заходиш ? - запитує Юлька.
• Так, але в  вчора ввечері ні - сумно відповідаю і вже поспіхом біжу до шафи, в пошуках потрібного одягу.
• В нас в розкладі зміни, перший історія , доречі контрольна - верещить в телефон дівчина,
• А , що Василь Михайлович  вже повернувся з лікарні? - питаю у дівчини.
• Не знаю, мабуть, давай швидше в тебе три хвилини.
• Бувай - не дочекавшись відповіді Юлі закинула виклик.
•  

 Ну чому я саме сьогодні проспала?  Чому? Але не час, я швидко побігла до ванної вчилася і швидко назад побігла в кімнату вдягнула лавандове ходу, темно сині джинси  зробила розтріпаний пучок, швидко "вилетіла " З кімнати одягла пуховик , чобітки і тільки зараз  помітила, що в будинку я зовсім одна , але мне про це. Так скільки там вже?  8:00 та я взагалі побила всі рекорди, хай тільки скажуть, що дівчата довго збираються  .