Глава 9

Прокидаюсь від сонячного проміння, яке засліплює моє личко. Повільно відкриваю очі, і перше що бачу, це незнайому кімнату в стисло стилі,  в одному кутку стоїть шафа, з ліва від неї  селян на полиця га якій складені пару книг, над полицию величезна плазма, яка розмістилася навпроти ліжка, по боках оточено полицями, на яких розмістилися дві лампи.  Але як я тут опинилась, якщо заснула у вітальні?

Піднімають з ліжка, голова страшенно болить, ще мабуть від того, що вчора ввечері багато плакала. Не спіша піднімають з ліжка і прямую на вихід , з кухні чую якісь звуки , і прямую туди. 

Як тільки доходжу  до дверей, які ведуть на кухню, то зупиняюсь. Дмитро який, щось переміщує на сковорідці  виглядає так по домашньому, сірі спортивні штани, такого ж кольору футболка дуже йому посували. Мій погляд впав на стіл  , де вже стоять прибори і дві склянки з соком  , повільно заходжу. 

• Добрий ранок - вітаюсь і чоловік обертається на мої слова   -  Дмитре Олексійовичу вибачте мене. - прошу пробачення у нього.
• Добрий ранок  , Сонь, ми ж домовились, що поза межами школи, я для тебе просто Дмитро.
• Точно, вибач - звісно, я це пам'ятала, але вирішила назвати його так, як має бути.
• Ось я тут яєчню зробив нам на сніданок - відповідає і починає накладати її на тарілки.
• Як спалось ? - питає коли ставить тарілки на стіл.
• Добре, а як я опинилася в спальні.
• Ти заснула у мене на плечі,  коли ми дивились фільм, потім я відніс тебе на ліжко, щоб зручніше було спати, до речі в тебе дуже міцний сон, якщо ти не почула  , що я відніс тебе до іншої кімнати - розповідає події минулої ночі.
• Так, сон в мене звісно міцний, а де ти спав? - соромно питаю, бо я не хотіла почути  , що він спав разом зі мною.
• Не переймайся, я спав в вітальні на дивані - відповів він.
• Не потрібно було мені залишатись в тебе - відповідаю, бо тільки зараз розумію, що зробила неправильно.
• Чому? - стурбовано питає Діма.
• Я нічого не сказала.. батькам, вони мабуть  хвилюються. А ти мій учитель і це не правильно. - розповіла йому все, що думаю
• За батьків не переймався я написав твоїй мамі з твого телефону, що ти залишилась в Юлі,  а вона в свою чергу тебе прикриє.
• Що справді? - шокований питаю
• Так - спокійно відповідає. А  я як і минулого разу побігла його обіймати - Дякую тобі.
• Нема за що, я знаю як тобі зараз важко. А щодо ти, що ти моя учениця то це не означає, що ми можемо буть друзями - спокійним тоном відповідає  .
• Але ж.. - хочу заперечити, а він мене переживає.
• Ніяких але, краще їж, а то все охолоне - показує на тарілку з яєшньою
• Дякую, це дуже смачно - справді він готує не гірше за будь - яку жінку.

 Ми швидко поснідали, щоб віддячити Дмитру за сніданок я помила посуд і пішла привести себе в порядок, помила зуби і обличчя, волосся завязался у пучок, і знову повернулась до вітальньої . Дмитро тим часом зробив собі каву, а мені чай. І ми перемістилися в вітальню. 

• Ти вже вирішила, що будеш робить далі - питає і відпиває глоток своєї кави.
• Ще ні, думаю спочатку повернутись додому, і не подавати виду, що знаю всю правду, доки вони  мені самі нічого не розровідять. А тим часом займусь пошуками справжніх батьків  - розповідаю план своїх подальших дій.
• Я допоможу  тобі в пошуках - пропонує свою допомогою .
• Добре, а ти зможеш завести мене додому - прошу допомоги.
• Так звісно, але можливо спочатку ми до дивились  фільм.
• Так, ще хороша ідея - підтримую його ідею.
• Давай краще подивимось в спальні, там буде зручніше.
• Справді   , там велике лішко.
• І якщо ти знову заснеш, то мені не прийдеться тебе так трепетно  нести, я просто побуду поруч і буду оберігати твій сон - розповідає, чим змушує мене червоніти.
• Ні цього разу я не засну, мені додому потрібно - розповідаю і одночасно сама себе переконуюсь в тому, що не засну.
• Тобі говорили  , що ти мила коли соромиться - знову  змушує мене червоніти.
• Ні, не говорили - кажу собі під ніс, але він це почув. І тільки як?
• Ось шукай продовження, а я зараз повернусь - відповів і зник за дверима спальні.

Софія, що ти робиш, він твій учитель, а ти ось так  миєшся в його душі, носиш його одежу і просто відпочиває в його ліжку. Але  ж ми можемо бути друзями?  Пронеслись в моїй голівонці його слова.   Я швидко викинула їх з голови, мовляв  життя одне і роби все на повну. Я швидко знайшла комедію і стала чекати на Діму, а він повернувся з цілим підносом  мандаринів, і одним пустим для шкірки. 

• О це моя слабкість - радісно вигукую.
• Чудово, ось тримай - подає мені.
• Дякую, я фільм вже знайшла - відповідаю і показую рукою на плазму.
• Вмикай - відповідає, і я тягнуть за пультом.

Кінець фільму був просто чудовий. Під час перегляду ми на сміялись досхочу, я не могла уявити  , що з такого, сторого  викладача він перетворився на веселого і жартівливого парубка. А ще ми з'їли всі мандарини, вони були надзвичайно смачні, а їх аромат   стояв в цілій квартирі. 

• тебе дуже чарівна усмішка, уміхайся частіше - робить комплімент Діма.
• Дякую Дім - відповідаю і відродження погляд подалі.
• Як би мені не було весело, але мені вже потрібно додому - розчаровано  відподідаю.
• Так, звісно - так само розчарована відповідає.
• Дякую тобі, ти змусив мене посміхатись і забути всю цю ситуацію - дякую йому.
• Не переймайся через це, ми все вирішимо, мені  також сподобалось проводити з тобою час - відповідає
• Я тоді піду переодінусь  - ховають за дверима  ванної кімнати, захопивши з собою сукню.

І ось я вже стою під своїми вікнами.  Цілу дорогу ми мовчали  , кожен  думав про щось своє, тільки радіо розряджувало цю напружену ситуацію. 

• Не переймайся, головне буть спокійна  , не подавай виду - дає поради чоловік
• Дякую - обіймаю його, і в туж хвилину вибігаю з автомобіля, в кінці кожу  коротке бувай,  махаю на прощання.