Глава 13

• Ну все , сьогоднішня зміна закінчена - домиває останню чашку Агнеса , з якої ще недавно пив смачне амерекано клієнт .
• А це не так важка, як здається на перший погляд - розповідаю про свої перші враження про роботу.
• Так сьогодні  клієнтів було не багато - підтримує мене  Агнеса
• Так що по домах? - питає дівчина, коли вже закінчила підроховку каси
• Ой , та мене Дмитро Олексійович просив зайти в його кабінет після роботи - відповідаю, коли в голові раптово оживають його слова.
• Добре , тоді я вже піду -  прощається Агнеса.
• Так завтра після обіду я приїду і заміню тебе - попереджаю ддівчддівчину, яка щільно закутується в шарф.
• Добре , домовились , все бувай - прощається , цілує в щоку і прямує на вихід.

А я просто набирають сили, щоб знайти в той кабінет. З трепетом в серці все ж таки підходжу до дверей , стукаю   " Відійдіть " Чую його гарний, приємний голос, від якого зносить дах і заходжу .

• О, Софія це ти ? - питає у мене, коли я стою в дверях.
• Так - коротко відповідаю.
• Ви вже закінчити? - цікавиться і складає  якісь папери  в папку.
• Так, закінчили -   одразу говорю , тому що хочу пошвидше піти додому і просто не дивитись в ці чарівні очі.
• Агнеса вже пішла додому  ? - питає він у мене
• Так, вона підрахувала касу , записала і залишала гроші так як завжди -  розповідаю
• Добре то ви вже домовилися завтра ти вже будеш? - цікавиться
• Так я після школи одразу піду і заміню її - розповідаю, про те як ми домовились.
• Ти зараз додому ?- питає  він у мене аоли клади ту саму папку в дорогий  портфель
• Так додому, а що ?- зацікавлено питаю.
• Ходімо я тебе відвезу -не не пропонує, а просто ставить перед фактом
• Ой , та ви що , це вже буде зайвим - я категорично відмовляюся .
• Софія , ти сама бачиш, яка зараз година, надворі ніч , а таким красивим дівчатам в ночі самим нікуди не можна виходити , та нам по одній дорозі - відповідає і направляється на вихід там де стою зараз я , тому швидко відступаючи на кілька кроків назад. Дмитро тим часом зачиняє двері свого кабінету, а потім і вхідні двері кав'ярні.
• Ну , добре - переминаючись з однієї ноги на іншу.
• Пішли, ось там моя машина, а то ти зараз замерзнеш -  однією рукою обіймає за плече, а в іншій приймав портфеля. Ми швидко дійшли до його машини, бо ніббито я не ношу і шапки, ні шарфа, тому можу замерзнути.

Він завжди такий уважний, коли керує автомобілем? Саме це питання засіло в моїй голові, одразу, як вирушили додому . 

• Ти ще довго будеш спалювати мене своїм допитливим поглядом? - неочікувано питає Діма, і в туж хвилину мої  щоки починають палати.
• Ні - ледь вичавила з себе це Малесеньке слівце - просто ти так уважно водиш автомобіль - все таки  відкриваю йому причину.
• Ну звісно - зі сміхом вимовляє.
• То як тобі робота? - цікавиться коли ми стоїмо на світлофорі.
• Добре - коротко відповідаю - ти щось казав про друга в детективній агенції - одразу змінюю тему.
• Так, я з ним вже розмовляв, мені потрібен тільки документ, де буде підтверджено твоє вдочиріння.
• Я пошукаю вдома, якщо щось знайду, то принесу завтра на роботу - тепер потрібно буде ще передивлятись всі документи, думаю це буде важко.
• Якщо знайдеш, то принось, це значно покращить пошуки, також захопи айді картку  , щоб я зміг зробити документи, для роботи - попереджає мене. Невже справді я вже почну сама себе забезпечувати?
• Ок, після школи занесу, дякую, що підвіз - дякую, коли автомобіль зупинився біля будинку.
• Нема за, що - відповідає і нахиляється на заднє сидіння . Дістає звідти червону троянду
• Квіточка для квіточки - щоо? Мені це зараз не почулося?   Я дивлюсь на нього великими очима , а на його обличчі розтягується усміншка.
• Ддякуюю - шоковано приймаю її.
• Ти зараз виглядаєш так, ніби тобі ніколи квіти ніхто не дарував - питає, на що я тільки сумно всміхаюсь.
• Ні - чесно дізнаюсь і вдихаю пахучий аромат квітки.
• А я думав, що в такої красуні немає відбою від шанувальників - сміливо заявляє Дмитро.
• Красуні - перепитую.
• Так - одразу відповідає.
• Звідки в тебе мій номер телефону. Це ж ти мені писав в школі? - питаю і перкводжу тему.
• Так, я. Випадкова твоя особиста справа потратила до моїх рук - з усмішкою відповідає.
• Випадково - з сарказмом відповідаю.
• Так, я був у вчительській, проходив повз шафи, з якої вона і випала - з таким серйозним обличчям розповідає.
• Просто випала - перепитую у нього і стримують свій сміх.
• Так, а ти що мені не віриш ? - невдоволено запитує.
• Чому вірю - запевняю його.
• Ну все я побіжу, а то і тебе затримала і себе - прощаюсь.
• Не біжи, а то підслижнешся на льоду - попереджає мене.
• Добре, не буду, хто мене ловити буде, якщо ти на машині поїдеш- сміливо шучу.
• Я можу до самих дверей тебе провести, ток точно буду знати, що з тобою нічого не сталось - запевняє мене, від чого я шарахаюсь.
• Ні  , це вже буде зайве. Бувай - швидко вибігаю з автомобіля.
• Бувай, солодких слів - це останнє, що я почула.

Швидко зайшла в дім і одразу побігла до своєї кімнати, навіть не подивилась чи хтось є вдома. Швидко захлопнула двері і просто спустились по них, в руках я досі крутила троянду. Це перша троянда подарована хлопцем. Чому в мене такі змішані почуття? Серце б'ється в двічі швидше.

• Що зі мною? -запитала я себе коли знов подивилась на чудову троянду , що зі мною робиться ? Чому він на мене так впливає ? Але відповіді так і не почула тому зібралася з силами і думками і пішла готуватись до наступного дня.
• Доню ти де так довго сьогодні була? - питає мене мама коли я заходжу на кухню
• Нас в школі затримали - не не хотіла розповідати мамі справжню причину мого запізнення - я вечеря ти не буду - попереджаю її і повернулась до своєї кімнати і знову сіла за уроки. Робила Я їх до 9:00 змучилась але все-таки зробила і пішла відпочивати в - приємних снів -  побажала я сама собі