глава 24

- Мам , мені потрібна сказати тобі ще щось - відриваюсь від неї і дивлюсь просто в очі .

- Що ? - стурбовано запитує .

 - Завтра нам потрібно буде поїхати в поліцію , написати заяву - намагаюся буль рівним тоном розповісти їй ситуація .

- Що? Невже його випустили - незнаю звідки , але вона одразу мене зрозуміла , мабуть материнсякий інстинкт .

- Так , він сьогодні намагався закінчити почате - підтверджую її слова і одразу розповідаю їй про ситуацію .

- Боже донечно , що ти пережила - співчуває мені і знову на очай зявляються сльози .

- Мам , неплач , завтра ми все вирішимо , а тепер давай приготуємо щося на вечерю ? - пропоную їй , бо вже голова починає боліти від сліз . 

- Добре , я хотіла зробити плов , допоможеш мене ? - мило запитує вона .

-  Так , звісно я допоможу тобі - радісно відповідаю  і ми разом піднімаємось і стаємо до приготування їжі . 

Під час готування ми провели досить весело час , мама розповідала про свою молодість , про те як вони вперше зустрілися і як він до неї залицявся . Мені звісно було цікава послухати ,, адже сама знаходжуся в такому віці , коли потрібно задумовуватись про хлопця . 

Коли батько повернувся з роботи додому , а Даня від друга  , то ми всі разом смачно повечеряли , потім я пішла в свою кімнату і доробила уроки . Взяла свою піжаму на єдинороги і направилась до ванної . 

 Поніжившись в ній , я повернулась до своєї кімнати і трішки погортала стрічку інстанрам і поринула в царство Морфея .

Ранок :

Прокидаюсь як завжди від того , що будильник відмінно виконує свою роботу , але я ні , щому , що ще  поніжилася в ліжну лишні хвилин пятнадцять , але якщо я тепер не встану , то можу запізнитись . Швидко зробила всі водні процедури , поснідала , потім одяглась і зробила кінський хвіст , направилась до кухні , де мама допивала свою каву , я ще випила капучино і ми направилися в поліцію .

У відділку в нас одразу прийняли заяву , виявляється , що Квітков Валерій Олексійович вже засвітився навіть після виходу з колонії  , тому вже наступного тижня відбудеться суд . Попрощавшись з мамою , а направилась до школи , звісно перший урок , я вже пропустила , але на їнші піду .

Дорогою   думала , що потрібно навідати Юлю , адже їй там сумно одній , але це можливо буде тільки після роботи . З такими думкати я дійшла до школи , як завжди дівчата були на своїх місцях , швидко знявши верхній одяг я направилася  до класної кімнати .

- Привіт Сонька , ти де була на першому уроці ?  -  цікавиться  Маша , як тільки бачить мене в класі .

 - Привіт , та були справи  - вирішила приховати подід у поліцію.

- Привіт - тільки тепер відається Аня , адже до того вона мене не бачила , тому що сиділа в телефоні .

- Ми з Анею домовилися сьогодні поїхати до Юльки , то ти як з нами ? - запитує в мене .

- В нас що , думки одинакові ? - заливоюсь сміхом , адже недавно сама  думала про це , - А чому ? - цікавиться Аня .

- Та тому , що я коли їйша до школи , то також про це думала - розповідаю і тепер ми вже разом сміємось .

- То ти , з нами ? - знову запитує Маша .

- В мене після школи не понячиться , тому я поїду вже ввечері - розповідає їм про свої плани .

- А , ну тоді зрозуміло - з нотками суму відповідає Аня .

День ми провели якраво , особливо запамяталася репетиція  , смішні моменти з якої я не забуму , мабуть ніколи . Після закінчення всіх уроків , я як зазвичай направилась до кафе , але як тільки я вийшла за межі школи , то біля мене зупитяється така знайома машина . Водій швидко виходить з автомомілі , посміхається мені , кидає головою на машину , і я розумію , що мені не доведеться добиратись до роботи пішки . 

Дмитра як справжній джентельмен відкриває мені впері , я швидко спіскаюся на сидіння , і  простерігаю , як він обходить машину , вже за хвилину він сидить навтроти мене 

- Привіт , здається ,ми сьогодні ще не бачились ? - запитує в мене . 

- Привіт , так , не бачились - підтверджую його слова . 

 - Як пройшов твій день ? - перший запитує в мені після короткої паузи .

- Добре , а в тебе як ? - також запитую , і кидаю на нього короткий погляд . 

- Також добре - відповів він , не зводячи погляд з дороги .

- Як пройшла розмова з батьками ? - цікавиться він . 

- Та якось , так , але я розмовляла тільки з мамою , вона просила пробаннення , а з дякувала за все , якось така в нас була розмова - коротко розповідаю 

- Зрозуміло , а що вона сказала про того чоловіка ? Чи  ти їй ще не розповідала ? - ставить нове запитання . 

- Знає , сьогодні ми ходили до поліцію і все вирішили, ближчі  шість років він мене нне потурбує . Наступного тижня має відбутися суд , доти він просто буде перебувати під наглямою . Хочу ще роз подяківати тобі , за те , що вде в друге опинився поряд в такі важливі для мене моменти - висловлюю йому подяку , адже справні навіть не знаю як , але він опиняється поням саме в такі моменти .

- Та нема за що дякувати , але памятай , що я завжди буду поряд і підтпимувати тебе в будь якій ситуації - коли він говорив всі ці слова , то прямо дивився в мої очі , від чого просто йшли мурашки по тілу , пому я відвела погляд в перед і побачила , що ми вже давно стоїмо біля кафе .

- Я знаю це - відповідаю йому і знову зазивою у його очі . 

 - Я хотів би показати тобі одне місце - інтригує мене , а я тільки радію , що зможу дізнатися ще щось про нього .

- Я хотіло б побачити його , але сьогодні не можу - незнаю чому саме так відповіла  , але я дійсно хочу побатити це місце . Чи просто побути з нам трішки довше ?

- То можливо в суботу ? - пропонує він .

- В суботу я на роботі , хіба , що вже після - думаю проблем з батьами не буде , мони мене відпустять , звісно , якщо я скажу , що залишилая в батьків .

- Дорбе , тобі одразу після роботи поїдемо - посміхається так , ніби виграв джек-пот .