Глава 25

- Так - і ховається за дверима .

Зробивши міцну каву я віднесла в кабінет , потім поверулася , обслужла одного клієнта і почала читати книгу , так , як нікого не було 

- Сонька , ти що тут робиш ? - прозвучало над моїм вухом , так , що з переляку і книга на підлогу впала .

- Вибач , я не хотів тебе налякати - зразу почав просити пробачення винуватець.

- Добре , вибачу - відповідаю , коли помічаю , що це Марк .

- Ти як тут опиниася ? - знову ставить запитання .

- Та , я тут працюю - коротко кидаю , ти щось будеш замовляти ?- всетаки не забуваю , що знаходджуся на робочому місці ,

- ТАк , американо з молоком - озвучив своє замовлення він . 

 - Добре , зараз зроблю - і берусь а свою роботу .

- І з чого це ти вирішила влаштуватись на роботу ? - запитує він .

- Та , просто , вирішила трохи підзаробити - звісно я б ніколи не розказала йому правду .

- А , ну тоді зрозуміло - посміхається він .

- Ось , тримай твоє замовлення - ставлю перед ним чошку з напоєм .

- Дякую - мило посміхнувся він мені . ПІсля дискотеки ми з ним не розмовляли , а мене дуже цікавило одне питання , тому я вирішила , зараз він настав 

- А чому ти один ? - вирішила зайти трішки з далеку .

- А з ким мою бути ? - відповів запитанням на запитання ,

- Ну , мені здалось , що ти з Анею зустрічаєшся і мав би бути з нею - одразу відповідаю йому .

- Так , ось про що ти - знову посміхається він .

- Так , мені ж цікава , а Аньку я запитати не можу , тому що вана може зрозміти , що я допомагала тобі в цьому - розкриваю всі факти .

- Ну  , якщо цікаво то тоді слухай , ми і справді зустрічаємось , після дискотеки я провів її додому , ми про све поговорили і виявилося , що я їй тако ж не байдужий - чесно зізнається хлопець .

- Так , це ж добре - щиро радію за них .

- Так - погоджується зі мною - ну все я вже буду бігти - розплатившись за замовлення він попрощався зі мню і покинув кафе .

Потім був час пік , коли клієнтів багато , але цього разу я вже справилась самотушки , буз допомого Дмитра , тому вже під вічір знову сіла за читання книги .

Навіть не почула , коли двері , які вели до кабінету шефа відкрилися , спочатку він вийшов , виніс у саму коробку , повернувся до кабінінету і зачинив двері .

- Сонь , мені потрібна буде твоя допомога - несподівано заявляє він .

- Так , звісно - посміхаюсь на всі тридцять два подаровані матінкою природою - а що потрібно робити - всетаки поцікавилась 

- Та , тут ось прийшов новий декор в кафе і  б хотів , щоб ти допомогла мені -  і показує в бік котобки , яку ще в обід приніс сюди .

- То відкривай , будемо дивитьсь , що там приїхало - відповівши війшла із-за барної стійки і підійшла до першого столика , на якому і козмістилась коробка .

- Окей , але дадай пообіцяй мені , щоо... 

-  І , що ж - насторожено запитую , бо не може зрозуміти , що він вже задумав .

- Завтра ми разом прикрасимо ялинку - після цих слів в мене камінь з грудей впав.

- Ялинку ? - запитю шоковано .

- Так , а чому бі ні , разом все прикрасимо до Нового Року - спокійно відповідає.

- Думаю , це хороша ідея - висловила свою думку .

- Тоді зранку підемо закупемо все , а вже після прикрасимо - розповідає хід подій завтрішнього дня .

- Зранку ? - перепитую , адже завтра я цілий день на роботі , а він сказав підемо , що ж він мав на увазі ? 

- Так - як на мене його взагалі не хвилювало це питання .

- Але ж я завтра від ранку на роботі ? - вирішила йому нагадати , можливо він забув .

-  Та нічого , якщо з самого ракну підемо то до девятої маємо повернутись , а якщо і не повернемось нічого ж не станеться , шеф з тобою буде - заспокоює він мене .

- А , що в суботу кафе відкривається з девятої - запитую , бо цього факту , ще не чула .

- Так - коротко кидає і почина відкривати коробку .

- Ну , тоді добре - погоджуюь з ним , адже це буде цікаво вибрати ялинку , іграшки , гірлянди , дожчик , я вже навіть уявила як тут стане атмосферно після цього .

- Ти , над чим так задумалась - вириває мене з роздумів Дмитро .

- Уявила картину , як все буде гарно після того , як ми все прикрасимо - радісно відповідаю .

- А , ще після того , як ми обновимо інтерєр , дивись , що прийшло - кидає в бік коробки він .

- Нічого собі .Це нереальна краса - зараз мої очі висвітлюють радість , через побачине  .

- Я зна що тобі сподобається - відповів він і почав виймати речі з коробки - ось , тримай- подає мені нові ароматичні свічки - розкладай по всіх столиках , а я тим часом заміню вази - відповідає мені , і робота просто закиніла 

.Размо ми створили казкоу атмосферу , замінили скатертини , вази в яких красувалися нові кріти , свічки , які нереально гарно пахли , ще додали нових мінімалістичних картин , і задоволені споглядали на свою роботу .

- Тут , неймовірно затишно - аершою оцінила нашу роботу я .

- Так , і було зарлановоно - відповів Дмитро не відводячи погляду від мене , а я не наважилась підняти свій погляд .

- А завто тут ще зявиться ялиннка , то взагалі буде неперевершино - додаю ще один влучний коментар .

- Так , ми сьогодні гарно попрацювали , скільки там вже годин ? - запитує він .

- Сім десять - відповідаю  , і розумію , що ми взагалі не помітьли , як швидко полетів час , а я ще хотіла забігти до Юлі .

- ОЙ , ми щось взагалі засиділись , збирайся , я відвезу тебе додому - повідомляє чоловік .

- Але ж мені потрібно ще касі підрахувати ? - нагадую йому .

- Непотрібно , я одрзу забераю її з собою - відповідає і мило посміхається .

- Ну тобі добре , я піду за пуховиком - не дочекавшись його відповіді я обертаюсь і прямую в гримерку .

- Ну , що готова ? - запитує  він .

- Так - коротно кидаю .