Глава 28

Їхали ми хвилин двадцять, це Я так   приблизно. Весь час в автомобіль грала приємна заспокійливий музика . 

- Ну, ось ми і приїхали - повідомив мені Дмитро і подивився в мої очі

- Приїхали? - переписали в нього, адже ми знаходимося навпроти великоетажки. 

- Так, не переймався і годі думати про погане, розслабся - переконує мене чоловік. 

- Ну добре - здавалося я довірилвсь йому. 

- Ну все, пішли - повідомляє він і виходить, відкриває мені двері і подає руку. З його допомогою я виходжу, він тим часою замикає автомобіль, але моя рука так і залишилась в його. Від цього тілом розвивалося тепло, а на душі ставало радісно, здалось, що всі негаразди позаду. 

Потім ми зайшли в будівлю і піднялись на сімнадцятий  поверх, він до речі був останнім. Я нічого не розуміла, тому просто тихо йшла позаду Дмитра, який впевнено крокував. 

- За чекай, Я заводу тобі очі - раптово він зупиняється біля якихось дверей. 

- Навіщо? - шоковано запитую. 

- Просто довіри мені - відповів він і навіть не почувши моєї відповіді він дістав з кишені своєї куртки чорну тканину. Повільно підняв її на рівень моїх очей, так ніжно подивився в них, ніби шукав там відповіді, Я тільки  поктвала  в знак згоди і  накрив нею очі.

- Потихеньку, переступай, не бійся, Я тебе притримую - тепер вже опускає мою руку  і обіймає за талію  , щоб Я не впала, з його допомогою ми кудись знаходимо, одразу відчуваю, що це не одна з квартир, тому що тут холодно, від чого Я ще дужче притуляюсь до Дмитра. 

- А тепер почекай хвилинку, Я тебе відпускаю. Не  бійся - шепоче над вухом, і зачіпаючи моє вухо, від цього тіло одразу вкривається мурашками, ну як  завжди. 

Вже через хвилину Я знову відчула як він обіймає мене. 

- Ну, що готова? - запитує він. 

- Так - впевнено відповідаю і вже після моїх слів він знімає тканину з моїх очей - це казково  - це були мої перші слова, які Я змогла вимовити і одразу підійшла до кінця тераси з неї відкривався вид на нічний Львів, це просто не можна описати словами. Мені здається, що Я просто вираз в повітрі, звідки гарно видно нічне місто . 

- Тобі подобається - наче з тремтіння в голові питає 

- Так  , дуже - відповідаю і обертають до нього обличчям, але так, як він весь сам  знаходився одразу позаду мене вийшло так, що Я просто застала в його обіймах. 

- Я хотів би тобі дізнатись - обережно питає в мене і сильно вдивляється в мої очі 

- В чому ? - майже шепотом питаю. 

- Відколи ти спізнилась на мій урок, коли Я тільки починав працювати в школі, то одразу помітив в собі зміни, зі мною таке дуже рідко, а якщо і є, то сталось щось серйозне. Можливо тобі здатися це безглуздим, але Я більше не можу це тримати в собі, з кожною зустріччю Я розумію, що все більше закохуюсь в тебе, а коли ти не поруч, то Я ходжу наче сам не свій, мох очі шукають тебе, постійно -  Щоо? Я зараз все правильно зрозуміла? Ні, цього не може бути? Я , що подобається йому? О, ні тільки не це? 

- Навіть якщо ти не можеш відповісти мені взаємністю, то я б всерівно хотів продовжити наше спілкування - обережно, наче боїться мене поранити ніжно говорить він. . 

-  Я... я, не знаю, я заплуталась - чесно зізнався йому, а з очей починають текти сльози  .

- Ей , ти чого?  Не плач -  помітивши мої сльози Дмитро кинувся одразу витирати їх з обличчя . Він так ніжно це робив, що я ще більше розплакалася .

-  Можеш подумати, не потрібно зразу відповідати -  дає мені час він і так ніжно поглядає в мої очі , що я просто так я не знаю  , як ще не потонула в тому синьому морі. 

- Останнім часом мені добре з тобою, саме ти дав мені підтримку у найважчий період мого життя  . Кожного разу  Я радію що поруч з тобою, якщо ти зараз цими слова пропонує мені бути разом , тому я думаю що ми можемо спробувати  - навіть не знаю чому я так одразу відповіла , але моє серце казала  " так " , тому я до слухалась його. 

- Ти зараз серйозно  - по слові відповідає він з і надією в голосі відповідає. 

- Так - тепер вже з усмішкою на обличчі відповідаю йому . 

- Я просто найщасливіший чоловік на планеті - викрикує це і піднімає мене на руки і кружляє, довго , міцно , а я тим часом просто обійняла його шию руками і тепер вже плачу від щастя . 

- Ну, все постав мене на землю , а то зараз в мене просто світ попливе  з під ніг - жартую і прошу його , щоб він мене поставив мене на місце .

- Добре , секунду , я просто не стримався . Ти навіть не уявляєш наскільки це для мене важливо - і  тільки тепер ставить мене землю.

Знову той самий момент , коли він повільно підіймається догори,  його очі просто дивиться на мої губи  і зараз я сама хочу, щоб цей поцілунок стався. Він мабуть прочитав мої думки, тому що повільно почав нахилятися до них , і ось я відчуваю як його губи накривають мої . Це просто не описати словами. Це мій перший поцілунок .Мої перші враження , він так повільно , трепетно, наче боявся злякати мене , зв'язав наші губи в один танець , неперевершений танець . Потім я перша  відсторонилась  від нього і просто поглянула в його очі , там прочитала щось чарівне  . Він обійняв мене і тихенько наблизився до вуха і сказав :

- Я люблю тебе  - від цих слів в мене просто серце розвивалась  від щастя , але одразу відповісти йому взаємністю я не могла, тому просто дала йому шанс . Потім він знову поглянув мої очі і відчув, як мене починає трясти , тому швидко обернувся назад і кудись направився , я не одразу зрозуміла куди , а коли подивилася той бік , куди він пішов то бачила стіл з різними стравами і квітами вони були просто чарівні . Великий букет червоних троянд , Дмитро нахилився взяв їх і знову повернувся до мене : 

- Це найчарівнішій дівчині - вручив мені квіти з таким блиском в очах.

- Дякую -  тільки змогла відповісти , бо просто залилась червоною фарбою, а просто носом  вже поринула в ці чудові троянди - вони неймовірні . Дякую тобі  - це раз подякувала йому.