Глава 32

- Як це мене заколибало - не стримує своєї люті він.  

- Що ?- незрозуміло дивлюсь на нього 

- Так те, що я навіть свою дівчину нормально не можу підвезти на роботу - вже кипить від люті чоловік

 - Та як не можеш ,от везеш -  намагаюсь якось розвивати ситуації. 

- Ага везу , а те, що мені прийшлось тебе наздоганяти то це по-твоєму нормально -  всетаки обурюється він  . 

- Я знаю що не нормально, але що я винна, що ти мій вчитель сам подумай що про нас подумали б Як би я сіла твою машину - переконую його на своєму 

- Подумали  б, що просто підвіз тебе і все -  вже спокійно вимовляє він. 

- Ага просто підвіз - тепер вже кричу я. 

- Ну все все заспокоївся , ми щось придумаємо , але ось так забирати тебе уже по дорозі я не буду -  трохи більш спокійним тоном відповідає

- Ти думаєш мені легко, коли я бачу тебе у коридорі, то навіть підійти обняти не можу  - ну все тепер вже я завелась .

- А я не просто хочу обійняти , а ще й поцілувати тебе хочу дуже сильно - скаржилася ми обоє. 

- Давай краще закриємо цю тебе -  прошу в нього .

- Добре, як скажеш мила  - погоджується він. 

- От і добре . 

Ррешту дороги ми просто розмовляти про сьогоднішній день , що було нового і так далі . Коли ми зупинились біля кафе  тепер вже я швидко вилізає машини і першою зайшла до кафе . Дмитро зайшов через хвилин п'ять , коли вже Агнеса збиралась додому. 

- Принеси мені будь ласка каву -  попросив він у мене , коли в кафе не було нікого. 

- Може краще тут разом зі мною вип'єш , чи в тебе є якась  важлива робота ?- запитую в нього .

- Ну я думав , що ти зі мною вип'єш в моєму кабінеті - з усмішкою відповідає він  . 

- Дім, та я ж на роботі , хтось клієнтів прийде, а тут взагалі нікого немає - підтримую його веселий сміх .

- Ну тоді я почекаю тут -  присідає за ближчий столик до барної стійки, а Я тим часом роблю одну каву і собі лате , беру піднос і прямують до нього , також беру різні смаколики . 

- Дім, а можна тебе дещо запитати ? - не знаю чому , але це запитання мучить мене вже кілька днів , тому сьогодні я наважилась, а так як в кафе зараз ми тільки двоє , то я це можу спокійно зробити .

- Звісно люба-  з усмішкою відповів він і відпиває трошки своєї гарячої кави .

- А, що ти вирішив з цією ситуацією, що Ну там , коли до тебе приходив той чоловік , який представився твоїм батьком -  ледве вичавила з себе ці слова, адже мені було якось і незручно питати в ньогот, але  хотіла , щоб він зі мною виділився , тому що знали як йому важко. 

- Насправді над цим довго думав , але як на мене для початку треба здати тест ДНК, щоб вже точно підтвердити батьківство , але не знаю чому я йому вірю . Спочатку зроблю тест на батьківство , а вже потім , якщо він дозволить то хочу познайомитись з його родиною  , можливо в мене там навіть і добре сприймають -  зараз він говорить як справжній чоловік .

- Ти , пробач мене , що я лізу не в свої справи...- але я не встигла договорити тому , що він мене перебив .

- Як, ще не твої справи ?  Ти не пам'ятаєш , що ти моя дівчина , отже що моє то твоє , між нами не має бути секретів - строго відповідає він і я розумію , що не помилилась у своєму виборі , тому просто посміхнулась йому   встала зі свого місця, підійшла  до нього і обіняла , а він посадив мене до себе на коліна. 

Так ми сидимо хвилин п'ять  : обнімаючись, дивлячись очі в очі і закінчується це все поцілунку , цей раз він був не ніжний , а якийсь наполегливий , жадібний, ніби це був останній  . 

- Добрий  день - Я не знаю звідки взявся цей голос, але він мене добряче налякав , тому ми швидко відірвались один від одного і я хотіла встати , але Діма міцно притримав мене за талію , тому нікуди не зрушилась.

- Добрий день  -  відповіли ми обоє і тоді я повернула голову і зрозуміла  , що це якась незнайома мені людина , мабуть поїхала в кафе і зустріла тут таку картину  , тому тепер я вже забрала руки Дмитра зі своєї талії і швидким кроком направилася за барную стійку , тоді і клієнт підійшов до неї , замовив собі еспресо і круасан , Я миттю почала робити його замовлення, а Дмитро так сидів і просто зсалював мене своїм поглядом .

- Ось ваше замовлення  - відповідаю коли розкладаю все перед клієнтом 

- Дякую -  відповів він я не хотіла знову повертатися до Дмитра, тому що буде не зручно, тому просто стала на своє робоче місце . Він допив свою каву , тому я забрала чашку , а він попрямував до свого кабінету .

Отак в нас і пройшов цілий день . Діма декілька разів просто виходив, щоб поцілувати мене і ще декілька разів, щоб запитати , як в мане справи, звісно це все закінчилося на поцілунках , але вони мені були дуже приємні. 

- Ну, що зачиняєш? - з свого кабінету визернула голова Дмитра. 

- Не знаю, шеф , ще нічого не казав - вирішила трошки поглузувати з нього. 

- Якби ти слухала шефа, то тут би не працювала -  з серйозним виразом обличчя відповідає він. 

- Як? - тепер в мою голівоньку лізуть різні версії, але головна з них було, що Дмитро взяв мене на роботу з жалості. 

- Та що ти собі там вже на думала - помітивши мій вираз він підійшов до мене, взяв за руки і подивився прямо в очі - Я мав на увазі, що якби ти слухала мене, то не працювала б тут - він, що читає мої думки - а , весь вільний час проводила б зі мною - зі слова змусили мене усміхнутись. 

- А як, якщо ти теж на роботі? - вирішила довести цю тему до кінця. 

- Я ж шеф і можу не приходити на роботу - з такою гордістю розповідає.

- Ну звісно - тихо хмиткула йому. 

- Ту, тоді слухайся шефа і збирався, від Везуля тебе додому - на цьому ще один робочий день закінчено.