Забути, щоб знову згадати
Пролог
- Мар‘яно , прокидайся!
Я старалася не чути крики Насті над своїм вухом, і не хотіла , щоб мій сон отак несподівано перервався.
- Та що з тоооообою?
Настя все не зупинялася. Все таки залишила свій і сон і ліниво відкрила очі.
- Доброго ранку - відповіла подрузі.
- Бачу, для тебе він справді вдалий. Не забувай , у нас пари.
- Знаю, дай мені 15 хвилин.
- Чекаю біля виходу.
Подруга вийшла і я залишилася сама.
Моє життя просувалося у звичному режимі. Пари, семінари, походи на обстеження.
Рік пройшов від тієї ситуації. Цілий рік . А я все ще не могла забути все що сталося. Пам‘ятаю, якими нестерпними були дні в лікарні, як сильно переживав тато, а Настя і досі не залишає мене одну навіть зараз, коли я повністю одужала. Ночує в мене, коли батько у відрядженні.
Ніби, все і налагодилося, але думки про нього не зникають. Орест зник.
Жодного разу не подзвонив, не поцікавився, просто зник.
Я не шукала його. З болем згадувала той день, його погляд, ту дівчину.
В горлі стиснуло. Я заплакала.
Я не намагалася і не хотіла його знайти.
Після повного одужання , дізналася що він повернувся в Америку. Важко. Боляче. І досі боляче. Та життя не стоїть на місці. Все продовжується. Сльози якось самі з‘явилися і відчула солоний присмак на губах.
- Знову , блін- подумки вилаяла себе.
Найголовніше - взяти себе в руки та жити далі. Та я не могла. А може просто не хотіла.
#2017 в Любовні романи
#437 в Короткий любовний роман
#1006 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 26.12.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
