Розділ 11-14

 11

Марк( 1,5 роки тому)

Вона ночувала в нього. Я чекав всю ніч . Її не було. Вони були разом.

Але як? Ще зовсім нічого їй не відомо, про те, яким він є насправді.

Орест - неправильний хлопчик.

І я це прекрасно знаю.

Минуло 6  років . Та я все ще не забув. І не забуду.

Він повинен відповісти за все, що накоїв. А якщо не відповість, то я знову нагадаю йому.

Та не так швидко. Спочатку я знищу його життя. Заберу найдорожче. Те, що він тепер забирає в мене.

Мар‘яну....

12

Орест(2 роки тому)

Я додзвонився до Дена.

Чувак ледь говорить. Розказав про нашу вечірку детальніше. Він завжди пам‘ятав більше ніж я.

Те, що я вийшов із блондиночкою він не пам‘ятає. Тому , я вкотре почув  привітання в свою адресу.

• Ну і як вона? 
• Та ніяк. Я не пам‘ятаю нічого.
• Чувак, та ти самець. Я от нікого не знайшов і просто напився.
• Ти поїдеш на роботу? 
• Сьогодні ні. Повинен відключатися. Бувай.

Тато телефонував кілька разів.

Відчуваю, що він не залишить це просто так.

На мене очікувала серйозна і нудна розмова.

13

Марк( 1,5 роки тому)

Я слідкував за нею. Непомітно ішов позаду, допоки вона ходила магазинами та торговими центрами.

Потім пішла в парк. Я вагався. Не хотів підходити. Згадував ту ніч. Орест.

Все всередині стислося. Я дивився на неї.

Її погляд був  щасливим. Вона не така якою була колись. Змінилася. Дуже змінилася.

Я стояв за деревом та спостерігав за її рухами. Все у ній вабило мене. Я прагнув підійти, привітатися, сісти поруч.

Але не зараз. У даний момент, це було б неправильно.

Адже у нас ще все попереду. Ціле життя...

14

Орест( 2 роки тому)

• Ти прагнеш знищити мою репутацію, недоумку? - голос тата був надзвичайно злим.

Він часто кричав на мене. Переважно через дрібниці. Знову напився, знову в клубах, знову нічого не робиш.

Я звик. І навіть не зважав на його повчання. Та цього разу все було серйозно.

• Чому мовчиш? 
• А що я повинен сказати? 
• Мені не потрібні виправдання, а зміни. Ти думаєш, що завжди робитимеш все, що заманеться? Допоки ти живеш за мої гроші, я не дозволю , щоб ти робив такі речі. 
• Я не твоя іграшка, тату.

Він розсміявся. Різко схопив мене за горло та притиснув до стіни.

• Цього разу все не так, хлопчику. Ти будеш робити все, що я скажу . Якщо ж тобі щось не подобається, забирай свої речі та провалюй. І мене не цікавить куди.

Стиснувши ще сильніше, він доводив що і справді  вчинить так.

Я відчув, що починаю задихатися...

Через кілька секунд, він відпустив моє горло. Я закашлявся. Не хотів говорити. Не хотів виправдовуватися.Без його грошей, я ніхто. І я не можу це втратити.

• Завтра ти їдеш до Києва!

Спочатку подумав, що почулося. Цього просто не може бути. Туди, я ніколи не повернуся.

• Я не зможу ...
• Тебе ніхто не питає. Ось білет. Ось твоє місце роботи. Радій, що тобі випав такий шанс. Я підняв на ноги весь Київ, щоб знайти це місце. Всього три місяці. Заміниш одного викладача. Зарплата висока. Квартира у тебе є. Які претензії? 
• Ти не пам‘ятаєш, чи просто вдаєш, що забув? 
• Не забув. І ніколи не забуду. Та ти повинен жити далі. Це все в минулому. Це було давно. Якщо ти також забудеш, буде чудово.
• Я буду пам‘ятати все життя. Буду винити себе. І це все зламає мене. Я не повернуся в Київ. 
• Послухай мене. Замість того , щоб шлятися клубами та спати із дівчатами, займися корисними справами. Ця робота саме для тебе. Додатково викладатимеш англійську. І не будеш псувати мою репутацію тут. Тепер іди. Завтра о 7:00 в аеропорт. Я все перевірю.

Він не жартував. Серйозно говорив про мій від‘їзд в Україну. Я спробував відмовитися, та все марно.

Йому потрібно позбутися сина п‘яниці. Адже його репутація важливіша за мене. І навіть не в цьому справа. Він все ще ненавидить мене.

Як і Марк...