Епізод 3: Сатанинська ніч

   -Караул, на допомогу, вовки!- кричав у все горло Артем, біжучи до таверни.

-Чого розкричався,– озвався виходячи з бару Олег.

-Там вовки нападають, їх більше трьох дюжин. Зараз Саша відбивається від них біля брами.

-Що ти верзеш, які ще вовки? Таке враження що напились не ми, а ти. Ще й старшого приписав, ик. До речі, а де…?

-Годі цієї… В сторону!– Олег підбіг і відштовхнув Артема, з-за його спини вибіг вовк і вкусив чоловіка за руку.

Ах ти гад!– вигукнув Василь і перерізав горлянку вовку.– Ти в порядку? В тебе кров.

-Так, зараз не до цього, он ще.– показав пальцем на силуети, що рухались у тіні будинків 

-Не може бути, це означає, що Саша…– вже хотів плакати молодший.

-Не панікуй, ні його, ні жодного з нас так просто не вб'єш! А за те що, він відпустив здобич я йому таке влаштую.– підбадьорював Олег друга, хоча і сам переживав…

"Демон? Точно демон! Але де? Я точно відчуваю його присутність, але через цих вовків вона всюди.– думав Саша.– Для початку розправлюся з ними, тоді єдиним джерелом цієї зловісної сили буде сам демон. Бажано зробити все без технік, це займе більше часу але не приверне небажаної уваги, зрештою, я всього лише мисливець. Звичайно, простий мисливець"...

Тим вовки встигли забігти в поселення, а всього їх було більше півсотні.

-Василь, біжи до дзвіниці і попередь всіх, щоби залишалися вдома,– наказав Олег.

-Але їх так багато, хіба не правильніше буде…

-Вже, побіг! Це наказ!!!– огризнувся головний, коли десь, зліва від площі долинув жіночий крик.

-Я піду провірю,- озвався Мар'ян.

Через декілька хвилини:

-Ні нетреба, допоможіть!– кричала Віка забившись в куток і якоюсь палкою відбивалась від вовків.

   Неначе блискавка, з темноти з'явився Мар'ян і проштрикнув голову нападнику:

-Ти в порядку, вони тебе не поранили?– звернувся той до дівчини подаючи руку.

-Все добре, тільки одяг подерли.

-Чудово, тримайся в мене за спиною. Я тебе захищу!

Віка закричала від жаху.

-Що сталось?– спитав Мар'ян, а коли розвернувся побачив ще двох вовків заду: "Що робити? Їх всього лише троє, але я не зможу захищати її і битися в повну силу. Думай!"

-Біжи до площі, там інші, вони тебе захистять,– сказав Мар'ян відбиваючи атаку одного з монстрів.– Негайно!!!

Дівчина схвально кивнула і її кроки затихли за спиною мисливця.

-Ну що ж. Ви готові до смерті?– сказав самовпевнено чоловік.

-А ти готовий?– спитав зловісно спокійний голос, який доносився буквально звідусіль.

-Хто ти? А ну пока…– не встиг він договорити, як побачив перед собою монстра. Що зразу схопив жертву за горлянку і почав завоювати зі всієї сили.– Н-не ві...рю...

-Здається тут моя місія закінчена, потрібно якнайшвидше забиратись.– говорив сам із собою демон,– Чи може мені ще повеселитись? Ахахахахах…

-Потрібно попередити інших,- говорила біжучи Віка, коли раптом почула дзвін: "То вони вже знають і попереджають інших, слава Богу. Хоча би перепочину… Що це за гарчання, воно доноситься з провулку позаду. Потрібно чимдуж бігти до таверни."...

   "Дзвін, значить Артем встиг їх попередити, це добре. А поки він дзвонить, то приховає гуркіт від моєї техніки, а то я неабияк змучився." "Інферно" – вся земля навколо Саші почала гуркотіти і тріскати. З неї неначе вода почало пробиватися світло, темне світло, темніше за саму чорноту нічного неба. Це спалювало з середини всіх, хто попадав в радіус його дії. "Боже, яка це зараз мерзенна техніка. Хоча добре, що їх більше немає. Потрібно повертатись, я чую цю страшну ауру в селищі"...

   Дівчина ледь добігла до площі, де билися мисливці і звалилася без сил. Василь вже встиг повернутися і приєднатись до товаришів.

-Віка?– здивувався Ростик.

-Піднімай її і заведи в бар!– крикнув Олег.

   Коли він завів поранену дав випити води, заспокоїв і спитався де Мар'ян. Дівчина розповіла все, як було. Хлопець її вислухав, і вибіг на вулицю, розказати побратимам.

-Це погано,– озвався Артем добиваючи останнього вовка.

-Бачу ти таки вправний мисливець,– звернувся Олег,– Раз так, йди допоможи Мар'яну, а ми залишимося на сторожі…

Неначе грім серед ясного неба з провулка на них вибігли три цербери.

-Пекельні пси?– здивувався Олег.- Що тут роблять домашні тварини демонів?! Ми не зможемо здолати їх. Віка прибігла звідти, в мене погані новини для вас. Раз вони прибігли через ворота, то і Саша і Мар'ян вже відправились туди, де ми будемо за мить.

-Ану не опускати руки!– крикнув Василь.– Ми мисливці! І наше завдання стояти на смерть, аби захищати жителів поселення!

-До кінця!– крикнув Ростик.

-За товаришів!– додав Артем.

Цербери підстрибнули і вже хотіли накинутися на чоловіків, коли:

"Примарний клинок" – Саша з'явився позаду тварюк з мечем темного світла у руках і одним махом розрізав всіх трьох.