Розділ І. 3. Минуло чотири класи.

1

За чотири роки в будинку дядька Конрада майже нічого не змінилось. Конрад так і залишився скнарою, що накопичувала долари і з головою був занурений в роботу. Він як і раніше не приділяв належної уваги своєму сину, якому вже виповнилось чотири рочки. Здавалось, що він вже й забув як його звати. Олена Михайлівна так і продовжувала працювати на кухні, але їй дядько додав ще роботу по дому і догляд за малим. Звичайно ж про гроші він не забув. Конрад додав їй гарну суму до зарплатні. Нарешті жінка отримувала ту суму на яку заслуговує.

Меланія вже закінчувала четвертий клас. Вона так виросла! Мала довге волосся і продовжувала спілкуватись з Сергієм. В класі не було більш розумніших учнів окрім них. Батьки Сергія ним пишались, а за Меланію пишався її братик. Він її дуже любив і постійно про це говорив.

На свято останнього дзвоника, на випускний, він завжди приходив. Ну як приходив? Його приносила Олена Михайлівна, яка залюбки дивилась на свято і на вручення грамот Меланії. Вона любила дівчинку немов рідну.

-Як швидко летить час. – говорила Олена Михайлівна, що сиділа в актовій залі й тримала на руках маленького Еріка.

-Так! – викрикнув Ерік на весь зал. Малий гучно плескав в долоні і з великим задоволенням дивився на сцену. А коли на ній з’являлась Меланія він був невгамонний. Хлопчина був дуже схожий зовні на Марту, особливо очима.

На випускному всі дівчатка були одягнені в гарних сукнях, навіть Меланія. Рамона Степанівна їй зшила гарну літню сукню білого кольору. Саме її дівчинка одягла на випускний. Хлопчики були в смокінгах, як справжні джентльмени тримали дівчат за ручки. Такі красиві й дорослі на свій вік. Після завершення церемонії діти з батьками почали фотографуватись. Меланію сфотографували з Сергієм його батьки на плівковий фотоапарат.

-Вікторія Олександрівно, сфотографуйте мене з братиком та Оленою Михайлівною, будь ласка. – попросила Меланія маму Сергія.

-Звичайно! Я й сама вам хотіла запропонувати. Ставайте скоріше біля кульок, доки ще ніхто не зайняв.

Вікторія Олександрівна швиденько їх сфотографувала. Навіть Ерік був серйозним і дивився прямо в камеру. Зі сторони це виглядало смішно.

-Меланіє, ходімо з нами в кафе на тортик. – запропонував Сергій.

-Я б з радістю, але мене в дома чекає багато роботи. Можливо іншим разом? – відмовила йому дівчинка і сама засумувала.

-Та справді ходімо! Відсвяткуємо разом! – наголошувала мама Сергія. Меланія тільки глянула на Олену Михайлівну, що тримала на руках Еріка. Вона посміхнулась і махнула головою як знак згоди. Й хоча на обличчі її блищала посмішка, але очі казали зовсім інше. Їй було так тяжко стояти. Оскільки, як би там не було, але вік у Олени Михайлівни був вже не той. Меланія взяла на руки Еріка і просто мовчки рушила до дому. Дівчинка не могла бачити жінку, що її виховала в таких стражданнях.

Вдома на дівчинку чекала дійсно важка робота. Одним із завдань було приготування їжі. На свій вік Меланія готувала досить добре, навіть деякі дорослі так не вміють. Вона вже вміла пекти торти, смажити м’ясо, варити борщ. Як на дев’ять років це було досить майстерно. Й хоча це не та робота якою має бути зайнята дитина в такому віці, але Меланія розуміла, що ніхто крім неї цю роботу не зробить. Олена Михайлівна вже не в змозі швидко ходити, швидко готувати. Тому цю всю швидку роботу робить дівчинка, а жінці залишається вкладання Еріка в ліжко.

Конрад планує розширити свій бізнес по продажу одягу. Він відкрив магазин хутра! Саме там продаються різні хутряні вироби - шуби, шапки, рукавиці, хутряні куртки! Весь цей товар має магазинчик Конрада. Ціни там досить високі, тому не кожен може собі це дозволити. Але воно й не дивно, оскільки товари реально зі справжнього хутра. «Це ж скільки тварин було вбито, щоб створити цей магазин, - думала Меланія».

2

Чарівний день! На вулиці гармонічно співають, свої осінні пісні, пташки. Вони ніби вітають першокласників із першим вересня. В будинку Татарчуків стоїть гомін. Йде активна підготовка до свята. Меланія одягнула свою сукню і як на свої одинадцять років вона виглядала дуже дорослою. Її довге світле волосся дуже гарно завилось, що здавалось ніби їх накрутили з допомогою бігудів. Проте таке волосся в неї від природи. В школі їй заздрили всі дівчатка, оскільки мали коротке ламке волосся. А було воно в них таке через постійне користування лаками для волосся й плойкою. Таким чином вони його й зіпсували. Проте заздрощі були не тільки через зовнішність Меланії, а ще й через її розум. Вона для своїх років була дуже розумною, навіть Сергій зійшов з дистанції й став грати у відеоігри. Навчання стало не таким цікавим, але з Меланією вони не припиняли спілкування.

Для Еріка подія першого вересня була досить захопливою. Він знав, що в школі люди навчаються і що туди ходить Меланія. Тому він і сам хотів по-скоріше в неї попасти. Дуже хотів навчатись. Ерік, як і його мама, полюбляв книжки. Меланія, ще з самого малку привчала його до книги, яу це в свій час робила Марта. Частенько читала на ніч! В свої шість Ерік вже вмів гарно читати. Він не запинався як це робили інші діти.

На свято його одягнули дуже гарно! Він був в чорному костюмі, наче справжній джентльмен. Проте замість краватки йому одягли метелика на шию. Він йому дуже пасував! В портфель Ерік поклав лише найнеобхідніші речі: пенал з ручками та олівцями, зошити, блокнот в клітинку та його улюблену книжку з оповіданнями. Нічого зайвого не поклав, окрім фломастерів (якщо знадобляться), альбому для малювання (якщо знадобиться), чашку з котиком (якщо захочеться чаю). Звичайно Олена Михайлівна це все виклала, коли малий снідав, але він про це не знав.